Росія прозвітувала, що в грудні 2023 року закінчила формувати власне правове поле на тимчасово окупованих територіях (ТОТ) України. Утім режим так і не зміг подолати наслідки економічного занепаду, який почався внаслідок повномасштабного вторгнення. Значна частина економічного активного населення покинула окуповані території, багато інфраструктурних об’єктів знищили, а потужностей лояльного до окупантів бізнесу не вистачає, щоб наповнювати бюджет.
ТОТ стали глибоко дотаційними — за рівнем витрат із федерального бюджету вони випереджають навіть найдепресивніші регіони Росії.
Аби хоч якось виправити ситуацію, Кремль запровадив на ТОТ так звану «вільну економічну зону» (ВЕЗ), резидентами якої стають здебільшого підприємства, наближені до окупаційних адміністрацій. Схоже на те, що під виглядом розвитку економіки окупанти перерозподіляють грошові потоки в потрібні їм фірми, аби збагатитися.
Минулоріч мінекономрозвитку Росії оцінило сукупний ВВП захоплених територій у 2 трлн рублів. Це навряд чи назвеш ефективним здобутком «спецоперації» з огляду на втрати від санкцій, замороження активів і перехід до воєнної економіки з державним фінансуванням, яка все більше залежить від того, чи триватиме війна.
Підсумовуючи 2023 рік, у Центрі національного спротиву зазначили, що економіка ТОТ лишається військово орієнтованою. Підприємства максимально використовують, щоб підтримувати агресію, а фінансово підживлюють лише ті, які не зазнали серйозних пошкоджень. Переважно це роблять, аби створити видимість намірів забезпечити населення робочими місцями.
Насправді запустити економіку окупантам передусім заважає дефіцит на ринку праці. Більшість людей із захоплених регіонів виїхали, тож путінський режим намагається замінити їх «гастролерами» з Росії й країн Центральної Азії. Приміром, у 150-тисячний Мелітополь завезли 100 тисяч людей з РФ.
Працевлаштованим росіянам на окупованих територіях пропонують суттєво вищі зарплати, ніж в інших регіонах РФ. Утім їхній рівень не пов'язаний з потребами місцевої економіки, а повинен залучити працівників, щоб викачувати ресурси з окупованих територій. До того ж російські підприємці, зокрема забудовники, воліють наймати своїх фахівців, а не місцеве населення.
Поширеною стала практика грабунку, «віджимання» підприємств або запровадження так званого «зовнішнього управління». Наприклад, гауляйтер захопленої частини Херсонської області Володимир Сальдо передавав залишені евакуйованими людьми угіддя обробляти іншим господарствам, які зареєструвалися відповідно до законодавства Росії.
У Запорізькій області «потрібним» організаціям окупаційні органи віддавали в управління майно інших підприємств. Скажімо, в Токмаку в управління Екостандарту-Т віддали три підприємства: Токмацький ковальсько-штампувальний завод, ТОВ «Вакула-Т» і Токмацький державний санітарно-ветеринарний завод.
Як наслідок, окуповані території стали глибоко дотаційними. За прогнозами росіян, вони можуть розраховувати на поліпшення економічної ситуації ближче до 2030 року, але чітких результатів окупанти не гарантують. Доти ж Росія намагатиметься стабілізувати ситуацію грошовими вливаннями.
Бюджети тимчасово окупованих Росією територій на 2024 рік
Попри показову турботу Кремля, бюджетні дотації для «нових регіонів» у 2024 році знизили порівняно з минулим роком: у 2023-му чотири «новоприєднані» до Росії області України сумарно отримали 513 млрд рублів. Це не пов’язане з відновленням промисловості, а скоріше зумовлене поглибленням інтеграції цих територій у російську правову й податкову системи. Натомість в уряді РФ виникають ідеї посилити фінансову самостійність захоплених регіонів, зокрема, коштом більшої відповідальності керівників регіонів за зниження розриву між їхніми доходами й витратами.
