Селище Дніпровське розташоване на правобережжі Херсонщини, трохи більш як за 20 км від Херсона. Коли почалася повномасштабна війна РФ проти України, росіяни його окупували. Загарбники почали вдиратися у домівки місцевих, незаконно обшукували їх, перевіряли документи. Заходили вони й до пенсіонера Павла Мурашева.Уперше прийшли в серпні 2022-го — оглядали будинок і запитували, чому чоловік не агітує за РФ.
Вдруге навідалися напередодні так званого референдуму, 24 вересня. Тоді вони знову перевірили документи Павла, його житло, гараж і підвал, після чого викрали чоловіка, зав’язали йому очі і повезли в окуповане приміщення ГУНП у Херсоні на вулиці Лютеранській. Росіян не зупинили навіть слова Мурашева про те, що він уже кілька років хворіє на рак.
У Херсоні його тримали у підвалі разом з іще кількома чоловіками. Умови були жахливі: задуха, темно, воду бранці мусили набирати самостійно, а замість туалету мали пластикові пляшки. За 12 днів їх годували лише тричі, упродовж перших п’яти днів їжі не було взагалі. Росіяни регулярно допитували бранців. У Павла запитували, чому не виїхав із окупації в РФ, не отримав російського паспорта і чи не чекає бува на ЗСУ. Хоча Мурашева й не катували, чоловік бачив, як окупанти знущалися з інших:
Також бранців катували струмом, перевіряли на детекторі брехні, вмикали їм гімн РФ і змушували кричати: “Слава Україні у складі Росії!” Хто відмовлявся вигукувати ці слова, того били знову. На Лютеранській Павло Мурашев бачив іще одного чоловіка приблизно свого віку. Він був прикутий кайданами до металевих ґрат і майже непритомний. Згодом бранець кудись зник. Що з ним і де він зараз, Павло не знає.
Після псевдореферендуму росіяни почали звільняти людей із катівні. Ветеранам війни на сході України говорили, що ведуть на розстріл, але зрештою відпускали.
Павла Мурашева та ще одного чоловіка звільнили останніми. Їх 4 жовтня 2022 року із замотаними руками й очима вивезли на околицю селища Білозерка на Херсонщині, поставили на коліна і наказали рахувати до 200. Чоловіки до останнього не знали, що їх звільняють. Зрозуміли це лише в той момент, коли окупанти поїхали геть.
Невдовзі Мурашеву з дружиною довелося поїхати з Дніпровського, адже у листопаді 2022-го українські військові звільнили селище і росіяни почали його щільно обстрілювати.
— Намагалися поїхати додому двічі — потрапили під обстріл. Будинок тещі розбомблений. Я 35 років займався бджолами — пасіку мою розбомбили, усе згоріло дотла. Будинок зрешечений.
Нині Павло Мурашев домагається від держави, аби його визнали потерпілим, якого незаконно утримували росіяни, а також шукає з дружиною нове житло для оренди, бо з попереднього їм доводиться виселятися.
Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст необов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.
Марина Кулініч, МІПЛ
Павло Мурашев провів у російському ув’язнені 12 днів. Фото надане МІПЛ потерпілим
У Херсоні його тримали у підвалі разом з іще кількома чоловіками. Умови були жахливі: задуха, темно, воду бранці мусили набирати самостійно, а замість туалету мали пластикові пляшки. За 12 днів їх годували лише тричі, упродовж перших п’яти днів їжі не було взагалі. Росіяни регулярно допитували бранців. У Павла запитували, чому не виїхав із окупації в РФ, не отримав російського паспорта і чи не чекає бува на ЗСУ. Хоча Мурашева й не катували, чоловік бачив, як окупанти знущалися з інших:
— Уранці заходять і починається побоїще кийком. Кулаками і ногами били під час допитів. Коли викликали, то били по нирках, голові, шиї і спині.
Також бранців катували струмом, перевіряли на детекторі брехні, вмикали їм гімн РФ і змушували кричати: “Слава Україні у складі Росії!” Хто відмовлявся вигукувати ці слова, того били знову. На Лютеранській Павло Мурашев бачив іще одного чоловіка приблизно свого віку. Він був прикутий кайданами до металевих ґрат і майже непритомний. Згодом бранець кудись зник. Що з ним і де він зараз, Павло не знає.
Після псевдореферендуму росіяни почали звільняти людей із катівні. Ветеранам війни на сході України говорили, що ведуть на розстріл, але зрештою відпускали.
Такий вигляд ГУНП у Херсоні на вулиці Лютеранській після звільнення обласного центру. Фото: Національна поліція України
Павла Мурашева та ще одного чоловіка звільнили останніми. Їх 4 жовтня 2022 року із замотаними руками й очима вивезли на околицю селища Білозерка на Херсонщині, поставили на коліна і наказали рахувати до 200. Чоловіки до останнього не знали, що їх звільняють. Зрозуміли це лише в той момент, коли окупанти поїхали геть.
— Коли вони нас вивезли, я думав, що нас або заріжуть, або розстріляють, — пригадує Павло.
Невдовзі Мурашеву з дружиною довелося поїхати з Дніпровського, адже у листопаді 2022-го українські військові звільнили селище і росіяни почали його щільно обстрілювати.
— Намагалися поїхати додому двічі — потрапили під обстріл. Будинок тещі розбомблений. Я 35 років займався бджолами — пасіку мою розбомбили, усе згоріло дотла. Будинок зрешечений.
Нині Павло Мурашев домагається від держави, аби його визнали потерпілим, якого незаконно утримували росіяни, а також шукає з дружиною нове житло для оренди, бо з попереднього їм доводиться виселятися.
Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст необов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.
Марина Кулініч, МІПЛ