Журналісти Район.Скадовськ дізнались, що одним із розробників вже легендарної гри є 25-річний скадовець Ілля Бут. Він займався 3D-графікою. Ми поспілкувались з Іллею і з’ясували, як живе і чим захоплюється успішний розробник, а також розпитали про його шлях до успіху.Титри у грі / Скриншот«Батько дав мені захоплення до цікавих світів та історій»Ілля Бут народився у Скадовську, а свою родину описує як творчу.
«Моя мама полюбляла танцювати та малювати, батько – писати пісні, сценарії та ще багато пов’язаного з текстами та історіями. Він дуже вмілий «Storyteller», як це кажуть англійською. Мій батько розповідав мені та моїй сестрі історії на ніч, які він сам вигадував і співав авторську пісню перед сном, як ми були маленькі. Вони завжди були з цікавим та з повчальним змістом. Батько дав мені захоплення до цікавих світів та історій», – розповідає Ілля.
Ілля був спокійною дитиною, його було легко посадити займатись чимось своїм.
«Якось мама помітила, що я щось сиджу собі тихо малюю і що мені це цікаво. Вона почала приділяти мені час і допомагати мені в цьому. Мене записали в художню школу у Скадовську. І коли вона закрилася на певний період, мама домовилася із вчителькою, Юлією Захарівною, можливо хто старший за мене та також зі Скадовська, її також пам’ятає. Вона давала мені уроки малювання – і це я можу назвати відправною точкою у своєму навчанні. То був дошкільний період та початкова школа. Батько мені показав, що таке комп’ютерна графіка та навчив мене базових нових графічних редакторів. Це був десь рік 2006, я тоді тільки у школу пішов», – пригадує Ілля.
Ілля у другому класі / Фото надав Ілля Бут
Загалом хлопець дуже тепло розповідає про свою родину і підкреслює, що в сім’ї його дуже підтримували й всіляко сприяли розвитку його художнього таланту.
«Я ніколи не чув від батьків докорів, що я розвиваюсь у сфері мистецтва. Всю початкову школу моя мати допомагала мені й приділяла дуже багато часу, щоб зробити зі мною щось руками, намалювати. Щойно з'явився доступ до інтернету, ми знаходили якісь цікаві ідеї та пробували повторити їх. Це було безмежно цікаво, ми робили складні картини, скульптури з паперу, і то було дійсно складно, це не рівень уроків праці у школі», – розказує розробник.
Шкільні роботи Іллі / Фото надав Ілля Бут
Шкільні роботи Іллі / Фото надав Ілля Бут
Ілля щойно вступив до художньої школи / Фото надав Ілля Бут
Вся родина Іллі так чи інакше пов’язана з мистецтвом та проєктуванням.
«У мене дідусь малював та також спроєктував і побудував свій будинок. Майже все зробив сам, своїми руками. І на вищому рівні. Він для мене – приклад поєднання терпіння, логіки, винахідливості та ручної роботи. Я люблю щось створювати – і це завдяки йому також», – розповідає Ілля.
Багато хто в родині займався різними видами мистецтва, творчістю, починаючи ще з прабабусі та прадідуся.
«Мої бабуся, тітка та мама – професійні дизайнерки одягу, сестра – професійна музикантка, інша сестра вчиться зараз також на дизайнерку одягу, брат також малює, знає основи 3D-моделювання, а ще – музикант», – пишається скадовець.
Двоюрідний брат, трошки молодший за Іллю, має професійну освіту 3D-художника та вже також працював в ігровій індустрії у Польщі.
«Якось мій дядько, який сам займається 3D-графікою для архітектури, встановив 3D-програму на комп'ютер ще в середній школі. І ось тоді я почав потроху цікавитись 3D-моделюванням», – пригадує Ілля Бут.
«Батьки ніколи не економили на моїй освіті»
Завжди Ілля дуже багато малював. І хоч його родина не була заможною, на його освіті та художніх матеріалах батьки не економили, каже Ілля.
