З тимчасово окупованого лівобережжя Херсонської області на підконтрольну Україні територію повернули 16-річного хлопця.Про повернення підлітка повідомляється у Facebook на сторінці організації “Save Ukraine”.«Я щоранку прокидався о сьомій і йшов у магазин. Це було єдине місце, де можна було під'єднатися до онлайн-уроків в українській школі», — згадує Микита про своє навчання в окупації.
Іноді сидіти там було дуже страшно, особливо, коли люди запитували у касирки, хто цей хлопець. Вона накидала на нього куртку і говорила, що це “охоронець”. Будь-якої миті Микиту могли перевірити російські військові, і тоді йому та його родині могла б загрожувати небезпека.
Микита — звичайний 16-річний хлопець, який любив спорт і завжди збирав друзів, щоб пограти у футбол. Та його безтурботне дитяче життя різко перервала війна. На момент повномасштабного вторгнення хлопець гостював у родичів, там його й застала окупація. Памʼятає, як щодня із хвилюванням слідкував за новинами. Адже дуже близько до його дому російські війська бомбили аеропорт, а він не міг звʼязатися з батьками.
Підліток майже два роки був відірваним від батьків, увесь час жив у родичів і допомагав по господарству. Гуляти вулицями перші місяці було небезпечно, адже окупанти могли будь-де зупинити й перевірити документи. Проте все одно доводилося ходити в магазин. Спочатку — по хліб, а потім — щоб не пропустити уроки. Хоча це було дуже ризиковано. Якось російські військові таки зупинили Микиту біля магазину й сказали оформити російські документи. Інакше погрожували забрати його в дитячий будинок. Підліток згадує, як окупанти наполегливо пропонували йому поїхати на відпочинок в один з російських таборів. Та він відмовлявся, бо знав про наслідки.
Тим часом батьки Микити шукали можливість повернути його додому. Російських документів у сина не було, батьків на територію країни-окупанта не пускають. А виїхати неповнолітній дитині без супроводу дорослих і документів неможливо. Микита вже навіть вірити перестав, що у батьків вийде його звідти забрати. Та залишатися там вже було небезпечно, адже окупанти погрожували з вересня почати штурмувати будинки й перевіряти документи.
На щастя, мама Микити вчасно звернулася за допомогою до Save Ukraine. Важко передати словами емоції батьків та Микити, коли вони зустрілися після тривалої розлуки. «Його повернули, такого дорослого… зараз на голову вище мене, став більш мужнім», — сказала мама, побачивши сина через два роки.
Проте окупація не минає безслідно, а залишає невидимі рани. Під владою ворога українці щодня ризикують своїм життям. Світ має чути ці історії. Поділіться цим відео, щоб якомога більше людей їх дізналося.