У 2024 році рівень дотаційності тимчасово окупованих територій України майже рівнозначний традиційно залежним від федерального бюджету російським регіонам — Інгушетії, Чечні й Дагестану. Найбільше залежать від коштів Кремля тимчасово окуповані частини Херсонської та Запорізької областей.
Залежність доходів окремих суб’єктів РФ і тимчасово окупованих територій України від дотацій з федерального бюджету у 2024 році:
Окрім того, агресору доводиться фінансувати регіони через різні державні програми, зокрема, на відбудову й соціально-економічний розвиток. Наприклад, Володимир Путін похвалився, що минулого року на розвиток «історичних» територій витратили 1 трлн 83 млрд рублів.
Однак путінська влада спроможна лише створювати ілюзію підвищення рівня життя мешканців ТОТ. Справжньою вітриною «відбудови» став Маріуполь, який російська армія знищила навесні 2022 року. Аби ввести в оману міжнародну спільноту про справжній стан справ і наслідки російських злочинів у місті, Кремль навіть намагався провести в Італії провокаційну пропагандистську виставку про «розквіт» і «швидкий процес відновлення» Маріуполя після його окупації. На щастя, згодом місцева влада скасувала дозвіл на проведення заходу.
Насправді ж ситуація на ТОТ депресивна. Загарбницький режим наживається на «нових суб’єктах федерації», відмиваючи через різні схеми кошти з російського бюджету, що не дає жодної користі мешканцям окупованих територій.
Володимир Путін заявив, що відколи «на Донбасі та в Новоросії» організували «вільну економічну зону», її учасниками стали 75 підприємств, що дозволить зберегти і створити понад 42 тисячі робочих місць. І хоча про кількість російський диктатор не збрехав, до процесу реалізації так званої ВЕЗ виникають питання.
У Центрі національного спротиву наголошують, що за цими бравурними заявами стоїть фінансове збагачення політичного керівництва РФ. Проєкт ВЕЗ безпосередньо курує заступник глави уряду РФ Марат Хуснулін, який прагне контролювати розподіл фінансових потоків, які російська влада публічно скеровує на «відновлення» регіонів.
Джерела ОПОРИ на окупованих територіях також підтверджують, що під виглядом соціально-економічних реформ освоюють кошти. Загальна логіка окупантів проста: вони хочуть вивезти з території України якомога більше ресурсів, але водночас зацікавлені запустити підприємства, які можуть працювати на війну. Це, наприклад, логістичні компанії, підприємства, які виготовляють бетонні конструкції, ремонтують військову техніку тощо.
Першим і поки що єдиним за пів року підприємством Херсонщини, що ввійшло до так званої «вільної економічної зони», стало ТОВ «Агробізнес». За даними українських реєстрів, ним керує депутат Херсонської обласної ради від забороненої ОПЗЖ Едуард Репілевський, якому СБУ повідомила про підозру в колабораційній діяльності та державній зраді. Крім того, за інформацією Служби безпеки, суд арештував його майно на загальну суму 500 млн грн.
Репілевський одним з перших підтримав російських загарбників, сприяв російській паспортизації й очолював окупаційне «міністерство сільського господарства та рибальства» в гауляйтера Володимира Сальдо. Також він організовував грабунок майна місцевих аграріїв і вивезення українського зерна в Росію.
Урешті, кар’єра латифундиста не склалася — зняли з посади «міністра» нібито за крадіжку. Повідомляли, що його бізнес намагався перекупити ексміністр сільського господарства РФ Олександр Ткачов, але нині, за даними російських реєстрів, керує підприємством син Репілевського Данило, депутат обласної ради від «Слуги народу», який, за інформацією ОПОРИ, переважно перебуває на території Росії.
«Голова» регіону Володимир Сальдо після приєднання до ВЕЗ радісно оголосив, що Агробізнес зможе розвинути свої виробничо-матеріальну й кадрову бази, отримає значні податкові пільги, які дозволять йому зміцнити фінансове становище. Не дивно, що першою отримає податкові преференції саме аграрна фірма з орбіти гауляйтера Сальдо.
