Від помічника, секретаря, адвоката до почесної посади судді. Щоб блискавично побудувати нову кар'єру, росіяни йдуть працювати суддями в незаконних установах на окупованих територіях України. У Росії їм би довелося витратити 7-10 років, аби здобути юридичну практику та виконати вимоги щодо стажу й освіти та врешті стати суддею.
Видання "Вгору" проаналізувало біографії майже 50 суддів, яких указом очільника Кремля Путіна призначили на шестирічний термін на окуповану Херсонщину. Про їхні карʼєрні злети читайте далі в матеріалі.
Із вересня 2023 року Росія формально запустила 16 російських судів у регіоні: 4 міжрайонних, 8 районних, обласний, міський, арбітражний і гарнізонний воєнний. Щонайменше 6 із них існують лише в документах, бо деякі райони деокуповані або розташовані близько до фронту. Хоча навіть це не зупинило призначення суддею Білозерського районного суду Олега Козинця із Саратовської області. Як він здійснюватиме “правосуддя”, залишається під питанням.
За спостереженнями журналістів “Вгору”, інформацію про новостворені установи внесли до російської системи “Правосуддя” та “Гарант” лише у вересні 2024 року. Та їхні офіційні сайти досі не працюють або незаповнені, а у відкритому доступі немає рішень та справ, які розглядають ці суди.
Херсонський обласний суд
Рекордсменом за кількістю працівників є Херсонський обласний суд, розташований в окупованому Генічеську. Кожен з 19 суддів має помічника, є голова й заступник голови, адміністраторка.
Головою та заступником суду працюють відомі в Україні 48-річний Олександр Цветков та 60-річний Віктор Можелянський. Обидва мають значний суддівський стаж у Криму та заочно засуджені за держзраду. А Можелянський до того ж підозрюється в порушенні законів і звичаїв війни за незаконний вирок українському активісту, учаснику Євромайдану в Києві Олександру Костенку.
Віктор Можелянський і Олександр Цветков
Ще 4 судді теж приїхали з Криму: Анна Вагнер, Арсеній Суходолов, Віктор Дмитрієв, Станіслав Юрченко. Причому всі отримали підвищення, адже двоє з них раніше були мировими суддями, двоє працювали в районних судах.
У Росії робота суддею обласного, районного або міжрайонного суду вважається престижнішою, ніж мирового судді. Це пов'язано з вищим рівнем юрисдикції, зарплати, карʼєрними перспективами. Мирові судді розглядають невеликі цивільні, кримінальні та адміністративні справи, вирішують дрібні спори.
Арсеній Суходолов працював слідчим в органах прокуратури України, але після 2014 року почав служити в органах РФ. З січня 2021 року чоловік працював мировим суддею в місті Судак у Криму.
Віктор Дмитрієвздобув юридичну освіту в Харкові, починав карʼєру помічником слідчого в Управлінні МВС України в Севастополі. З 2003 року по 2014 рік чоловік був суддею господарського й апеляційного господарського суду. Після анексії Криму Дмитрієв пішов униз карʼєрними сходами, ставши мировим суддею в Севастополі. Адже судді господарського суду України розглядають складніші й важливіші з погляду бізнесу справи, ніж мирові судді в Росії, які мають менші повноваження.
Станіслав Юрченко з 2014 року “трудився” суддею Джанкойського районного суду. Однак, він мав низькі показники роботи, тобто не виконував свої обов'язки на належному рівні порівняно з іншими колегами в його суді. Та це не завадило йому отримати підвищення в обласний суд.
Анна Вагнер, Арсеній Суходолов, Віктор Дмитрієв, Станіслав Юрченко
Інші 13 суддів приїхали “творити правосуддя” з Бурятії, Татарстану, Мордовії, Чуваської Республіки, Ставропольського й Забайкальського краю, областей Росії. Майже всі з них отримали підвищення, оскільки працювали в міських або районних судах, або були мировими суддями. Виняток – Тетяна Льошина з обласного суду Самарської області та Олексій Болдонов з Верховного суду Бурятії.
Звідки приїхали судді в окупаційний Херсонський обласний суд. Інфографіка “Вгору”
Цікаво, що в вересні 2024 року, тобто менше, ніж за рік роботи, Болдонов вже мітив в іншу установу – касаційний суд загальної юрисдикції в Росії. Мовляв, “він вже взяв участь у становленні судової системи нових регіонів”. Та йому відмовили через недостатній стаж роботи.
Олексій Болдонов з Бурятії
Також, за даними сайту “Судді Росії”, четверо суддів взагалі подали у відставку незадовго до свого нового призначення на вищі посади в окупаційному суді. Це Юрій Борисенок, Олександр Мусихин, Наталя Тремасова, Світлана Кураєва. Лише остання пояснила своє звільнення переїздом у Крим.
