Кореспонденти медіацентру “IPC-Південь” поспілкувались з Дементієм Білим, членом Комісії з перейменування вулиць, і обговорили підсумки процесу деколонізації та дерусифікації топонімів у Херсонській громаді.“IPC-Південь”: Нещодавно закінчився процес перейменування топонімів у Херсонській громаді. надайте, будь ласка, трохи загальної інформації, як цей процес відбувався, скільки назв вулиць, провулків було змінено?Дементій Білий: Наприкінці липня вже закінчився процес перейменування, в якому брали участь громади, місцеві військові адміністрації та Обласна військова адміністрація – це процес деколонізації та дерусифікації публічного простору в Херсонській області, який відбувався у рамках Закону про деколонізацію та дерусифікацію (Закон України “Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії” – ред.
). Спочатку до січня це повинно було проходити за кураторства місцевих рад, у нас відбувались відповідні обговорення, була організована Комісія з перейменування при Міській військовій адміністрації. Відбувались обговорення, вони готували назви, систематизували пропозиції містян щодо перейменування. Потім, згідно з Законом, керування взяв безпосередньо начальник Міської військової адміністрації, а потім керування перейшло до Обласної військової адміністрації і наприкінці липня 2024 року цей процес, згідно з Законом, завершився й ми можемо сказати, що вже треба підбивати підсумки.
І щодо підсумків: саме в Херсонській територіальній громаді перейменували 164 назви, які підпадають під дію Закону про деколонізацію та дерусифікацію з погляду Комісії з перейменування, це найголовніше. Позаяк є різні думки щодо того, які назви потребують повторного перейменування, а які не потребують. З цього приводу у нас існують різні дискусії. Різноманітні громадські ініціативи, які вимагають повторно перейменувати деякі назви. Першою чергою, це стосується назв, які увічнюють памʼять херсонських героїв Другої світової війни. Вони вважають, що ці та деякі інші назви потребують перейменування. Але повноваження міської та обласної влади щодо процесу перейменування вже закінчились.
Дементій Білий: Херсонські соціологи провели опитування у травні-червні, запитували містян, які живуть в Херсоні та за межами Херсона, їхню думку стосовно зазначеного питання. Опитування проводилось через Інтернет-платформу. Це є репрезентативне опитування, тобто воно відображає думки всіх містян, як стверджують наші херсонські соціологи. І більшість осіб, які взяли участь в опитування, 62%, – вони підтримали перейменування. 32% містян були проти перейменування з різних причин. До речі, ці причини доволі цікаві. Найбільше людей вважали, що зараз триває війна, тож потрібно займатись більш важливими справами, ніж перейменування вулиць. Це найголовніша думка. Тобто люди не були проти перейменування, а вважали, що треба трошки пізніше цю справу зробити. Також були думки, що не всі зможуть взяти участь в обговоренні. Крім того, невеличка частина, менш як 10% опитаних, були проти перейменування вулиць, вони вважали, що це наша історія.
Був складений перелік назв, які подобаються і які не подобаються. Я хотів би зазначити, що містяни вже обʼєднали перейменування, яке було у 2016 році під час декомунізації, з тим, що проводиться зараз – із деколонізації та дерусифікації. Тобто для херсонців цей процес є єдиним – той, який розпочався у 2016 році й той, який завершився у 2024. Містяни загалом задоволені перейменуванням вулиць у центрі Херсона. На першому місці – проспект Незалежності, він отримав найбільше симпатій щодо перейменування, але значна кількість людей були задоволені саме тим, що проспект був позбавлений імʼя Ушакова, вони так і зазначали. Ми знаємо, що щодо цієї назви були серйозні дискусії в херсонському середовищі. Багато людей хотіли повернути назву “Джона Говарда”, яку ця вулиця носила до революції та в 40-х роках XX століття, з 1941 по 1947 рік, коли проспект також мав цю назву. І тому, до речі, проспект незалежності також зайняв перше місце у так званому “антирейтингу” – рейтингу тих назв, які не сподобались – і саме з цієї причини, що люди вважали за потрібне повернути назву “Джона Говарда”.
