Міжнародна медична гуманітарна організація «Лікарі без кордонів» – одна з тих, хто з початку великої війни зібрала під своєю егідою медиків-добровольців із багатьох країн світу, а їхню підтримку в організації надання медичної допомоги населенню прифронтових територій, а тепер – і деокупованих регіонів, важко переоцінити.Серед регіонів, в яких працюють «Лікарі без кордонів», є деокуповані території Херсонщини.
Видання Район.Херсон поспілкувалося із представниками «Лікарів без кордонів». З’ясували, що змінилося в діяльності гуманітарної місії, з якими викликами довелося стикнутися та яку медичну допомогу надають населенню не лише Херсонщини, а й Донеччини та Харківщини.
Війна в Україні – нові виклики для «Лікарів без кордонів»
«Лікарі без кордонів» розпочали свою діяльність в Україні з 1999 року. До 2014 року в Україні організація переважно проводила проєкти з лікування хімієрезистентного туберкульозу.
Однак з початком війни у 2014 році в Донецькій області почали діяти мобільні клініки, які надавали медичні та психологічні консультації в містах та селах біля лінії фронту, де був дефіцит медичних працівників і були проблеми з доступом до необхідних послуг.
У лютому 2022 року, з початком великої війни, «Лікарі без кордонів» адаптувалися до надзвичайної ситуації й перебудували проєкти з огляду на потреби, зазначає Катерина Кича, радниця головного координатора з надзвичайних ситуацій «Лікарів без кордонів» в Україні. .
Тут працюють як іноземні спеціалісти, так і українські колеги, яких більшість.
«Першочергово команди розгорнули проєкти там, де це було критично необхідно. Ми почали медичну евакуацію поранених пацієнтів і вразливих верств населення зі сходу у тилові регіоні України, щоб розвантажити лікарні. Також ми задіяли наші автівки швидкої допомоги, які продовжують транспортування пацієнтів і зараз між медичними закладами Донеччини, Херсонщини, Кіровоградщини, Дніпра, Києва. Безпосередньо біля лінії фронту наші лікарі й психологи у складі мобільних клінік приїжджають у міста і села, де доступ до медичних послуг ускладнений через брак лікарів і руйнування закладів обстрілами. Ми відвідуємо понад 100 населених пунктів уздовж лінії фронту», – каже Катерина Кича.
Сьогодні у сфері діяльності «Лікарів без кордонів» – надання первинної медичної допомоги, психологічної допомоги, організація медичної евакуації, донації медичних препаратів і обладнання, а також реалізація проєктів з ранньої комплексної фізичної реабілітації для поранених на війні. 
Зараз гуманітарна організація підтримує регулярні контакти з Міністерством охорони здоров'я, місцевими організаціями та волонтерськими мережами, щоб найкраще розуміти мінливі потреби в Україні й реагувати на них.
«Після деокупації жителі найбільше потребують безпеки, чистої води, їжі, відновлення комунальних благ (електрики, водо-, газопостачання), первинної медичної допомоги, наявності медичних препаратів. «Лікарі без кордонів» забезпечують медичну частину цих потреб, а також надають психологічну допомогу людям, які стикнулися із надскладними обставинами, викликаними війною», – каже Катерина Кича.
У команді «Лікарів без кордонів» – медики з багатьох країн світу
У медичній гуманітарній організації працюють як іноземні спеціалісти, так і українські медики. Українців більшість. За потреби нові вакансії публікують на ресурсах організації, тож до команди можуть долучитися охочі фахівці.
За словами Катерини, процес відбору і подання заявок визначається внутрішніми політиками й потребами організації. Наприклад, у межах проєкту фізичної терапії «Лікарі без кордонів» запросили фізіотерапевтів з досвідом роботи в умовах міжнародних збройних конфліктів, таких як Афганістан, Ємен, Сектор Гази та Судан. Вони відвідали Україну, щоб підтримати навчання і розвиток потенціалу місцевого медичного персоналу та студентів університетів, а також поділитися досвідом про новітні методи фізичної терапії.