«Ми їздили в Херсон до художніх магазинів, бо в Скадовську не завжди було щось вище рівня канцелярських товарів. Як з'явився інтернет, то пробували навіть із Києва щось замовити. Як я закінчив художню школу у Скадовську, було питання, як розвиватися далі. Дізналися через інтернет, що у Києві є художня державна спеціалізована школа, де можна навчатися в старших класах і здобувати професійну художню освіту. Але щоб туди потрапити, треба скласти складний екзамен, до якого треба готуватися. На той момент у Скадовську не було можливості отримати достатню підготовку до іспиту – не було спеціальних художніх студій, які готують до них», – каже розробник.
Мама Іллі попросила одного зі скадовських художників а давати сину уроки з академічного рисунка та живопису.
«Він спочатку не був впевнений, чи давати мені уроки, бо він художник, а не викладач. Я безмежно вдячний, що він погодився. Це неймовірно вплинуло на моє життя. Попри те, що він не мав досвіду викладання, він зміг пояснити мені закони тривимірного простору, композиції, світла, кольору, пластику лінії бездоганно, дуже доступно і зрозуміло для восьмикласника. Ці знання та навички дали мені сильний поштовх у моєму подальшому навчанні. Після мене він почав давати уроки ще багатьом дітям і допоміг їм на їх професійному творчому шляху. Він Великий художник та Великий вчитель для мене і багатьох», – каже Ілля Бут.
Художня школа була наче Хогвартс з «Гаррі Поттера»
Ілля зрештою зміг вступити до омріяної школи – Державної художньої середньої школи імені Тараса Шевченка. Це була єдина школа, яка давала професійний академічний рівень знань в художній сфері, підкреслює Ілля.
«Час у тій школі – то напевно мої найкращі спогади з підліткового віку. Це був, як Хогвартс з Гаррі Поттера: там були різні факультети та багато хто жив при школі. Я вступив на архітектурний факультет. Ми вивчали композицію, академічний рисунок, живопис та ще дуже важливий предмет, який я хотів би виділити окремо, – це просторова геометрія. Це щось схоже на нарисну геометрію. По суті, нам давали багато просторових головоломок, які ми мали накреслити за допомогою циркуля та лінійок.
Це допомогло мені розвинути просторове уявлення, що значно підсилило мене у вивченні 3D-моделювання в комп’ютері. Нас навчили, як можна накреслити кімнату, будівлю, будь-які об’єкти у тривимірному просторі, користуючись тільки лінійкою та циркулем. Власне так люди робили 3D до появи комп’ютерів. Дуже радий, що я маю ці навички. Для мого «комп'ютеризованого» покоління це рідкість. Не всім цей предмет подобався, але я захоплювався ним. Навіть допомагав своїй вчительці вести цей предмет пізніше», – розповідає скадовець.
Так навчаються професійні дизайнери / Фото надав Ілля Бут
Дуже тепло Ілля відгукується про свою класну керівницю та особливо підкреслює її внесок у його освіту.
«Нужна Людмила Олексіївна – моя вчителька з композиції, креслення та просторової геометрії, моя класна керівниця та загалом дуже рідна людина для мене», – каже Ілля.
У київській школі Ілля мав по шість годин на день академічного малювання у деякі дні. Учні також робили дво- та тривимірні композиції, вивчали історію мистецтв і мали ще звичні уроки, як в інших школах. Саме на цей час припав початок захоплення 3D-моделюванням в Іллі.
Роботи Іллі / Фото надав Ілля Бут
«У цей час я також активно вивчав 3D в комп’ютері й використовував ці навички для деяких завдань у школі. Мені дуже подобалось 3D-моделювання в той час – і я почав його більш глибоко вивчати», – каже він.
Загалом Ілля дуже тепло згадує і своїх наставників, і батьків, які завжди його підтримують:
«Я вдячний Богові та батькам за допомогу і підтримку на всьому шляху».