За даними Центру національного спротиву, схему реалізації зерна українських фермерів на окупованих територіях переважно реалізують так: фірми з орбіти колаборантів купують збіжжя за спекулятивними (нижчими від ринкових) цінами, а згодом перепродають його вже за ринковою вартістю. Різниця ж осідає в кишенях гауляйтерів.
Нещодавно Володимир Путін похвалився, що у 2023 році тільки на окупованих територіях РФ зібрала близько 4 млн тонн зерна. Відповідно, масштаби розкрадання коштів, які можна примножити завдяки пільговим умовам діяльності й фінансовим надходженням у рамках «вільної економічної зони», можна лише уявити.
На Запоріжжі одним з перших резидентів ВЕЗ стало мелітопольське підприємство «Світанок», яке виробляє комплектуючі для залізничних локомотивів. Воно працює в окупації й навіть отримало 100 млн рублів пільгового кредиту на нові верстати. Підприємством керує Віталій Герявцев, який у 2015 році балотувався до Запорізької обласної ради від партії «Відродження».
На тлі заяв окупантів про масштабний ремонт доріг, у тому числі сухопутного коридору в Крим, до ВЕЗ внесли й новозареєстрований Автодор Запоріжжя, керівником якого стала людина з окупованого півострова. Тим часом місцевий гауляйтер Євген Балицький скаржився, що в регіоні бракує залізничних вагонів, аби перевозити зерно й руду. Тож стає очевидно, що окупанти хочуть інтенсифікувати вивезення продукції з ТОТ у Росію, паралельно поліпшити транспортні ланцюги, щоб перекидати техніку й живу силу на фронт.
Також учасником так званої ВЕЗ стало ТОВ «Мелітопольська промислова компанія», яка виробляє устаткування для сільського й лісового господарства. Очолює підприємство Владислав Кривобоков, який допомагав гауляйтеру Балицькому розпродавати продукцію з відібраного окупантами Мелітопольського заводу автотракторних запчастин. Керівник заводу Анатолій Кузьмін виїхав на підконтрольну Україні територію та в інтерв’ю розповів, як Балицький особисто брав участь у «конфіскації» його підприємства, яке зрештою перереєстрували на підприємця із Санкт-Петербурга. Тепер фірма Кривобокова, за даними журналістів РІА-Мелітополь, працює на потужностях і території Мелітопольського заводу автотракторних запчастин.
Отримавши статус резидента ВЕЗ, підконтрольна окупаційному режиму Мелітопольська промислова компанія почала отримувати транші на «розвиток». Щоправда, перші 20 млн рублів підприємство скерувало на купівлю сировини, яке незрозуміло як має вплинути на економічне зростання компанії.
Інший показовий приклад преференцій «для своїх» — до «вільної економічної зони» включили ТОВ «Мелітопольський завод турбокомпресорів», що спеціалізується на виробництві двигунів і турбін. Керує ним активний учасник російських пропагандистських заходів Віталій Плакун. Він перереєстрував свою компанію за російським законодавством, а її продукція стала візитівкою окупаційного режиму в Запоріжжі. Товари Турбокому влітку минулого року сам Балицький представляв на виставці Петербурзького міжнародного економічного форуму. Співпрацю з окупаційною владою Плакун також засвідчив участю у виборах 2023 року — отримавши мандат «депутата» від «Єдиної Росії» в окупаційній «Мелітопольській міській раді».
Водночас росіяни змінили керівництво частини підприємств ВЕЗ, що, ймовірно, свідчить про «віджимання» бізнесу. До таких можна зарахувати Мелітопольський олійно-екстракційний завод, яким до вторгнення володіла Група родини Желєвих, а також ТОВ «Магістральний дизель» з Токмака.