Дементій Білий: Серед назв, які сподобались, – вулиця Грушевського, вулиця Європейська, вулиці Соборна та Грецька, тобто колишні Леніна, Суворова, Потьомкінська. Серед назв, які не сподобались, я хочу сказати, що таких назв на порядок менше, десь утричі-впʼятеро менше, але все одно цей “антирейтинг” є. І в ньому ті ж вулиці – перейменовані Потьомкінська, Суворова, Ленін. Ми бачимо, що дещо залишається певний ідеологічний розлом, але людей, які не задоволені перейменуванням, зараз у кілька разів менше, ніж це було до війни. Це є важливим підсумком, тому що війна змінила суспільні настрої херсонців – вони підтримують деколонізацію, вони вважають, і так багато людей написало, що треба зафіксувати зміни, які відбулися в суспільній свідомості. І ці зміни вже відбулись, Херсон змінився. Це показали останні дослідження, які провели наші соціологи.
До речі, в червні було проведено ще одне досить цікаве дослідження херсонських соціологів. Серед топ-символів і діячів Херсона на першому місці опинився Джон Говард. 42% опитаних вважає, що саме Джон Говард є символом нашого міста. В Херсоні є вулиця, яка буде названа на честь Джона Говарда. Це колишня вулиця Некрасова. Також у нас є сквер Джона Говарда – поблизу монумента, зведеного на його честь. Крім того, у нас є вулиці Джона Говарда у селах міської громади, тобто памʼять про цього великого філантропа, правозахисника увічнена в нашій Херсонській міській територіальній громаді. Хоча багато людей все ж хочуть повернутись до перейменування проспекту Незалежності й повторно розглянути це питання, але вони зазначають, що це треба робити вже після війни, коли запрацює Міська рада як повноцінний орган місцевого самоврядування.
“IPC-Південь”: Хто визначав, як саме будуть називатися вулиці?
Дементій Білий: Остаточне рішення ухвалював начальник Міської військової адміністрації, це його відповідальність. Повинна була визначати Міська рада, а потім міський голова, але наразі наш орган місцевого самоврядування не працює у звʼязку з війною. Тому остаточне рішення ухвалювала саме одна людина. Але начальник МВА керувався, з одного боку, рекомендаціями Комісії з перейменування, з іншого боку – результатами обговорень, які відбулись, а також у нього були власні думки щодо перейменування деяких вулиць.
“IPC-Південь”: Але голосування проходили? Містяни могли вплинути на цей процес?
Дементій Білий: Так, безперечно. По-перше, голосування в електронному форматі відбувалось по всіх вулицях, і це впливало на процес. Тому що люди не просто голосували, а часто вписували назви вулиць. До речі, таким чином у нас в Антонівці зʼявилась одна вулиця на честь героя, який загинув на війні, і саме під час голосування люди просто вписували його імʼя – і вулиця з імʼям героя зʼявилась. Тобто люди впливали на цей процес, вони самі визначали варіанти назв вулиць, і потім вже, коли зібралось кілька переможців у голосуванні, Комісія надавала остаточні рекомендації. Іноді це не були переможці голосування, з деяких важливих міркувань з погляду на історію, ідеологію тощо. Але думка містян у більшості випадків враховувалась.
“IPC-Південь”: Питання щодо вулиці імені Бандери. Чи буде вона в Херсоні?
Дементій Білий: В Херсонській міській територіальній громаді перейменували вулицю на честь Бандери. Ця вулиця знаходиться в Зеленівці. Щодо самого міста Херсона, то кілька разів виносилось питання перейменування вулиць і на честь Богдана Бандери, і на честь Степана Бандери, і ці варіанти не отримали більшості голосів, отримали більшість голосів інші назви вулиць, тому вони й були обрані. Але у нас є проспект Романа Шухевича. Це також дуже символічна назва. І не тому, що це є ніби “данина сучасному тренду”, а саме тому, що так історично склалось: у нас в Херсоні було багато бійців УПА Вони тут перебували у засланні, після того, як відбули покарання в ГУЛАГУ, куди їх засадила радянська влада. Їм забороняли повертатись додому, і багато бійців УПА приїздили саме до Херсона. У нас діяло Товариство вояків УПА – ветеранів Української повстанської армії, й це безпосередньо повʼязано з нами. До речі, у нас також діяли й осередки ОУН – в Херсоні, Великій Олександрівці, Нововоронцовці, в інших населених пунктах Херсонської області. Тому ця назва, безумовно, повʼязана з Херсонщиною.
