12 березня 2022 року на окупованій Херсонщині росіяни викрали Сергія Цигіпу – новокаховського громадського активіста, волонтера, письменника, журналіста, керівника громадської організації «Каховський плацдарм». Згодом стало відомо, що його вивезли до Криму й утримують у СІЗО №1 Сімферополя. У жовтні 2023 року Росія влаштувала показове судилище. Дружина викраденого Олена Цигіпа не опускає рук і продовжує боротьбу за звільнення чоловіка.
Сергій Цигіпа
«Будь ласка, звільніть пташок»
Свавільні затримання й утримання цивільних заручників, що є воєнним злочином, Росія використовує як метод ведення війни, як метод шантажу й тиску з 2014 року. Медійна ініціатива за права людини на 20 грудня 2023 року верифікувала 1357 цивільних заручників, яких утримує РФ. Та насправді їх значно більше – найчастіше озвучували цифри 20-25 тисяч. 18 січня 2024 український омбудсмен Дмитро Лубінець заявив, що, за непідтвердженими даними, Росія утримує 28 тисяч українських цивільних заручників.
Долі шістьох із них присвячений арт-проєкт Центру громадянських свобод «Будь ласка, звільніть пташок», який з 22 січня по 5 лютого презентований в Одеському історико-краєзнавчому музеї. Це бранці Кремля Валентин Вигівський, Ірина Данилович, Сергій Цигіпа, Наріман Джелялов, Різа Ізетов та Ірина Горобцова – декотрі з них перебувають у неволі з початку 2022 року, а деякі ще з 2014-го. Всі вони були лідерами, до них прислухалися, вони або вели проукраїнські блоги, або займалися волонтерською діяльністю.
Фрагмент колажу кураторки проєкту «Будь ласка, звільніть пташок» Каті Ситої. Фото Олександра Корнякова
Проєкт через образи пташок, що перебувають в неволі та можуть загинути без підтримки, розкриває всю драму полонених і намагається привернути увагу до проблеми цивільних ув'язнених.
«Утримання Російською Федерацією цивільних полонених якось замовчувалося і приховувалося, – розповідає Олена Цигіпа, дружина ув’язненого Росією новокаховчанина Сергія Цигіпи, яка стала спікеркою арт-проєкту. – Наша влада нав'язувала рідним думку про те, що не треба робити розголосу, щоб не підвищувати ціну цивільних заручників. Якось намагалися їх звільняти, рятувати. Але ми бачимо, що таких цивільних заручників дедалі більше. Різні цифри називають – і 25, і 28 тисяч. Серед них політичних, яких забрали саме за проукраїнську активну позицію, 9,5 тисяч».
Олена каже, що проєкт є не докором владі («Я впевнена, вона робить якісь кроки, щоб звільнити бранців, але не має права нам давати всю інформацію, бо кожний обмін, кожне звільнення – це маленька секретна операція»). А підтримка на культурному рівні має долучити всю світову спільноту до звільнення всіх цивільних заручників.
Сюжет творів концентрований на тортурах, щоб донести візуальними образами всю жорстокість дій російської влади. У якості птахів використані силуети соколів та голубів. Сокіл – один із символів свободи Україні, її незламності, а голуб – символ невинності, чистоти й миролюбності
Судилище
Зустріч з Оленою Цигіпою стала доброю нагодою з перших рук дізнатися про те, що зараз відбувається з її чоловіком, якому російський суд вже «виніс вирок».
Суд відбувся у жовтні 2023 року. На судовому засіданні 4 жовтня окупаційний прокурор запросив для Сергія Цигіпи за статтею 276 КК РФ «Шпіонаж і спротив СВО» 19 років ув'язнення в колонії суворого режиму. Але сталося диво, розповідає Олена, 6 жовтня їй зателефонував адвокат, який захищає Сергія, і повідомив: термін зменшили до 13 років. Вагомі причини для цього були: і стан здоров'я Сергія, і те, що в нього є неповнолітній син і мама, якій більше 80 років. Але насправді дружина бранця не розраховувала на пом’якшення, бо його останнє слово на суді було вкрай зухвалим:
«Він піднявся і сказав: «Мені байдуже, скільки ви дасте, два роки чи 20 років. – розповідає Олена. – У моєму віці (Сергію 62), кожен рік може бути останнім. Це може бути довічне ув'язнення. Я розумію, що я опинюсь на свободі тільки тоді, коли сюди прийде ЗСУ. А на моєму прикладі ви просто намагаєтеся залякати цивільне населення, яке перебуває в окупації і якось інформаційно намагається допомагати ЗСУ». Коли я це почула, подумала, що ні на яке послаблення не можна і розраховувати».