Як бачимо, до вільної економічної зони здебільшого потрапляють підприємства з орбіти місцевих гауляйтерів або колаборантів, а також перереєстровані на росіян фірми, які, скоріше за все, були конфісковані. Пріоритетними для запуску стали бізнеси, які допомагають Кремлю викачувати ресурси з наших земель і збільшувати військовий потенціал агресора.
До того ж такі проєкти виконують роль додаткового механізму інтеграції в правове й економічне поле РФ. «Вільна економічна зона» стала черговим пропагандистським кроком, щоб замилювати очі мешканцям ТОТ на тлі економічного занепаду й підтримувати утопічну фікцію швидкого відновлення в складі Росії.
Насправді ж економіка окупованих територій функціонує в умовах укріплення контролю над регіонами маргінальних груп і повної залежності від підсанкційного ринку РФ. Російські імперіалісти відкотили розвиток регіонів на багато років, спровокувавши негативні економічні явища, які нагадують ситуацію після розпаду СРСР в 1990-ті.
Дмитро Баштовий, аналітик Громадянської мережі ОПОРА
ОПОРА
Аби хоч якось виправити ситуацію, Кремль запровадив на ТОТ так звану «вільну економічну зону» (ВЕЗ), резидентами якої стають здебільшого підприємства, наближені до окупаційних адміністрацій. Схоже на те, що під виглядом розвитку економіки окупанти перерозподіляють грошові потоки в потрібні їм фірми, аби збагатитися.
Росіяни обіцяють «покращення» у 2030 році, але це не точно
Вторгнення спровокувало на окупованих територіях серйозну соціально-економічну кризу. Щоб приховати її, місцеві окупаційні адміністрації регулюють ціни на соціально значущі товари й установлюють величезні штрафи за їх перевищення. Однак це може знизити ефективність роботи ринку й мотивацію виробників. Як результат, на ТОТ існує дефіцит товарів і процвітає чорний ринок, тобто криза лише глибшає.Минулоріч мінекономрозвитку Росії оцінило сукупний ВВП захоплених територій у 2 трлн рублів. Це навряд чи назвеш ефективним здобутком «спецоперації» з огляду на втрати від санкцій, замороження активів і перехід до воєнної економіки з державним фінансуванням, яка все більше залежить від того, чи триватиме війна.
Підсумовуючи 2023 рік, у Центрі національного спротиву зазначили, що економіка ТОТ лишається військово орієнтованою. Підприємства максимально використовують, щоб підтримувати агресію, а фінансово підживлюють лише ті, які не зазнали серйозних пошкоджень. Переважно це роблять, аби створити видимість намірів забезпечити населення робочими місцями.
Насправді запустити економіку окупантам передусім заважає дефіцит на ринку праці. Більшість людей із захоплених регіонів виїхали, тож путінський режим намагається замінити їх «гастролерами» з Росії й країн Центральної Азії. Приміром, у 150-тисячний Мелітополь завезли 100 тисяч людей з РФ.
Працевлаштованим росіянам на окупованих територіях пропонують суттєво вищі зарплати, ніж в інших регіонах РФ. Утім їхній рівень не пов'язаний з потребами місцевої економіки, а повинен залучити працівників, щоб викачувати ресурси з окупованих територій. До того ж російські підприємці, зокрема забудовники, воліють наймати своїх фахівців, а не місцеве населення.
Поширеною стала практика грабунку, «віджимання» підприємств або запровадження так званого «зовнішнього управління». Наприклад, гауляйтер захопленої частини Херсонської області Володимир Сальдо передавав залишені евакуйованими людьми угіддя обробляти іншим господарствам, які зареєструвалися відповідно до законодавства Росії.
У Запорізькій області «потрібним» організаціям окупаційні органи віддавали в управління майно інших підприємств. Скажімо, в Токмаку в управління Екостандарту-Т віддали три підприємства: Токмацький ковальсько-штампувальний завод, ТОВ «Вакула-Т» і Токмацький державний санітарно-ветеринарний завод.