Дементій Білий: Так, вірно. У Суворовського району не було жодних шансів залишити свою стару назву, його перейменували в Центральний район. Парк Придніпровський отримав свою історичну назву, тому що раніше його перейменувала на хвилі “побєдобєсія” колишня міська влада, ще за часів Сальдо, у парк Маргелова. Маргелов – це людина, яка створила боєспроможну армію, яка займалась окупацією сусідніх країн, і він сам брав участь у всіх цих окупаціях, тому шансів залишитись тут Маргелову, попри те, що він ще брав участь у визволення Херсона, все одно не було. Оскільки він російський і радянський окупант і його імʼя мало піти за відомою адресою – за “русскім воєнним кораблем”.
Щодо інших обʼєктів, то у нас деякі сквери змінили свою назву, парки, проспекти, провулки, вулиці – всього 164 обʼєкти. І я хотів би сказати, що деякі випадки дуже цікаві, наприклад, вулиця Суворова, не Суворівська, як було до революції, а Суворова. Нині її пішохідна частина має назву Європейська вулиця, а інша частина повернула свою історичну назву – Католицька. І це природно, тобто багато вулиць повернули свої історичні найменування.
“IPC-Південь”: Що робити з херсонським прапором? Зараз багато дискусій щодо того, що потрібно його змінити, оскільки цим же прапором користуються й окупанти та колаборанти на лівому березі Херсонщини, і взагалі люди кажуть, що цей прапор не відображає Херсон.
Дементій Білий: Існують різні погляди та різні думки з цього приводу. І знову ж таки, наші соціологи проводили опитування, я вже його згадував – червневе опитування щодо символів нашого міста, і там було питання стосовно нашого прапора. Частина людей підтримує зміну прапора, частина – проти. Як вирішить наша херсонська громада – так воно і буде. Тут важливо, щоби була почута думка людей. Щодо моєї особистої думки, то я вважаю, що наш прапор нагадує трошки і прапор Греції, і прапор Ізраїля, і грецька, і єврейська громади в Херсоні зробили великий внесок для розвитку нашого міста. Але менш із тим, як громада вирішить – так і буде. До речі, окупанти також змінюють назви вулиць. Здебільшого вони повертають ті назви, які були до декомунізації. Також вони намагаються встановити свої символи, загарбники зараз змінюють герби на окупованих територіях, але я впевнений, що це не надовго і що дуже швидко усі герби, які були – наші герби – вони залишаться, натомість жодної згадки про окупаційні герби на звільненій території лівобережжя нашої області скоро не буде.
І щодо підсумків: саме в Херсонській територіальній громаді перейменували 164 назви, які підпадають під дію Закону про деколонізацію та дерусифікацію з погляду Комісії з перейменування, це найголовніше. Позаяк є різні думки щодо того, які назви потребують повторного перейменування, а які не потребують. З цього приводу у нас існують різні дискусії. Різноманітні громадські ініціативи, які вимагають повторно перейменувати деякі назви. Першою чергою, це стосується назв, які увічнюють памʼять херсонських героїв Другої світової війни. Вони вважають, що ці та деякі інші назви потребують перейменування. Але повноваження міської та обласної влади щодо процесу перейменування вже закінчились.
Білборди на вулицях Херсона. Фото: “IPC-Південь”.
“IPC-Південь”: Розкажіть, будь ласка, детальніше про саме опитування?Дементій Білий: Херсонські соціологи провели опитування у травні-червні, запитували містян, які живуть в Херсоні та за межами Херсона, їхню думку стосовно зазначеного питання. Опитування проводилось через Інтернет-платформу. Це є репрезентативне опитування, тобто воно відображає думки всіх містян, як стверджують наші херсонські соціологи. І більшість осіб, які взяли участь в опитування, 62%, – вони підтримали перейменування. 32% містян були проти перейменування з різних причин. До речі, ці причини доволі цікаві. Найбільше людей вважали, що зараз триває війна, тож потрібно займатись більш важливими справами, ніж перейменування вулиць. Це найголовніша думка. Тобто люди не були проти перейменування, а вважали, що треба трошки пізніше цю справу зробити. Також були думки, що не всі зможуть взяти участь в обговоренні. Крім того, невеличка частина, менш як 10% опитаних, були проти перейменування вулиць, вони вважали, що це наша історія.