Тепер вона чекає на апеляційний суд, він відбудеться 13 лютого. Олена та адвокат намагаються зробити все для зменшення терміну російського «покарання», але кінцева мета – повернути додому всіх бранців Кремля. Зрозуміло, в «правовому полі» Росії дії адвоката обмежені, але він дає поради Сергію Цигіпі, кому писати листи з проханням долучити його до списків на звільнення чи обмін і допомагає їх надіслати, щоб вони дійшли до адресатів. Свого часу Олена просто довірилася цій людині, яку їй порекомендували перевірені люди, і зараз щиро вдячна захиснику за допомогу, за те, що не кидає справу і працює далі над звільненням її чоловіка.
Спілкування
Після суду Сергій і Олена можуть спілкуватися – не наживо, а через російський сайт Зонателеком, який дозволяє листуватися з ув’язненими. Мало того, що довелося долати перепони (реєстрація може бути тільки на російську сім-карту і розраховуватися за послуги можна виключно російською банківською картою) і шукати людей, які допомогли організувати цей процес, та ще й через безліч обмежень: спілкування винятково російською мовою, не торкатися тем війни й політики. Тож розмовляють про події в родині, часом і Сергій дає пораду, куди дружині варто звернутися. Ще через сторінку у Фейсбуці Олена організувала друзів і знайомих, щоб вони писали листи Сергію, і пересилає їх.
«У нас це не перший наш шлюб, – розповідає Олена. – У Сергія є діти, онуки від першого шлюбу. У мене теж двоє дітей, їх батько помер у 2014 році. І я вже не сподівалася, що зустріну кохання, що буду так неймовірно щаслива попри все те, що ми зараз переживаємо. У мене є дуже теплі спогади, які мене тримають в тонусі. І я намагаюся себе підтримувати цими спогадами, я гортаю наші спільні фотографії, щось надсилаю Сергію. На жаль, він отримує лише чорно-білі світлини, але все одно каже: «Знаєш, ти мене дуже збадьорила цими листами».
До цього Сергій Цигіпа перебував в «інформаційній бульбашці». Він не знав, хто де перебуває, як до нього ставляться, чи знають люди про нього, чи не знають.
Олена та Сергій. Разом
Через погрози родині
Виявилося, що Сергія змусили знятися в пропагандистському відео. Про це Олені розповів чоловік, який був разом із Сергієм вивезений до Криму і якийсь час перебував з ним в одній камері. Не побиття і катування струмом змусили Сергія погодитися, а погрози, що зараз приведуть сюди його родину і будуть на його очах «робити з ними те, що робили з тобою».
«Я одразу підозрювала, що буде щось подібне, – зізнається жінка. – І мої підозри справдилися. Сергій же не знав, де ми й що з нами. Думаю, він просто через хвилювання за своїх рідних погодився на цю зйомку».
Скриншот з пропагандистського відео РосЗМІ
Олена одразу опублікувала це відео і в себе на сторінці, і в Сергія. Одні люди співпереживали та підтримували, мовляв, розуміємо, що його примусили це сказати на камеру, головне, що він живий. А були і хейтери, хто називав бранця зрадником і винуватив його самого. І хоча було дуже важко, Олена не тільки витримала цей тиск, а й загасила весь негатив. А ще розповідає, що декілька разів дивилася це відео, хотіла зрозуміти, в якому стані Сергій:
«Попри те, що йому дали заготовлений текст, він так закручено це розповідав, що дуже важко було зрозуміти, до чого він вів. І я думаю, Боже, який він молодець. Я дивилася, як він виглядає, як себе поводить. Я бачила, що він в якийсь момент набрав повні легені повітря – і потім став трошечки провисати на руці. Я розуміла, що там або є якісь синці, або зламані ребра. Потім він жест зробив рукою – я побачила, що він підхопив цю руку іншою, і зрозуміла, що рука травмована. Я бачила ці синці на обличчі, які почали загоюватися. Я бачила коротко стрижене волосся і розуміла, що били по голові, там теж були синці. Коротко постригли, думаю, щоб змити цю засохлу кров. Розумні люди все зрозуміли з цього відео, що все це примусово».