Як наслідок, окуповані території стали глибоко дотаційними. За прогнозами росіян, вони можуть розраховувати на поліпшення економічної ситуації ближче до 2030 року, але чітких результатів окупанти не гарантують. Доти ж Росія намагатиметься стабілізувати ситуацію грошовими вливаннями.
Бюджетні подачки окупантів
Згідно з бюджетним «законодавством» окупованих територій, більшу частину їхніх доходів становлять надходження з бюджету РФ. Усього у 2024 році Росія планує виділити ТОТ понад 430 млрд рублів, з яких найбільше надійде до бюджету Донецької області — 137,4 млрд рублів. АР Крим має отримати 126,7 млрд, Луганська область — 92,5 млрд, Запорізька — 60,1 млрд, а Херсонська — 33,2 млрд. При цьому в бюджетах так званих «нових суб’єктів федерації» все одно зберігається дефіцит.Бюджети тимчасово окупованих Росією територій на 2024 рік
| ТОТ | Доходи, млрд рублів | Дотації з федерального бюджету, млрд рублів | Видатки, млрд рублів | Дефіцит бюджету, млрд рублів |
| Донецька область | 209,5 | 137,4 | 220,7 | 11,2 |
| Луганська область | 146,6 | 92,5 | 163,4 | 16,8 |
| Запорізька область | 55,9 | 40,3 | 60,1 | 4,2 |
| Херсонська область | 44,8 | 33,2 | 49,2 | 4,4 |
| АР Крим | 199,5 | 126,7 | 201,7 | 2,2 |
Попри показову турботу Кремля, бюджетні дотації для «нових регіонів» у 2024 році знизили порівняно з минулим роком: у 2023-му чотири «новоприєднані» до Росії області України сумарно отримали 513 млрд рублів. Це не пов’язане з відновленням промисловості, а скоріше зумовлене поглибленням інтеграції цих територій у російську правову й податкову системи. Натомість в уряді РФ виникають ідеї посилити фінансову самостійність захоплених регіонів, зокрема, коштом більшої відповідальності керівників регіонів за зниження розриву між їхніми доходами й витратами.
У 2024 році рівень дотаційності тимчасово окупованих територій України майже рівнозначний традиційно залежним від федерального бюджету російським регіонам — Інгушетії, Чечні й Дагестану. Найбільше залежать від коштів Кремля тимчасово окуповані частини Херсонської та Запорізької областей.
Залежність доходів окремих суб’єктів РФ і тимчасово окупованих територій України від дотацій з федерального бюджету у 2024 році:
| Суб’єкт РФ/ТОТ | Залежність від дотацій |
| Інгушетія | 78% |
| Чечня | 78% |
| Республіка Тува | 77% |
| Херсонська область | 74% |
| Дагестан | 74% |
| Запорізька область | 72% |
| Донецька область | 66% |
| АР Крим | 64% |
| Луганська область | 63% |
Окрім того, агресору доводиться фінансувати регіони через різні державні програми, зокрема, на відбудову й соціально-економічний розвиток. Наприклад, Володимир Путін похвалився, що минулого року на розвиток «історичних» територій витратили 1 трлн 83 млрд рублів.
Однак путінська влада спроможна лише створювати ілюзію підвищення рівня життя мешканців ТОТ. Справжньою вітриною «відбудови» став Маріуполь, який російська армія знищила навесні 2022 року. Аби ввести в оману міжнародну спільноту про справжній стан справ і наслідки російських злочинів у місті, Кремль навіть намагався провести в Італії провокаційну пропагандистську виставку про «розквіт» і «швидкий процес відновлення» Маріуполя після його окупації. На щастя, згодом місцева влада скасувала дозвіл на проведення заходу.
Насправді ж ситуація на ТОТ депресивна. Загарбницький режим наживається на «нових суб’єктах федерації», відмиваючи через різні схеми кошти з російського бюджету, що не дає жодної користі мешканцям окупованих територій.