Був складений перелік назв, які подобаються і які не подобаються. Я хотів би зазначити, що містяни вже обʼєднали перейменування, яке було у 2016 році під час декомунізації, з тим, що проводиться зараз – із деколонізації та дерусифікації. Тобто для херсонців цей процес є єдиним – той, який розпочався у 2016 році й той, який завершився у 2024. Містяни загалом задоволені перейменуванням вулиць у центрі Херсона. На першому місці – проспект Незалежності, він отримав найбільше симпатій щодо перейменування, але значна кількість людей були задоволені саме тим, що проспект був позбавлений імʼя Ушакова, вони так і зазначали. Ми знаємо, що щодо цієї назви були серйозні дискусії в херсонському середовищі. Багато людей хотіли повернути назву “Джона Говарда”, яку ця вулиця носила до революції та в 40-х роках XX століття, з 1941 по 1947 рік, коли проспект також мав цю назву. І тому, до речі, проспект незалежності також зайняв перше місце у так званому “антирейтингу” – рейтингу тих назв, які не сподобались – і саме з цієї причини, що люди вважали за потрібне повернути назву “Джона Говарда”.
Проспект Незалежності, колишній “Ушакова”. Фото: “IPC-Південь”.
“IPC-Південь”: В опитаних є назви-фаворити й навпаки – такі, що найменше сподобались?Дементій Білий: Серед назв, які сподобались, – вулиця Грушевського, вулиця Європейська, вулиці Соборна та Грецька, тобто колишні Леніна, Суворова, Потьомкінська. Серед назв, які не сподобались, я хочу сказати, що таких назв на порядок менше, десь утричі-впʼятеро менше, але все одно цей “антирейтинг” є. І в ньому ті ж вулиці – перейменовані Потьомкінська, Суворова, Ленін. Ми бачимо, що дещо залишається певний ідеологічний розлом, але людей, які не задоволені перейменуванням, зараз у кілька разів менше, ніж це було до війни. Це є важливим підсумком, тому що війна змінила суспільні настрої херсонців – вони підтримують деколонізацію, вони вважають, і так багато людей написало, що треба зафіксувати зміни, які відбулися в суспільній свідомості. І ці зміни вже відбулись, Херсон змінився. Це показали останні дослідження, які провели наші соціологи.
До речі, в червні було проведено ще одне досить цікаве дослідження херсонських соціологів. Серед топ-символів і діячів Херсона на першому місці опинився Джон Говард. 42% опитаних вважає, що саме Джон Говард є символом нашого міста. В Херсоні є вулиця, яка буде названа на честь Джона Говарда. Це колишня вулиця Некрасова. Також у нас є сквер Джона Говарда – поблизу монумента, зведеного на його честь. Крім того, у нас є вулиці Джона Говарда у селах міської громади, тобто памʼять про цього великого філантропа, правозахисника увічнена в нашій Херсонській міській територіальній громаді. Хоча багато людей все ж хочуть повернутись до перейменування проспекту Незалежності й повторно розглянути це питання, але вони зазначають, що це треба робити вже після війни, коли запрацює Міська рада як повноцінний орган місцевого самоврядування.
“IPC-Південь”: Хто визначав, як саме будуть називатися вулиці?
Дементій Білий: Остаточне рішення ухвалював начальник Міської військової адміністрації, це його відповідальність. Повинна була визначати Міська рада, а потім міський голова, але наразі наш орган місцевого самоврядування не працює у звʼязку з війною. Тому остаточне рішення ухвалювала саме одна людина. Але начальник МВА керувався, з одного боку, рекомендаціями Комісії з перейменування, з іншого боку – результатами обговорень, які відбулись, а також у нього були власні думки щодо перейменування деяких вулиць.
“IPC-Південь”: Але голосування проходили? Містяни могли вплинути на цей процес?
Дементій Білий: Так, безперечно. По-перше, голосування в електронному форматі відбувалось по всіх вулицях, і це впливало на процес. Тому що люди не просто голосували, а часто вписували назви вулиць. До речі, таким чином у нас в Антонівці зʼявилась одна вулиця на честь героя, який загинув на війні, і саме під час голосування люди просто вписували його імʼя – і вулиця з імʼям героя зʼявилась. Тобто люди впливали на цей процес, вони самі визначали варіанти назв вулиць, і потім вже, коли зібралось кілька переможців у голосуванні, Комісія надавала остаточні рекомендації. Іноді це не були переможці голосування, з деяких важливих міркувань з погляду на історію, ідеологію тощо. Але думка містян у більшості випадків враховувалась.