Завжди хотів спробувати попрацювати над комп’ютерною грою
Після закінчення художньої школи Ілля вступив до Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури у Києві на архітектуру.
Ілля Бут біля академії в Києві / Фото Володимира Бута
«Мені сподобалось в академії те, що там багато уваги приділяли архітектурі як саме мистецтву, а не суто технічній спеціальності. В академії я вже почав ще більше використовувати комп’ютерне 3D-моделювання, тоді ж отримав свої перші фріланс-замовлення», – пригадує розробник.
Клієнти були дуже різні, каже Ілля: працював і над візуалізацією продуктів, і над архітектурними замовленнями, і з фешн-індустрією.
«Цей досвід допоміг мені розвинути мої навички в комп’ютерній графіці та 3D-моделюванні. Але я завжди хотів спробувати попрацювати над комп’ютерною грою та колись – над фільмом. Це така була моя ще підліткова мрія, як у багатьох», – ділиться хлопець.
Щоб втілити мрію, Ілля подавався до різних студій. Але це було ще до пандемії коронавірусу – і майже всі хотіли людину, яка буде працювати в офісі, а не фрілансера. А це неможливо було поєднати з повноцінним навчанням.
Батько створив перший комп’ютерний клуб у Скадовську
«Я виріс у комп’ютерному клубі, як би смішно це не звучало», – каже Ілля.
Його батько Володимир створив перший комп’ютерний клуб у Скадовську. Там проходили навіть кіберспортивні турніри між жителями Скадовська та сусідніми населеними пунктами.
«Доволі цікавий факт пригадав: в клубі тоді ще грали в гру «Козаки» і мій батько також її полюбляє, а вона від тих самих розробників, що і «Сталкер». Тож захоплення комп’ютерними іграми почалось в мене вже у трирічному віці. Батько завжди давав мені пограти в різні ігри відповідно до мого віку і це було дозовано. Це були різні гоночки, головоломки, ігри на проходження сюжету.
Якось так вийшло, що я багато грав, але це були різні ігри і як такої залежності в мене не було. Мабуть, у моїх батьків був правильний підхід стосовно виховання та ігор. Ми багато грали з друзями разом. У той час в нас не завжди був інтернет і ми приходили один до одного у гості, грали в ігри на комп’ютері, потім йшли гуляти на вулицю разом. В мене досі друзі ще з молодшої та середньої школи, з якими я познайомився якоюсь мірою завдяки іграм», – зізнається Ілля.
В іграх Іллі подобається те, що кожна – це окремий світ зі своїми правилами та можливостями.
«Кожен із цих світів по-своєму унікальний. І кожен із цих світів хтось створив. Це і приваблює у створенні гри: ти створюєш мінісвіт, в який зануряться інші люди. Мені подобається фраза «That the universe was made Just to be seen by my eyes», тобто «що всесвіт був створений, щоб я міг його побачити» з пісні «Saturn» виконавця Sleeping At Last», – ділиться розробник.
Дослідивши, як саме створюються ігри, Ілля побачив, наскільки це складно і скільки всього треба задіяти, щоб створити бодай просту гру.
«Після цього я ще більше захопився складністю та красою реального світу, в якому все створено дуже точно, розумно, витончено і це надихає», – каже хлопець.
Ми запитали в Іллі, які ігри йому подобаються. Він виділив цілий перелік.
«Деякі можуть бути старуваті чи трохи дитячі, але я граю змалечку, тому їх включу до списку», – коментує геймер.
А ось і сам перелік:
- Freddi Fish (одна із перших ігор, в які грав Ілля);
- Re-Volt;
- Ice Age 2;
- Mini-ninjas;
- N++;
- Robocraft;
- Brothers;
- Fable;
- Limbo;
- Portal;;
- Mirror's Edge
- DayZ.
