Щонайменше семеро кримчанок росіяни утримують за ґратами за політичними статтями. Ще кілька десятків жінок за останні три роки мусили сплачувати штрафи за рішеннями окупаційних суддів на півострові. Правозахисники кажуть, російські спецслужби “привчають” кримчан до “жіночих” справ. Кореспондентка Суспільне Крим поспілкувалася з декількома жінками, яких переслідують, їхніми родинами, правозахисниками, адвокатами та розповідає їхні історії.
Переслідування жінок в Криму досі не сприймають, як звичне явище, кажуть правозахисники — такими затриманнями зазвичай обурюються в соцмережах, проти них протестують біля судів, бо безпека жінок та дітей — одна з базових цінностей.
Репресії проти жінок можуть викликати спротив російській владі в Криму, проте її це не зупиняє, говорить адвокат Еміль Курбедінов:
За даними громадського об'єднання “Кримська солідарність”, протягом останніх трьох років, на дружин та матерів політичних в’язнів склали щонайменше 20 адміністративних протоколів. На Фатму Ісмаїлову відкрили адміністративну справу за те, що вона підійшла до клітки в залі суду і хотіла подивитися на свого батька-в’язня Енвера Омерова. На Айше Асанову — дружину журналіста і власника етноцентру “Салачік” Марлена Асанова — за записку чоловікові зі словами підтримки, яку вона йому показала в залі суду. На матерів Сервера Мустафаєва, Арсена Абхаїрова, Рустема Емірусеїнова та Ескендера Абдулганієва — за одиночні пікети на захист синів.
Десятки кримчанок виплатили штрафи за антивоєнні висловлювання і критику “спецоперації” РФ в Україні. Так, наприклад, вчителька географії з Джанкоя Сусанна Безазієва залишилася без роботи через розмову з учнями про події в Бучі й сплатила 30 тисяч рублів штрафу. А жительку Бахчисарая Евеліну Меметову змусили вибачитися і сплатити 50 тисяч рублів за публікацію гімну України у соцмережі.
За даними Представництва президента України в Криму, з 2014 року в списку політв’язнів фігурували троє жінок: Галина Довгопола, Ганна Сухоносова і Ніна Малахова. Були й інші справи, але без арештів та тюремних термінів. З початком повномасштабного вторгнення РФ в Україну, менше ніж за два роки, за політичними статтями ув’язнили ще чотирьох жінок: Валерію Гольденберг, Ірину Горобцову, Леніє Умерову та Ірину Данилович.
Суспільне Крим розповідає історії декількох жінок — ув’язнених, оштрафованих, або тих, які знаходяться під “слідством”.
“Носила вибухівку”
Ірина Данилович — медсестра і журналістка, що пройшла через допити з тортурами в підвалі кримської ФСБ. Батько політбранки — Броніслав Данилович, називає її кримінальну справу “демонстративною розправою”, яка завершилася семирічним терміном ув’язнення в російській колонії у Зеленокумську.
29 квітня 2022-го Данилович викрали російські спецслужби. Потім обшукали її будинок за підозрою у шпигунстві на користь України, але за кілька днів після викрадення проти Данилович порушили іншу кримінальну справу. У ФСБ заявили, що в день “затримання” виявили у її футлярі для окулярів 200 грамів саморобної вибухівки. Феодосійський міський суд визнав Данилович винною за статтею про “незаконні придбання, зберігання чи носіння вибухових речовин чи вибухових пристроїв”.
Під час оголошення вироку окупаційна суддя Наталія Кулинська заявила, що слідство не встановило, як, коли і навіщо Данилович придбала вибухівку та скільки часу її зберігала. Тому епізоди про “придбання і зберігання” з обвинувачення вилучили, але залишили “носіння вибухівки”.
Ірина назвала протоколи слідства “брудними методами фальсифікації” і заявила у суді, що вибухівку їй підкинули у будівлі ФСБ у Сімферополі.
“Одна з цілей — залякати кримчан з проукраїнською позицією, щоб вони знали: їх також, не зважаючи на стать і вік, можуть викрасти, катувати і потім підкинути вибухівку, щоб оформити кримінальну справу як Ірині Данилович. Але паралельно вирішувалося і завдання — продемонструвати кримчанам, що викрадати і катувати жінок тепер норма”, — кажуть правозахисники ініціативи “Кримський процес”.
“Шпигувала”
У березні 2021 року Севастопольський міський суд визнав винною у “держзраді” і засудив до 12 років ув’язнення Галину Довгополу, пенсіонерку з Севастополя. 68-річна жінка, яку затримали у 2019-му, за гратами вже чотири роки і наразі перебуває у жіночій виправній колонії у Володимирській області Росії.