“IPC-Південь”: Питання щодо вулиці імені Бандери. Чи буде вона в Херсоні?
Дементій Білий: В Херсонській міській територіальній громаді перейменували вулицю на честь Бандери. Ця вулиця знаходиться в Зеленівці. Щодо самого міста Херсона, то кілька разів виносилось питання перейменування вулиць і на честь Богдана Бандери, і на честь Степана Бандери, і ці варіанти не отримали більшості голосів, отримали більшість голосів інші назви вулиць, тому вони й були обрані. Але у нас є проспект Романа Шухевича. Це також дуже символічна назва. І не тому, що це є ніби “данина сучасному тренду”, а саме тому, що так історично склалось: у нас в Херсоні було багато бійців УПА Вони тут перебували у засланні, після того, як відбули покарання в ГУЛАГУ, куди їх засадила радянська влада. Їм забороняли повертатись додому, і багато бійців УПА приїздили саме до Херсона. У нас діяло Товариство вояків УПА – ветеранів Української повстанської армії, й це безпосередньо повʼязано з нами. До речі, у нас також діяли й осередки ОУН – в Херсоні, Великій Олександрівці, Нововоронцовці, в інших населених пунктах Херсонської області. Тому ця назва, безумовно, повʼязана з Херсонщиною.
Проспект Незалежності, колишній “Ушакова”. Фото: “IPC-Південь”.
Дементій Білий: Так, вірно. У Суворовського району не було жодних шансів залишити свою стару назву, його перейменували в Центральний район. Парк Придніпровський отримав свою історичну назву, тому що раніше його перейменувала на хвилі “побєдобєсія” колишня міська влада, ще за часів Сальдо, у парк Маргелова. Маргелов – це людина, яка створила боєспроможну армію, яка займалась окупацією сусідніх країн, і він сам брав участь у всіх цих окупаціях, тому шансів залишитись тут Маргелову, попри те, що він ще брав участь у визволення Херсона, все одно не було. Оскільки він російський і радянський окупант і його імʼя мало піти за відомою адресою – за “русскім воєнним кораблем”.
Щодо інших обʼєктів, то у нас деякі сквери змінили свою назву, парки, проспекти, провулки, вулиці – всього 164 обʼєкти. І я хотів би сказати, що деякі випадки дуже цікаві, наприклад, вулиця Суворова, не Суворівська, як було до революції, а Суворова. Нині її пішохідна частина має назву Європейська вулиця, а інша частина повернула свою історичну назву – Католицька. І це природно, тобто багато вулиць повернули свої історичні найменування.
“IPC-Південь”: Що робити з херсонським прапором? Зараз багато дискусій щодо того, що потрібно його змінити, оскільки цим же прапором користуються й окупанти та колаборанти на лівому березі Херсонщини, і взагалі люди кажуть, що цей прапор не відображає Херсон.
Дементій Білий: Існують різні погляди та різні думки з цього приводу. І знову ж таки, наші соціологи проводили опитування, я вже його згадував – червневе опитування щодо символів нашого міста, і там було питання стосовно нашого прапора. Частина людей підтримує зміну прапора, частина – проти. Як вирішить наша херсонська громада – так воно і буде. Тут важливо, щоби була почута думка людей. Щодо моєї особистої думки, то я вважаю, що наш прапор нагадує трошки і прапор Греції, і прапор Ізраїля, і грецька, і єврейська громади в Херсоні зробили великий внесок для розвитку нашого міста. Але менш із тим, як громада вирішить – так і буде. До речі, окупанти також змінюють назви вулиць. Здебільшого вони повертають ті назви, які були до декомунізації. Також вони намагаються встановити свої символи, загарбники зараз змінюють герби на окупованих територіях, але я впевнений, що це не надовго і що дуже швидко усі герби, які були – наші герби – вони залишаться, натомість жодної згадки про окупаційні герби на звільненій території лівобережжя нашої області скоро не буде.