Стагнація та розкрадання під соусом «вільної економічної зони»
З червня минулого року Росія запровадила на окупованих територіях «вільну економічну зону», яка передбачає особливий режим підприємницької діяльності: вільну митну зону, можливість отримати податкові преференції, пільговий порядок надання земельних ділянок у найм, спрощення погоджувальних процедур у містобудівній діяльності, пільгове кредитування тощо.Володимир Путін заявив, що відколи «на Донбасі та в Новоросії» організували «вільну економічну зону», її учасниками стали 75 підприємств, що дозволить зберегти і створити понад 42 тисячі робочих місць. І хоча про кількість російський диктатор не збрехав, до процесу реалізації так званої ВЕЗ виникають питання.
У Центрі національного спротиву наголошують, що за цими бравурними заявами стоїть фінансове збагачення політичного керівництва РФ. Проєкт ВЕЗ безпосередньо курує заступник глави уряду РФ Марат Хуснулін, який прагне контролювати розподіл фінансових потоків, які російська влада публічно скеровує на «відновлення» регіонів.
Джерела ОПОРИ на окупованих територіях також підтверджують, що під виглядом соціально-економічних реформ освоюють кошти. Загальна логіка окупантів проста: вони хочуть вивезти з території України якомога більше ресурсів, але водночас зацікавлені запустити підприємства, які можуть працювати на війну. Це, наприклад, логістичні компанії, підприємства, які виготовляють бетонні конструкції, ремонтують військову техніку тощо.
Першим і поки що єдиним за пів року підприємством Херсонщини, що ввійшло до так званої «вільної економічної зони», стало ТОВ «Агробізнес». За даними українських реєстрів, ним керує депутат Херсонської обласної ради від забороненої ОПЗЖ Едуард Репілевський, якому СБУ повідомила про підозру в колабораційній діяльності та державній зраді. Крім того, за інформацією Служби безпеки, суд арештував його майно на загальну суму 500 млн грн.
Репілевський одним з перших підтримав російських загарбників, сприяв російській паспортизації й очолював окупаційне «міністерство сільського господарства та рибальства» в гауляйтера Володимира Сальдо. Також він організовував грабунок майна місцевих аграріїв і вивезення українського зерна в Росію.
Урешті, кар’єра латифундиста не склалася — зняли з посади «міністра» нібито за крадіжку. Повідомляли, що його бізнес намагався перекупити ексміністр сільського господарства РФ Олександр Ткачов, але нині, за даними російських реєстрів, керує підприємством син Репілевського Данило, депутат обласної ради від «Слуги народу», який, за інформацією ОПОРИ, переважно перебуває на території Росії.
«Голова» регіону Володимир Сальдо після приєднання до ВЕЗ радісно оголосив, що Агробізнес зможе розвинути свої виробничо-матеріальну й кадрову бази, отримає значні податкові пільги, які дозволять йому зміцнити фінансове становище. Не дивно, що першою отримає податкові преференції саме аграрна фірма з орбіти гауляйтера Сальдо.
За даними Центру національного спротиву, схему реалізації зерна українських фермерів на окупованих територіях переважно реалізують так: фірми з орбіти колаборантів купують збіжжя за спекулятивними (нижчими від ринкових) цінами, а згодом перепродають його вже за ринковою вартістю. Різниця ж осідає в кишенях гауляйтерів.
Нещодавно Володимир Путін похвалився, що у 2023 році тільки на окупованих територіях РФ зібрала близько 4 млн тонн зерна. Відповідно, масштаби розкрадання коштів, які можна примножити завдяки пільговим умовам діяльності й фінансовим надходженням у рамках «вільної економічної зони», можна лише уявити.
На Запоріжжі одним з перших резидентів ВЕЗ стало мелітопольське підприємство «Світанок», яке виробляє комплектуючі для залізничних локомотивів. Воно працює в окупації й навіть отримало 100 млн рублів пільгового кредиту на нові верстати. Підприємством керує Віталій Герявцев, який у 2015 році балотувався до Запорізької обласної ради від партії «Відродження».