За версією слідства, вона “таємно співпрацювала з головним управлінням розвідки Міністерства оборони України з метою виконання розвідувальних завдань”.
“Майже не пам’ятаю, як їхали. Отямилася у великому кабінеті будівлі управління ФСБ у Севастополі. Сиджу за столом, а навпроти комп’ютер і постійно хтось забігає, змінюються обличчя навпроти. Відчуваю, що перед очима туман. Але я жартую і посміхаюся. Пам’ятаю, запитали, чи була я у 2019 році в Києві? Відповідаю: “Так, була! У мене там народилася четверта онука”. Запитую: “А ви бували в Києві коли-небудь?” Каже: “Я в Київ в’їду на танку!”. У мене аж потемніло в очах: “А скільки загине з того і іншого боку, щоб ви заїхали в Київ на танку?”, — написала вона із СІЗО у Сімферополі про свій перший допит і арешт.
У травні 2023 року в списку політичних в’язнів Криму з’явилося ще одне жіноче кримськотатарське прізвище зі звинуваченням у шпигунстві на користь України.
Дівчину затримали російські прикордонники на КПП “Верхній Ларс” на кордоні з Грузією в грудні 2022 року. Вона їхала до хворого на онкологію батька автобусом у Євпаторію. Після анексії півострова родина дівчини залишилась у Криму, а сама Леніє жила у Києві і працювала маркетологинею українського бренду жіночого одягу.
Увагу прикордонників привернув український паспорт Умерової і фотографії військової техніки у її телефоні. Кілька місяців дівчину утримували під адміністративним арештом у Північній Осетії, а 5 травня 2023 року оголосили підозру у шпигунстві і етапували до СІЗО Лефортово. За кілька місяців суд у Москві має розпочати розгляд справи по суті.
“Здається, ще вчора намагалася проїхати до тата, але все сталося не так, як гадалося. Момент, і на кордоні, після перевірки документів та особистих речей, до тебе підходять четверо “невідомих чоловіків” та змушують зійти з автобуса і робити все, як вони скажуть. На прохання представитись називають якісь вигадані імена, а про документи вже годі й говорити”, — написала Умерова з СІЗО.
На думку адвоката Еміля Курбедінова, “шпигунські справи” після 2022 року стали ще більш “популярними” і тепер у них немає “ні віку, ні статі”.
“Допомагала ЗСУ”
Ще одна підзахисна Курбедінова — 38-річна українка Ірина Горобцова вже півтора року утримується в ув’язненні. Дівчину викрали в окупованому Херсоні у травні 2022 року і привезли в один з кримських слідчих ізоляторів, але досі приховують її фактичне місце перебування. Після повномасштабного вторгнення Горобцова публікувала дописи на підтримку ЗСУ.
На письмовий запит адвоката спецслужби в Криму повідомили йому, що Горобцова “здійснювала протидію СВО і утримується у Сімферополі”.
“Після завершення спецоперації до неї застосують відповідні заходи”, — йдеться у письмовій відповіді юристу.
Курбедінов впевнений, що до Горобцової мали застосувати п’яту статтю Третьої Женевської Конвенції про поводження з військовополоненими:
“Розпалювала, ображала”
Кільком жінкам вдалося уникнути арешту і тюремного терміну після відкриття проти них кримінальних справ, але “суди” ухвалили рішення про великі штрафи і громадські роботи. Це — історії Зареми Умерової та Зареми Куламетової.
“Я опублікувала допис, навела слова Путіна, що російські війська будуть стояти за жінками і дітьми, і написала, що мусульмани б ніколи не поставили попереду жінок та дітей”, — розповідала Умерова на зустрічі “Кримської солідарності”.
Після цього допису, у 2017 році до Зареми прийшли з обшуком. Під час нього оперативники заявили матері дівчини, що та вчиняє “недобре по відношенню до російськомовного населення” й вилучили телефони і техніку. Два дні Зарема провела в ізоляторі тимчасового тримання у Бахчисараї. Її визнали винною в “розпалюванні ненависті та ворожнечі” (перша частина статті 282 КК Росії). Бахчисарайський районний суд призначив Умеровій максимально можливий штраф за цією статтею — 300 тисяч рублів, з можливістю сплачувати протягом року.
Зарему Куламетову у квітні 2018 року Кіровський районний суд визнав винною в начебто публічній образі поліцейського — Андрія Рогожина, на той момент заступника начальника відділку. Словесна суперечка виникла вдома у Куламетової під час затримання її сина за публікацію відео в соцмережі. Поліцейські стверджували в суді, що Зарема “загрожувала життю і здоров’ю Рогожина”.