Жити надією
Про те, що росіяни відкрили на нього полювання, Сергія Цигіпу попереджали після мітингу в Новій Каховці. Він дня три переховувався, не ночував двічі в одному і тому ж місті. А потім повернувся додому. Олена думає, він розумів, що рано чи пізно його все одно вирахують, і вирішив викликати вогонь на себе, щоб не наражати на небезпеку своїх рідних, адже в будь-який момент могли «завітати» з обшуком до кожного.
Викрадення росіянами Сергія Цигіпи та Олега Батуріна сталося в один день. Про те, що Олега випустили, Олена дізналася від його сестри:
«Оля мені через 8 днів зателефонувала, каже: «Лєн, ти де?» Я кажу: «Вийшла по хліб» – «Швидко йди додому, Олега випустили, може, і Сергій там десь під дверима стоїть». Я прибігла, але, на жаль, Сергій не повернувся ні в цей день, ні через тиждень, не повернувся й досі».
Наступного дня Олена пішла вигулювати собаку і зустріла якогось чоловіка: обличчя знайоме, він ходить туди-сюди і, здавалося, чекає саме її. Вона підійшла і почула питання: «Сергій повернувся?» Дізнавшись, що ні, він дуже здивувався, бо сам повернувся з катівні того ж дня, що і Олег Батурін. Він розповів, що з Херсона на Нову Каховку їхало три автівки з бранцями, звісно, всі з мішками на головах. І він дуже сподівався, що Сергій в третій машині, що він вже вдома.
А 3 вересня 2022 року Олені зателефонував чоловік, сказав, що був з Сергієм в одній камері й щоб вона чекала на повернення. Вдруге він зателефонував десь у жовтні та розгубився, почувши, що бранець так і не повернувся...
Олена розуміє: її чоловік – дуже незручна постать для росіян, людина з активною проукраїнською позицією, лідер, який може за собою повести людей. Згадує, як наприкінці березня – на початку квітня 2022 року прийшла до голови окупаційної адміністрації Нової Каховки Володимира Леонтьєва, який тоді вже займав кабінет чинного мера міста Володимира Коваленка.
«На питання, де Сергій, що з ним і коли його відпустять, він по методичці проявив до мене співчуття, емпатію. Вислухав, сказав: ну, ви не хвилюйтеся, Батуріна ж випустили, а з Сергієм ще працюють. У нього перед нами більше гріхів, ніж в Олега Батуріна».
Олена Цигіпа не здалася тоді, не здається і зараз, вона продовжує свою боротьбу за визволення чоловіка. І вірить, що коли Сергій повернеться, ми вже дізнаємося всю правду від нього.
А поки Сімферополь залишається одним із міст, де російські окупанти незаконно утримують херсонських бранців. 28 березня 2022 року представники Росії вивезли Голопристанського міського голову Олександра Бабича. За словами дружини мера, наразі він перебуває в Сімферопольському СІЗО №2. У СІЗО №1 в тому ж Сімферополі деякий час утримувався – іспанський волонтер Маріано Гарсія Калатаюд, однак зараз Маріо перевели до СІЗО на Чонгарі.
Раніше ми писали, що незаконний “Верховний суд” у тимчасово окупованому Криму засудив викрадених мешканців Херсонщини Миколу Петровського та Сергія Котова до 15 та 16 років позбавлення волі за «шпигунство», а викраденого на Херсонщині Руслана Абдурахманова окупанти збираються відправити до колонії суворого режиму.
Лариса Жарких, Вгору