Варто згадати, що в цю установу хотіла потрапити й місцева жителька Наталія Шарко – суддя Генічеського райсуду Херсонської області, з 9 роками суддівського стажу. Але їй відмовили. Видання “Вгору” писало, що підозрювана у співпраці з РФ Шарко продовжувала отримувати українську зарплату до квітня 2023 року.
Наталія Шарко
Міські, районні та міжрайонні суди
Лише в Новокаховському міському суді працює місцева жителька – Наталія Святцева, яка до повномасштабної війни була адвокаткою і помічницею судді. Інші ж приїхали з Криму та Росії, щоб змінити посади мирових суддів на більш високі – у міських, районних і міжрайонних судах.
Та багато з них взагалі не мають суддівського досвіду.
Ірина Демченко, яка влаштувалася в Генічеській районний суд, була помічницею судді в Краснодарському краї.
Тетяна Бизяєва, з Херсонського міського суду, працювала помічницею судді в Криму. Адема Маргенева з цієї ж установи раніше була секретаркоюмирового суді в Саратові, а Юлія Максимова – адвокаткою.
У Чаплинському міжрайонному суді двоє з трьох суддів також недосвідчені: Олеся Фахретдінова, яка була помічницею судді в Криму, та Микола Терешков. В останнього за спиною лише 2 місяці суддівського стажу та служба в прокуратурі РФ у Криму.
Олеся Фахретдінова
Дивна ситуація склалася з Віталієм Столбовим без суддівського досвіду, якого призначили в Скадовський райсуд. За даними російського тематичного ресурсу “Право.ru” через кілька місяців, фактично не приступивши до роботи, Столбов попросив звільнити його. Там він пропрацював 7 місяців.
Віталій Столбов
Та найцікавіший суддівський склад має окупаційний Новотроїцький міжрайонний суд. Мадіна Абдуліна зі Ставропольського краю та Оксана Рудницька з Криму працювалипомічницями мирових суддів. Вони виконували допоміжні функції: готували документи, допомагали в дослідженні матеріалів справи, але не ухвалювали рішень. Ставши суддями, вони отримали повноваження не лише самостійно вирішувати судові справи, а ще й розглядати складніші цивільні й кримінальні справи порівняно з мировими судами.
Мадіна Абдуліна та Оксана Рудницька
Третій слуга закону Олексій Пушной має цікаву життєву історію. За даними ресурсу "Миротворець”, у 2014 році чоловік проходив строкову службу у внутрішніх військах в Криму. Однак після анексії півострова не прибув до нового місця дислокації й почав служити в російській поліції Севастополя. За даними порталу “Право.ру”, чоловіка навіть притягали до дисциплінарної відповідальності під час служби.
Можливо, через такий недосвідчений склад у травні 2024 року Новотроїцький суд поповнив мировий суддя Станіслав Новіков з Криму, ставши заступником голови.
Олексій Пушной
Арбітражний та Херсонський гарнізонний воєнний суди
Арбітражні суди в Росії займаються вирішенням комерційних спорів, справ про банкрутство, корпоративних конфліктів тощо. Один такий створили в Генічеську і набрали так званих служителів закону не тільки подекуди без досвіду, а ще й з проблемами із законом.
Портал “Право.ру” висвітлював, які кандидати отримали рекомендацію від Вищої кваліфікаційної колегії суддів РФ у незаконний Арбітражний суд Херсонської області. Наприклад, Станіслав Абажер із Криму працював начальником відділу судової практики на підприємстві та понад 40 разів притягався до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху. За його словами, більшу частину порушень на його автівці вчинили батьки. А ще в нього немає суддівського досвіду.
Експомічник судді Владислав Крутько також неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення ПДР, і це не завадило йому стати суддею.
Мировий суддя у минулому Абдулмаджид Султанов з Дагестану має сестру, проти якої порушували кримінальну справу, а потім закрили. На жаль, деталі справи невідомі.
Також привертає увагу некомпетентність ще однієї судді Айшат Узденової. Вона працювала начальницею юридичного відділу поліклініки й це весь її досвід.
На цій посаді вона могла відповідати за правову підтримку поліклініки, представляти її інтереси в судах і перед держорганами, займатися договорами з постачальниками та партнерами. Змінити таку роботу на суддівську – це нетипове і суттєве підвищення. Якщо начальник юридичного відділу займається правовими питаннями медичного закладу, то суддя арбітражного суду ухвалює рішення щодо широкого кола економічних спорів, що стосуються бізнесу, інвестицій і регіональної економіки.