На тлі заяв окупантів про масштабний ремонт доріг, у тому числі сухопутного коридору в Крим, до ВЕЗ внесли й новозареєстрований Автодор Запоріжжя, керівником якого стала людина з окупованого півострова. Тим часом місцевий гауляйтер Євген Балицький скаржився, що в регіоні бракує залізничних вагонів, аби перевозити зерно й руду. Тож стає очевидно, що окупанти хочуть інтенсифікувати вивезення продукції з ТОТ у Росію, паралельно поліпшити транспортні ланцюги, щоб перекидати техніку й живу силу на фронт.
Також учасником так званої ВЕЗ стало ТОВ «Мелітопольська промислова компанія», яка виробляє устаткування для сільського й лісового господарства. Очолює підприємство Владислав Кривобоков, який допомагав гауляйтеру Балицькому розпродавати продукцію з відібраного окупантами Мелітопольського заводу автотракторних запчастин. Керівник заводу Анатолій Кузьмін виїхав на підконтрольну Україні територію та в інтерв’ю розповів, як Балицький особисто брав участь у «конфіскації» його підприємства, яке зрештою перереєстрували на підприємця із Санкт-Петербурга. Тепер фірма Кривобокова, за даними журналістів РІА-Мелітополь, працює на потужностях і території Мелітопольського заводу автотракторних запчастин.
Отримавши статус резидента ВЕЗ, підконтрольна окупаційному режиму Мелітопольська промислова компанія почала отримувати транші на «розвиток». Щоправда, перші 20 млн рублів підприємство скерувало на купівлю сировини, яке незрозуміло як має вплинути на економічне зростання компанії.
Інший показовий приклад преференцій «для своїх» — до «вільної економічної зони» включили ТОВ «Мелітопольський завод турбокомпресорів», що спеціалізується на виробництві двигунів і турбін. Керує ним активний учасник російських пропагандистських заходів Віталій Плакун. Він перереєстрував свою компанію за російським законодавством, а її продукція стала візитівкою окупаційного режиму в Запоріжжі. Товари Турбокому влітку минулого року сам Балицький представляв на виставці Петербурзького міжнародного економічного форуму. Співпрацю з окупаційною владою Плакун також засвідчив участю у виборах 2023 року — отримавши мандат «депутата» від «Єдиної Росії» в окупаційній «Мелітопольській міській раді».
Водночас росіяни змінили керівництво частини підприємств ВЕЗ, що, ймовірно, свідчить про «віджимання» бізнесу. До таких можна зарахувати Мелітопольський олійно-екстракційний завод, яким до вторгнення володіла Група родини Желєвих, а також ТОВ «Магістральний дизель» з Токмака.
Як бачимо, до вільної економічної зони здебільшого потрапляють підприємства з орбіти місцевих гауляйтерів або колаборантів, а також перереєстровані на росіян фірми, які, скоріше за все, були конфісковані. Пріоритетними для запуску стали бізнеси, які допомагають Кремлю викачувати ресурси з наших земель і збільшувати військовий потенціал агресора.
До того ж такі проєкти виконують роль додаткового механізму інтеграції в правове й економічне поле РФ. «Вільна економічна зона» стала черговим пропагандистським кроком, щоб замилювати очі мешканцям ТОТ на тлі економічного занепаду й підтримувати утопічну фікцію швидкого відновлення в складі Росії.
Насправді ж економіка окупованих територій функціонує в умовах укріплення контролю над регіонами маргінальних груп і повної залежності від підсанкційного ринку РФ. Російські імперіалісти відкотили розвиток регіонів на багато років, спровокувавши негативні економічні явища, які нагадують ситуацію після розпаду СРСР в 1990-ті.
Дмитро Баштовий, аналітик Громадянської мережі ОПОРАОПОРА