Від початку свого заснування Медійна ініціатива за права людини документує випадки викрадення цивільного населення на тимчасово окупованих територіях України. Росія та її проксі вчиняють ці злочини з 2014 року. Під час повномасштабного вторгнення їх стало в рази більше.Перші викрадення і незаконні утримання українців у російських місцях несвободи тривали по кілька днів.
Однак з 2015-го час перебування під вартою різко зріс. Наразі документатори МІПЛ встановили понад 100 осіб, яких Росія викрала ще до початку повномасштабного вторгнення в Україну і яких досі утримує у неволі, повідомляє Медійна ініціатива за права людини.
Тих, кого росіяни викрали після 24 лютого 2022 року, значно більше. На 4 листопада 2024-го МІПЛ ідентифікувала щонайменше 1932 таких українців. Серед них люди різної статі та віку. Декого тримають за ґратами від початку окупації, тобто вже понад два з половиною роки.
Так, у неволі залишаються щонайменше 288 людей, викрадених під час окупації Київської, Чернігівської та Сумської областей. Ці території деокуповано ще на початку квітня 2022 року, проте росіяни все ще утримують 228 мешканців Київщини, 25 — Чернігівщини та 35 — Сумщини.
Найбільшу кількість викрадених цивільних МІПЛ ідентифікувала у Херсонській області — щонайменше 526, з них 204 тих, кого викрали в самому Херсоні.
Більше про кількість викрадених цивільних українців і де саме це сталося, дивіться в інфографіці МІПЛ.
В інфографіці наведено дані про тих цивільних, яких ідентифікували документатори і документаторки МІПЛ. Викрадених і незаконно утримуваних у неволі українців значно більше.
Після викрадення цивільних можуть певний час утримувати у місцях несвободи на окупованих територіях України, однак загальна практика росіян полягає у тому, аби якнайбільше людей депортувати в РФ. Майже у всіх російських тюрмах та ізоляторах до українців застосовують тортури. Згодом проти свавільно затриманих цивільних розпочинають незаконні судові процеси за сфабрикованими справами. Вся ця система злочинів — незаконне затримання, викрадення, утримання, катування, депортація, незаконне переміщення і сфабриковані судові процеси, — має ознаки злочину проти людяності.
Головне зображення: селище Архангельське на Херсонщині після деокупації. Автор: Віктор Ковальчук
Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”. Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду “Відродження”.
Тих, кого росіяни викрали після 24 лютого 2022 року, значно більше. На 4 листопада 2024-го МІПЛ ідентифікувала щонайменше 1932 таких українців. Серед них люди різної статі та віку. Декого тримають за ґратами від початку окупації, тобто вже понад два з половиною роки.
Так, у неволі залишаються щонайменше 288 людей, викрадених під час окупації Київської, Чернігівської та Сумської областей. Ці території деокуповано ще на початку квітня 2022 року, проте росіяни все ще утримують 228 мешканців Київщини, 25 — Чернігівщини та 35 — Сумщини.
Найбільшу кількість викрадених цивільних МІПЛ ідентифікувала у Херсонській області — щонайменше 526, з них 204 тих, кого викрали в самому Херсоні.
Більше про кількість викрадених цивільних українців і де саме це сталося, дивіться в інфографіці МІПЛ.
В інфографіці наведено дані про тих цивільних, яких ідентифікували документатори і документаторки МІПЛ. Викрадених і незаконно утримуваних у неволі українців значно більше.
Після викрадення цивільних можуть певний час утримувати у місцях несвободи на окупованих територіях України, однак загальна практика росіян полягає у тому, аби якнайбільше людей депортувати в РФ. Майже у всіх російських тюрмах та ізоляторах до українців застосовують тортури. Згодом проти свавільно затриманих цивільних розпочинають незаконні судові процеси за сфабрикованими справами. Вся ця система злочинів — незаконне затримання, викрадення, утримання, катування, депортація, незаконне переміщення і сфабриковані судові процеси, — має ознаки злочину проти людяності.
Головне зображення: селище Архангельське на Херсонщині після деокупації. Автор: Віктор Ковальчук
Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”. Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду “Відродження”.