Микола Тараненко 10 років працює у Херсонському обласному загоні швидкого реагування товариства Червоного Хреста України. Вісім з них – очолює його роботу.Микола Тараненко, який має позивний "Шрек", долучився до загону швидкого реагування товариства Червоного Хреста України у 2014 році. Коли почалось повномасштабне вторгнення, каже чоловік, був у Києві, викладав на тренінгу з першої домедичної допомоги.
"Я 25 числа повинен був повернутися в Херсон, закінчив тренінг, у мене був потяг, квиток на потяг на Херсон. Але сталось те, що сталось, і 25-го я вже був в Одесі. Приїхав в Одесу, там був батальйон госпітальєрів. Почалась моя війна 25 лютого, 26 числа ми вже надавали першу допомогу, перші поранення були на в’їзді в місто Миколаїв", — говорить Микола Тараненко.
Командир загону Червоного Хреста Херсонщини Микола Тараненко. Микола Тараненко
Чоловік розповідає: з 2014 року у його загоні загинули п’ятеро волонтерів.
"Перший Влад Ковальов, потім була Ірина Шевченко, вона служила в нас, тоді в мене троє дівчат пішло до Збройних сил України, Іра, Аня і Лариса. Іра загинула на мінному полі. Третій загинув Денис Скрічевський, потім Віка Яришко і Кирило Пікула. Наш загін – єдиний загін в Україні, який зазнав таких втрат", — каже він.
Микола Тараненко допомагає евакуювати місцеву жительку. Микола Тараненко
Загін продовжував працювати в області під час окупації у 2022 році. 13 березня їх екіпаж взяли у полон російські військові, розповідає Микола.
"Нас тримали, ми в Чорнобаївці сиділи в бліндажі. Ніч переночували, потім нас у Нову Каховку перевели, там у будівлі СБУ тримали. Сказали, що в сусідньому гаражі хлопцям там і пальці різали, і вуха відрізали. У нас якось так була "лайт-версія". Ну і коли повернувся, забрали усі папери та документи. Чому відпустили – я не знаю", — говорить командир обласного загону швидкого реагування ТЧХУ.
Миколу відпустили 21 березня 2022 року. Він повернувся до Херсона. Продовжив видавати гуманітарну допомогу, ліки, допомагав людям та тренував волонтерів свого загону. За його словами, на той час їх було близько п'ятдесяти. Займались один-два рази на тиждень.
Командир загону Червоного Хреста Херсонщини Микола Тараненко разом з колегами.
Микола Тараненко"Я розумів і я своїх попереджав:
"Хлопці, поки ми в окупації, обстрілів міста не буде. Як тільки нас звільнять – почнеться робота". У мене був перший досвід це коли район Житлоселища обстріляли. Якраз наш перший виїзд в цій війні у місті, там було багато постраждалих. От ми приїжджали, в нас уже була швидка допомога, нам передали хлопці, наші колеги з Національного комітету Червоного Хреста. То ми якраз працювали, витягали людей", — розповів Тараненко.
У Херсонському обласному загоні швидкого реагування товариства Червоного Хреста України зараз 18 волонтерів. Вони евакуюють людей з-під обстрілів, каже Микола Тараненко.
"Забираємо з прибережних зон, перевозимо до Херсона або перевозимо у більш безпечні місця. Станіслав, Олександрівка, ну, в багато місць заїжджаємо, і якщо є, надаємо продуктові набори, води. Спеціально туди їхати не можна – обстріли постійні і дрони – ви знаєте, як це відбувається, – криють всі машини, незалежно на швидкій ти допомозі чи на будь-якій іншій. Тобто, на жаль, зараз символіка Червоного Хреста не працює. Російські війська нехтують, для них це ціль", — говорить чоловік.
Микола і його загін продовжують працювати. Чоловік говорить, що робитиме після перемоги України.
"Я розумію, що після перемоги нас накриє і буде дуже сильний відкат. Ми до цього готуємось, я своїх готую, сам готуюсь, знаю, що буду робити – я піду на рибалку дні на три, щоб взагалі нікого не бачити. Візьму з роботи хлопців наших, відпочинемо", — каже Микола Тараненко.
Суспільне Херсон