Медичний евакуаційний потяг вивіз понад три тисячі пацієнтів
У березні 2022 року вперше розпочав курсувати евакуаційний потяг, та продовжував працювати у 2023 році. Відтоді він зміг евакуювати понад три тисячі пацієнтів з різних прифронтових регіонів.
Спецпотягом «Лікарів без кордонів» вивозили людей з Покровська, Дніпра, Запоріжжя, Харкова, Херсона до більш стабільних регіонів – Києва, Вінниці, Полтави та інших міст України. В ньому працювали понад двадцять медичних працівників, включаючи анестезіолога, кардіолога, лікаря швидкої допомоги, медсестру, медсестру відділення інтенсивної терапії тощо.
Наразі потреба в медичній евакуації потягом знизилася й організація сконцентрувалася на медичній евакуації на авто швидкої допомоги й підтримці лікарень у регіонах поблизу лінії фронту.
Підтримка шелтерів для переселенців та психологічна допомога людям
Динаміка бойових дій постійно змінюється, як і потреби в галузі охорони здоров’я, зазначає Катерина. «Лікарі без кордонів» аналізують нові виклики й зміну ситуації та адаптовують проєкти згідно з потребами.
«Від початку війни, крім безпосередньої медичної та психологічної допомоги тим, хто постраждав від бойових дій, ми також підтримували велику кількість шелтерів для внутрішніх переселенців у віддалених від фронту регіонах. Привозили питну воду, гігієнічні набори, приїжджали мобільними клініками з психологами й терапевтами, надавали безоплатно ліки», – пригадує радниця головного координатора з надзвичайних ситуацій «Лікарів без кордонів» в Україні.
Нині, за її словами, на третій рік повномасштабної війни потреби змінюються, бо люди стали повертатися на відвойовані території, їм потрібен доступ до медичних послуг і питної води.
Також зараз «Лікарі…» концентруються на підтримці лікарень під час масштабних обстрілів, допомагають на місці атак з сортуванням пацієнтів і екстреною евакуацією швидкими, які є в гуманітарній місії, проводять тренінги для лікарів Міністерства охорони здоров’я.
Наразі проєкти «Лікарі без кордонів» включають роботу мобільних клінік, які працюють у деокупованих селах, біля зони бойових дій на території Донецької, Харківської та Херсонської областей. Там надають медичну допомогу місцевому населенню, безкоштовні ліки.
У мобільних клініках працюють лікарі загальної практики, психологи, соціальні працівники та гінекологи. Вони також працюють на територіях, відвойованих українськими військами, де медичні заклади були зруйновані та спостерігається нестача медичного персоналу.
Перед візитом мобільних клінік у населені пункти місцева адміністрація повідомляє жителів, звернутися можна у порядку живої черги.
Також «Лікарі без кордонів» за запитом роблять донації для медичних закладів і шелтерів. У Донецькій і Херсонській області також проводять медичну евакуацію: організація має у регіоні флот із 17 авто швидкої допомоги.
У людей не було доступу до медицини
Майже два роки у «Лікарях без кордонів» на Херсонському напрямку працює лікар-анестезіолог з Вінниці Анатолій Жмур. Чоловік зізнається: з початком великої війни шукав шляхи та засоби, як бути корисним чи допомогти людям ближче біля лінії фронту або навіть на фронті. Анатолій шукав вакансії у волонтерських центрах, місіях і на сайтах. Але фахівці «Лікарів без кордонів» самі запропонували попрацювати у їхній команді.
Анатолій Жмур, маючи за плечима освіту фельдшера, а згодом – лікаря-анестезіолога та реаніматолога, розумів: його навички та чотирирічний досвід роботи за фахом у Літинській лікарні, що біля Вінниці, якнайкраще знадобляться на деокупованих територіях.
Місія Анатолія у «Лікарях» розпочалася 26 вересня. Спочатку – у стабілізаційному пункті в одній з громад Бериславського району. Там в основному надавали допомогу місцевому населенню. Окрім критичних випадків, консультував людей і з загальних питань, в чому допоміг досвід роботи у «ковідному» відділенні під час пандемії.