Вона не погодилася зі звинуваченням і подала апеляцію, але безрезультатно.
“Не донесла”
Список жіночих кримінальних переслідувань цього місяця поповнила історія 25-річної кримської татарки з міста Старий Крим, Еміне Зекеряєвої. Її судитимуть за те, що вона нібито “не повідомила про злочин”. Саме таке формулювання у статті 205.6 Кримінального кодексу РФ, за якою її звинувачують.
Вперше до Еміне прийшли у серпні 2023 року — тоді оперативники ФСБ провели в її будинку обшук і відвезли жінку на допит до Сімферополя. Претензії спецслужб полягали в тому, що у 2016 році Еміне листувалася у “Вконтакте” з іншою кримчанкою, що переїхала до Сирії. Та начебто могла брати участь у збройному формуванні, мета якого “суперечить інтересам РФ”. Еміне каже, не знала, що це листування може бути злочином, та пояснює, що ця знайома сама знайшла її через соцмережі і написала їй.
Адвокат Еміль Курбедінов пояснює, що в цій історії фігурує кілька російських силових органів — Слідком, ФСБ і слідче управління МВС:
Еміне готується до судового процесу у своїй справі і бере участь у попередньому розслідуванні: “Я не виїжджаю і не ховаюся від них, лише хочу, щоб враховували мої права і люди діяли за сумлінням, мені приховувати нічого”.
suspilne.media
“На цьому “зіграли” у 2014 році російські пропагандисти, коли розповідали про “бандерівські потяги”, в яких їдуть вбивати жінок та дітей. Так їм вдалося мобілізувати проти українців частину кримського суспільства”, — пояснюють у правозахисній ініціативі "Кримський процес".
Репресії проти жінок можуть викликати спротив російській владі в Криму, проте її це не зупиняє, говорить адвокат Еміль Курбедінов:
“Якщо раніше хоч якось чутливою темою було переслідування жінок за політичними статтями, зараз такої межі немає. Не звертають уваги і на те, що це дружина політв’язня, яка ходить на суди, чи мама, яка, не порушуючи закону, стоїть з одиночним пікетом”.
За даними громадського об'єднання “Кримська солідарність”, протягом останніх трьох років, на дружин та матерів політичних в’язнів склали щонайменше 20 адміністративних протоколів. На Фатму Ісмаїлову відкрили адміністративну справу за те, що вона підійшла до клітки в залі суду і хотіла подивитися на свого батька-в’язня Енвера Омерова. На Айше Асанову — дружину журналіста і власника етноцентру “Салачік” Марлена Асанова — за записку чоловікові зі словами підтримки, яку вона йому показала в залі суду. На матерів Сервера Мустафаєва, Арсена Абхаїрова, Рустема Емірусеїнова та Ескендера Абдулганієва — за одиночні пікети на захист синів.
Десятки кримчанок виплатили штрафи за антивоєнні висловлювання і критику “спецоперації” РФ в Україні. Так, наприклад, вчителька географії з Джанкоя Сусанна Безазієва залишилася без роботи через розмову з учнями про події в Бучі й сплатила 30 тисяч рублів штрафу. А жительку Бахчисарая Евеліну Меметову змусили вибачитися і сплатити 50 тисяч рублів за публікацію гімну України у соцмережі.
За даними Представництва президента України в Криму, з 2014 року в списку політв’язнів фігурували троє жінок: Галина Довгопола, Ганна Сухоносова і Ніна Малахова. Були й інші справи, але без арештів та тюремних термінів. З початком повномасштабного вторгнення РФ в Україну, менше ніж за два роки, за політичними статтями ув’язнили ще чотирьох жінок: Валерію Гольденберг, Ірину Горобцову, Леніє Умерову та Ірину Данилович.
Суспільне Крим розповідає історії декількох жінок — ув’язнених, оштрафованих, або тих, які знаходяться під “слідством”.
“Носила вибухівку”
Ірина Данилович — медсестра і журналістка, що пройшла через допити з тортурами в підвалі кримської ФСБ. Батько політбранки — Броніслав Данилович, називає її кримінальну справу “демонстративною розправою”, яка завершилася семирічним терміном ув’язнення в російській колонії у Зеленокумську.29 квітня 2022-го Данилович викрали російські спецслужби. Потім обшукали її будинок за підозрою у шпигунстві на користь України, але за кілька днів після викрадення проти Данилович порушили іншу кримінальну справу. У ФСБ заявили, що в день “затримання” виявили у її футлярі для окулярів 200 грамів саморобної вибухівки. Феодосійський міський суд визнав Данилович винною за статтею про “незаконні придбання, зберігання чи носіння вибухових речовин чи вибухових пристроїв”.