Також увагу привернули призначення суддів у незаконний Херсонський гарнізонний воєнний суд. Це така установа в Росії, що розглядає справи, пов'язані з військовослужбовцями, військовими частинами, армією.
Очолив цей суд Віктор Мішин, який займав аналогійну посаду в суді на півночі Мурманській області. Напевно, вирішив змінити холодний клімат на більш приємний. А підвищення отримали Петро Старцев, що був помічником судді в Краснодарському краї, та Тарас Пономаренко – полковник юстиції в запасі й адвокат. Його дружину притягали до адміністративної відповідальності за порушення ПДР, але штрафи нібито сплатили.
Віктор Мішин
Призначений Росією окупаційний голова Херсонщини Володимир Сальдо так коментував набір кадрів у незаконні суди:
"Судді, які тут працювали за часів України, погано знайомі з російським законодавством, якщо не сказати, що вони його не знають зовсім. Тому ми підшукуємо зараз фахівців. Найближчий до нас Крим, їм ближче до нас приїхати".
Юристка Благодійної організації “Фонд милосердя та здоров’я”, адвокатка громадської приймальні УГСПЛ в Херсоні Наталя Юрченко пояснює, що призначення суддів без відповідного досвіду свідчить про кадровий голод у Росії та не бажання російських суддів працювати в окупованих регіонах України. До того ж місцеві українські судді в практично не співпрацюють з російськими окупантами, тому їм доводиться призначати на ці посади некомпетентних людей, допускає юристка.
“Зрозуміло, що важливо, аби люди були з юридичною освітою. Тому вони (росіяни) намагаються туди все ж таки призначити, умовно кажучи, не якогось агронома, а людину, яка так чи інакше, хоча б якимось чином дотична до юриспруденції”.
Кого і за що судять окупаційні судді
Про деякі винесені цими окупаційними суддями вироки відомо завдяки правозахисним організаціям. Інших джерел, таких як судові документи, що стосуються окупованої Херсонщини, у відкритому доступі виявити не вдалося. Росія засекречує деталі політично мотивованих справ.
Так, у листопаді 2023 року судді окупаційного Херсонського обласного суду – Айрат Галлямов, Світлана Кураєва й Віктор Можелянський – винесли рішення щодо співробітника компанії мобільного звʼязку Сергія Ареф’єва з Херсона. Його викрали російські військові 23 березня 2022 року, коли чоловік прямував на мирний протест. Українцю призначили 11 років відбування покарання в колонії суворого режиму за нібито шпигунство.
Наприкінці 2023 року Галлямов, Кураєва та Можелянський засудили за тією ж статтею й херсонця Івана Козлова, якого російські військові затримали на блокпосту поблизу окупованого Армянська.
Айрат Галлямов, Світлана Кураєва й Віктор Можелянський
Адвокат та експерт “Медійної ініціативи за права людини” Андрій Яковлєв припускає, що найкраща стратегія для України – обвинувачувати не всіх суддів, які працюють на окупованих територіях за російським законодавством, а тих, хто обслуговує війну, ухвалює політично мотивовані рішення. Тобто виносять незаконні вироки щодо цивільних, військовополонених, священників тощо. Таке позиціювання, вірогідно, є кращим з погляду міжнародних норм та доказовості:
“Такі вироки, коли ми когось шукаємо за такими обвинуваченням, зможуть вистояти і в Європейському суді”.
Адже за міжнародним гуманітарним правом на окупованій території встановлюється особливий режим. Вважається, що чинні судді та правоохоронні органи мають право й надалі там працювати без зміни системи й законодавства. Інша річ, що Росія порушує міжнародне гуманітарне право, тому що створює власні суди й призначає власних суддів. Однак, все одно обвинувачення в Європейському суді будуть сильніші проти того судді, який не просто працює на окупованій території, а ще й ухвалює протиправні вироки, пояснює юрист.
Станом на серпень 2024 року українські правоохоронці виявили одного суддю, що вчинив кримінальне правопорушення в Херсонській області, починаючи з січня 2022 року. Такі дані на запит “Вгору” надав Офіс Генпрокурора.
Найімовірніше, ідеться про вищезгадану суддю Генічеського районного суду Наталю Шарко. Бо саме їй, як відомо, з початку повномасштабного вторгнення повідомили про підозру в держзраді та колабораціонізмі. Вона, зокрема, винесла рішення щодо тимчасового тримання під вартою українця в СІЗО Чонгару на Херсонщині.
Усього ж в Україні з лютого 2022 року за державну зраду засудили двох суддів. Про це повідомила Державна судова адміністрація на запит “Вгору”. Таких же вироків тільки заочних в рази більше, судячи з новин у ЗМІ.