«Лікували, ставили крапельниці, обстежували. Пацієнтів було чимало, бо в селах здебільшого залишилися люди похилого віку, переважно – 60 плюс, котрі не хотіли покидати свої оселі або ж не мали куди виїжджати. Вони зовсім залишилися без медичної допомоги. Не було ні фельдшерів, ні аптек, де люди могли б придбати елементарні ліки», – розповідає Анатолій.
Фактично лікарі гуманітарної організації були єдиними, до яких могли прийти люди з прифронтових сіл за медичною допомогою. Зверталися переважно люди старшого віку з хронічними захворюваннями: гіпертонічною хворобою, серцево-судинними (ішемічні хвороби серця, інсультами та інфарктами), бронхіальною астмою, цукровим діабетом, захворюваннями опорно-рухового апарату. 
В осінньо-зимовий період чимало було людей із пневмоніями та іншими бронхіально-легеневими хворобами. І чимало – із задавненими станами, бо їх просто нікому було лікувати.
«Бувало, дзвонять до нас і питають, чи можуть людину до нас привезти. А в неї – інсульт чи інфаркт. І ми своїм авто вже евакуйовували його до безпечного місця. Перед цим телефонували до «швидкої» та визначали локацію, де б ми могли передати їм пацієнта», – розповідає Анатолій.
Окрім фахової меддопомоги, «Лікарі без кордонів» безоплатно забезпечували місцеве населення необхідними медикаментами. Це, зазвичай, були ліки проти серцево-судинних хвороб, цукрового діабету, антибіотики, знеболювальне, протигрипозні, жарознижувальні та багато інших. Бо ж купити їх у сільський місцевості, де жителі постійно потерпали від обстрілів, було просто ніде.
Анатолій пригадує, як у січні 2023 року в одному з сіл Херсонщини, де працював проєкт «Лікарів», стався ракетний обстріл. Одна людина, на жаль, загинула. А от голові громади з осколковим пораненням в шию довелося зупиняти кровотечу. Фактично, саме перша медична допомога Анатолія і врятувала чоловіку життя.
Рідше пацієнтами були діти. Їх, за словами лікаря, практично не лишилося у прифронтових селах. Пригадує й випадок, який, на щастя, завершився врятованим життям дитини. В одному з сіл на прийом прийшли батько з малим сином, який скаржився на болі у животі. Батько просив дати но-шпу, та лікар, оглянувши хлопчика, попередньо діагностував апендицит.
Батько довго вагався, чи потрібно везти дитину в лікарню. Однак наполегливість медиків взяла своє: хлопчика госпіталізували. Вже у приймальному відділенні лікарні в Кривому Розі йому стало зле і він втратив свідомість. Виявилося, апендицит лопнув. Хлопчика врятували, і фатальних наслідків вдалось уникнути лише завдяки правильному діагнозу лікаря на місці та наполегливості медиків на вчасній госпіталізації.
Належне забезпечення лікарів гуманітарної місії усім необхідним обладнанням, медикаментами, транспортом дозволяє медикам якісно та професійно надавати медичну допомогу місцевому населенню та рятувати не одне життя. 
У пунктах базування люди можуть здати аналізи, поміряти тиск, рівень цукру, гемоглобін, зробити УЗД, електрокардіограму. За потреби – лікарі виїжджають до людини додому, якщо та не в змозі сама прийти до медиків. Бо ж «швидка допомога» в ті села перші місяці після деокупації навіть не доїжджала, а згодом, якщо і їздила – то тільки до 17 години.
Через пів року, коли ситуація на фронті стабілізувалася, три місяці Анатолій працював у команді мобільної клініки, яка виїжджала вже у більш віддалені села. У складі бригади були лікар, фельдшер і водій. Часто до них долучалися гінеколог, психолог та соцпрацівник.
«Найбільше за один виїзд у два села мені доводилося приймати майже 55 пацієнтів. Обстежували, консультували, робили аналізи, видавали ліки. Мали для обстежень апарат ЕКГ, монітори, дефібрилятор для екстрених станів, портативний апарат УЗД», – ділиться Анатолій Жмур.
Лікар, котрий має графік два тижні через два роботи у Літинській лікарні, а потім – у команді «Лікарів без кордонів», своєю головною місією вважає допомогу людям, постраждалим від війни.