Під час оголошення вироку окупаційна суддя Наталія Кулинська заявила, що слідство не встановило, як, коли і навіщо Данилович придбала вибухівку та скільки часу її зберігала. Тому епізоди про “придбання і зберігання” з обвинувачення вилучили, але залишили “носіння вибухівки”.
Ірина назвала протоколи слідства “брудними методами фальсифікації” і заявила у суді, що вибухівку їй підкинули у будівлі ФСБ у Сімферополі.
“Одна з цілей — залякати кримчан з проукраїнською позицією, щоб вони знали: їх також, не зважаючи на стать і вік, можуть викрасти, катувати і потім підкинути вибухівку, щоб оформити кримінальну справу як Ірині Данилович. Але паралельно вирішувалося і завдання — продемонструвати кримчанам, що викрадати і катувати жінок тепер норма”, — кажуть правозахисники ініціативи “Кримський процес”.
“Шпигувала”
У березні 2021 року Севастопольський міський суд визнав винною у “держзраді” і засудив до 12 років ув’язнення Галину Довгополу, пенсіонерку з Севастополя. 68-річна жінка, яку затримали у 2019-му, за гратами вже чотири роки і наразі перебуває у жіночій виправній колонії у Володимирській області Росії.
За версією слідства, вона “таємно співпрацювала з головним управлінням розвідки Міністерства оборони України з метою виконання розвідувальних завдань”.
“Майже не пам’ятаю, як їхали. Отямилася у великому кабінеті будівлі управління ФСБ у Севастополі. Сиджу за столом, а навпроти комп’ютер і постійно хтось забігає, змінюються обличчя навпроти. Відчуваю, що перед очима туман. Але я жартую і посміхаюся. Пам’ятаю, запитали, чи була я у 2019 році в Києві? Відповідаю: “Так, була! У мене там народилася четверта онука”. Запитую: “А ви бували в Києві коли-небудь?” Каже: “Я в Київ в’їду на танку!”. У мене аж потемніло в очах: “А скільки загине з того і іншого боку, щоб ви заїхали в Київ на танку?”, — написала вона із СІЗО у Сімферополі про свій перший допит і арешт.
У травні 2023 року в списку політичних в’язнів Криму з’явилося ще одне жіноче кримськотатарське прізвище зі звинуваченням у шпигунстві на користь України.
“Я боюся, що арешт розділить її життя на до і після. Що вона вже ніколи не буде цим усміхненим дівчам, щось зламається всередині неї”, — каже Зєра, мама 25-річної Леніє Умерової, яку кілька місяців утримують у СІЗО Лефортово в Москві.
Дівчину затримали російські прикордонники на КПП “Верхній Ларс” на кордоні з Грузією в грудні 2022 року. Вона їхала до хворого на онкологію батька автобусом у Євпаторію. Після анексії півострова родина дівчини залишилась у Криму, а сама Леніє жила у Києві і працювала маркетологинею українського бренду жіночого одягу.
Увагу прикордонників привернув український паспорт Умерової і фотографії військової техніки у її телефоні. Кілька місяців дівчину утримували під адміністративним арештом у Північній Осетії, а 5 травня 2023 року оголосили підозру у шпигунстві і етапували до СІЗО Лефортово. За кілька місяців суд у Москві має розпочати розгляд справи по суті.
“Здається, ще вчора намагалася проїхати до тата, але все сталося не так, як гадалося. Момент, і на кордоні, після перевірки документів та особистих речей, до тебе підходять четверо “невідомих чоловіків” та змушують зійти з автобуса і робити все, як вони скажуть. На прохання представитись називають якісь вигадані імена, а про документи вже годі й говорити”, — написала Умерова з СІЗО.
На думку адвоката Еміля Курбедінова, “шпигунські справи” після 2022 року стали ще більш “популярними” і тепер у них немає “ні віку, ні статі”.
“Про це свідчить істерія на російських пропагандистських каналах, величезна кількість кримінальних справ щодо шпигунства, зради батьківщини. Мало кого в Росії хвилює, що багато з цих справ не витримують критики. Припускаю, що у цьому сенсі буде ще гірше”, — говорить адвокат.
“Допомагала ЗСУ”
Ще одна підзахисна Курбедінова — 38-річна українка Ірина Горобцова вже півтора року утримується в ув’язненні. Дівчину викрали в окупованому Херсоні у травні 2022 року і привезли в один з кримських слідчих ізоляторів, але досі приховують її фактичне місце перебування. Після повномасштабного вторгнення Горобцова публікувала дописи на підтримку ЗСУ.