Мобільна клініка – як порятунок для людей прифронтових сіл
У команді «Лікарів без кордонів» Григорій Петленко працює з 18 листопада 2022 року. На той час лікар, родом із Сум, перебував у Львові як переселенець. Зізнається: з початком війни відчував, що більше потрібен там, люди критично потребують медичної допомоги. Коли у «Лікарях без кордонів» з’явилась вакансія, подав свою кандидатуру. І його взяли.
«Перший мій проєкт був саме після звільнення Херсона. Це була робота у мобільній клініці. Ми ставили намет і в центрі міста, і на залізничній станції, де приймали людей. Усі пацієнти, які приходили, це зазвичай люди похилого віку», – пригадує Григорій.
За спеціальністю Григорій Петленко – сімейний лікар. Універсальність фаху дозволяла лікареві з восьмирічним стажем швидко орієнтуватися зі скаргами та захворюваннями пацієнтів. Порівнювати роботу у звичайній клініці та проєкті «Лікарів» не береться: каже, це зовсім різні обставини, різні виклики, своя рутинна робота.
Але робота в гуманітарній організації додала певного досвіду, кваліфікації, адже лікарі постійно беруть участь у тренінгах, взаємодіють з іноземними лікарями, котрі діляться своїм досвідом лікування пацієнтів в країнах Європи, Африки, Азії та матеріалами.
«Така взаємодія досить збагатила мене як особистість, як лікаря, і дала можливість ще краще надавати допомогу людям, які дійсно того потребують», – каже Григорій.
Зараз лікар у складі мобільної клініки працює у Херсонській області. Виїжджають щодня у різні віддалені та прифронтові села, обстежують пацієнтів, які не мають доступу до медичної допомоги та ліків. Це регіони, де є дійсно проблеми не тільки логістичного плану, коли люди не можуть дістатися до медичного закладу, а й відсутність медика, і люди залишились сам на сам зі своїми проблемами.
«Часто їдемо в такі села, де взагалі немає ні медика, ні фельдшера, ні аптеки. Там або фельдшер на пенсії, або виїхав. В тих селах я не побачив жодної аптеки», – ділиться лікар.
У складі команди мобільної клініки працюють психолог, лікар, фельдшер невідкладної допомоги. Є також соціальний працівник, завдання якого – розповідати загальну інформацію, підвищуючи рівень обізнаності населення про здоров'я, розповідати про профілактику різних захворювань – діабету, гіпертонії.
Далі медики обстежують пацієнтів, при потребі – скеровують до психолога. Лікар зазначає, що саме фахової допомоги психологів потребує більшість мешканців деокупованих та прифронтових територій. З ними проводять індивідуальні заняття, роблять спеціальне тестування, за яким визначають, чи потребує людина уже більш спеціалізованої медичної, психіатричної допомоги.
«Хоча люди приходять до нас із будь-якими проблемами, бо їм просто нікуди звернутися. Зверталися часто сім’ї з дітьми, переважно у тих населених пунктах, більш віддалених від лінії бойових дій», – зазначає Григорій.
Часто буває, коли доводиться виїжджати до пацієнта додому, бо той – лежачий після інсульту або має проблеми з опорно-руховим апаратом.
Були у практиці лікаря й складні випадки: люди зверталися з важкою анемією, діабетом, трофічними виразками, стійкою гіпертензією. Особливо запам’ятався випадок, коли молода людина мала хворобу Рейно, інша – хворобу Бюргера. Це, каже лікар, досить рідкісні захворювання, які характеризуються самоампутацією фаланг пальців.
«І я розумію, що це за хвороби і які їхні наслідки, але я не знаю, як допомогти. І от це і з моральної, і з клінічної точки зору, мабуть, найважчий випадок був. Пацієнта з хворобою Бюргера направили на евакуацію, і там вже волонтери домовилися про його лікування у Німеччині», – розповідає Григорій.
Проводять медики «Лікарів…» й анкетування та скринінги (ПЛР-тестування) на виявлення туберкульозу. На Херсонщині працює мобільний флюорограф, який за потреби виїжджає у різні регіони області. Результати направляють у Херсонський або ж Миколаївський протитуберкульозний диспансер.