На письмовий запит адвоката спецслужби в Криму повідомили йому, що Горобцова “здійснювала протидію СВО і утримується у Сімферополі”.
“Після завершення спецоперації до неї застосують відповідні заходи”, — йдеться у письмовій відповіді юристу.
Курбедінов впевнений, що до Горобцової мали застосувати п’яту статтю Третьої Женевської Конвенції про поводження з військовополоненими:
“Я знову відправив їм адвокатський запит — на підставі якого закону її досі утримують? Крім того, відправив заяву про злочин на співробітників ФСБ, які відмовляють мені у доступі до підзахисної. До неї застосовують позасудове переслідування і покарання”.
“Розпалювала, ображала”
Кільком жінкам вдалося уникнути арешту і тюремного терміну після відкриття проти них кримінальних справ, але “суди” ухвалили рішення про великі штрафи і громадські роботи. Це — історії Зареми Умерової та Зареми Куламетової.
“Я опублікувала допис, навела слова Путіна, що російські війська будуть стояти за жінками і дітьми, і написала, що мусульмани б ніколи не поставили попереду жінок та дітей”, — розповідала Умерова на зустрічі “Кримської солідарності”.
Після цього допису, у 2017 році до Зареми прийшли з обшуком. Під час нього оперативники заявили матері дівчини, що та вчиняє “недобре по відношенню до російськомовного населення” й вилучили телефони і техніку. Два дні Зарема провела в ізоляторі тимчасового тримання у Бахчисараї. Її визнали винною в “розпалюванні ненависті та ворожнечі” (перша частина статті 282 КК Росії). Бахчисарайський районний суд призначив Умеровій максимально можливий штраф за цією статтею — 300 тисяч рублів, з можливістю сплачувати протягом року.
Зарему Куламетову у квітні 2018 року Кіровський районний суд визнав винною в начебто публічній образі поліцейського — Андрія Рогожина, на той момент заступника начальника відділку. Словесна суперечка виникла вдома у Куламетової під час затримання її сина за публікацію відео в соцмережі. Поліцейські стверджували в суді, що Зарема “загрожувала життю і здоров’ю Рогожина”.
“Я боялася повторення ситуації з Ренатом Параламовим з Нижньогірська, якого теж повезли з власного дому і катували співробітники ФСБ. Просто сердце материнське розривалося”, – розповідала Куламетова в суді. Жінці призначили покарання — 250 годин громадських робіт і штраф 20 тисяч рублів, як компенсацію “постраждалому поліцейському”.
Вона не погодилася зі звинуваченням і подала апеляцію, але безрезультатно.
“Не донесла”
Список жіночих кримінальних переслідувань цього місяця поповнила історія 25-річної кримської татарки з міста Старий Крим, Еміне Зекеряєвої. Її судитимуть за те, що вона нібито “не повідомила про злочин”. Саме таке формулювання у статті 205.6 Кримінального кодексу РФ, за якою її звинувачують.
Вперше до Еміне прийшли у серпні 2023 року — тоді оперативники ФСБ провели в її будинку обшук і відвезли жінку на допит до Сімферополя. Претензії спецслужб полягали в тому, що у 2016 році Еміне листувалася у “Вконтакте” з іншою кримчанкою, що переїхала до Сирії. Та начебто могла брати участь у збройному формуванні, мета якого “суперечить інтересам РФ”. Еміне каже, не знала, що це листування може бути злочином, та пояснює, що ця знайома сама знайшла її через соцмережі і написала їй.
“Нібито хотіли допитати мене про неї, казали: “Не хвилюйся, ти в нас просто як свідок, тобі нема чого боятися!” Але тепер з’ясувалося, що зі свідка я перетворилася у підозрювану. Ось їхня справжня сутність”, — розповідає Зекеряєва.
Адвокат Еміль Курбедінов пояснює, що в цій історії фігурує кілька російських силових органів — Слідком, ФСБ і слідче управління МВС:
“ФСБ розслідує кримінальну справу стосовно тієї громадянки, яка виїхала в Сирію. Спочатку Еміне допитували як свідка в кримінальній справі про залучення до тероризму, вона проходила як потерпіла, але там у них щось не склалося. В слідче управління МВС [Еміне] викликали вже по її кримінальній справі. Порушили її в серпні, одразу після обшуку. Але повідомили лише зараз”.
Еміне готується до судового процесу у своїй справі і бере участь у попередньому розслідуванні: “Я не виїжджаю і не ховаюся від них, лише хочу, щоб враховували мої права і люди діяли за сумлінням, мені приховувати нічого”.
suspilne.media