До розробників S.T.A.L.K.E.R. привів футуристичний шолом
Близько п’яти років Ілля займався 3D-моделюванням як фрилансер, але не працював з іграми. Його друг почав працював в компанії GSC Game world і запропонував Іллі подати свою вакансію на 3D-художника. На той час хлопець ще зовсім не мав портфоліо для ігрової індустрії, тож це наштовхнуло Іллю на його створення.
«Чомусь одна з перших ідей в мене була – створити футуристичний шолом. Я розробив для нього концепт, намалював його в Фотошопі й потім вирішив купити курс, який навчав того, як правильно створювати 3D-моделі саме для ігор та робити для них текстури. Почав це вивчати», – розповідає розробник.
Згодом Ілля зробив декілька 3D-моделей за тим, що вивчив на курсі, але шолом не робив.
Шкільні роботи Іллі / Фото надав Ілля Бут
Шкільні роботи Іллі / Фото надав Ілля Бут
«В мене не було дуже багато часу робити портфоліо, бо я тоді ще був зайнятий архітектурними та фріланс-замовленнями. Я подавався на вакансію десь три рази впродовж двох років приблизно. Але мого портфоліо було недостатньо. В цей час бачив, що дата виходу S.T.A.L.K.E.R. вже близька, і навряд я зможу долучитися до проєкту», – пригадує скадовець.
Ілля все ж таки знайшов час і зміг змоделювати той шолом, що намалював спочатку, зробив ще дві роботи для портфоліо – і подався ще раз. Тоді дату виходу S.T.A.L.K.E.R. перенесли на пізніше – і в Іллі з’явився шанс попрацювати в проєкті.
«Після того, як подався, я певний час не отримував відповіді й подумав, що напевно і цей раз не вийде. Почав подаватись в інші компанії та продовжувати працювати над архітектурними замовленнями. Аж раптом помічаю, що в мене майже тиждень як запит висить в Linkedin від рекрутера. Я тоді не часто перевіряв ту соцмережу, бо мені там ніхто не писав. Це було дуже приємним здивуванням – я зовсім не очікував: мене запросили на фріланс-позицію з 3D-моделювання», – ділиться хлопець.
Іллю попросили виконати тестове завдання – традиційно для багатьох компаній, зокрема у сфері розробки ігор. Після його виконання Іллю взяли до компанії.
«Тепер, коли вже маю досвід роботи в проєкті, я розумію, що тестове я зробив слабувато, але я безмежно вдячний GSC Game World та моєму старшому художнику Сергію Вурсті, що тоді повірили в мене і дали можливість долучитися до проєкту», – каже хлопець.
Поки Ілля не може розголошувати, що саме робив у проєкті, але важливо додати, що це була перша його робота в ігровій сфері.
«Робив 3D-моделі для оточення. Працював приблизно 10 місяців. Я до того грав у трохи схожу гру з друзями. Вона називається DayZ. Гра від чеських розробників, де ви граєте у вигаданій країні, жителі якої в результаті катаклізму перетворилися в зомбі. Та країна – то збірний образ різних посткомуністичних східноєвропейських країн. Було цікаво бачити гру про постапокаліпсис не в американському оточенні, а в більш знайомому. Думав тоді, було б цікаво хоч трохи попрацювати над цією чи подібною грою. Цікаво вийшло, що зміг попрацювати над ще більшим проєктом і потрапив у Сталкер 2, який б’є рекорди зараз на ігрових майданчиках та перегнав гру DayZ станом на зараз», – розповідає хлопець.
Друзі Іллі також грають у Сталкер – подобається всім. А молодший брат розробника, якому 16, зміг пройти далі раніше за Іллю – то навіть розповідав, як грати.
Корабель у Сталкері називається «Скадовськ»
Скадовськ – це рідне місто Іллі. І так сталось, що однією з локацій S.T.A.L.K.E.R. є корабель, який називається «Скадовськ». Цей суховантаж, розповідає Ілля, має прообраз у реальному житті із такою самою назвою.
Реальний «Скадовськ» – це двогвинтовий суховантажний теплохід-майданчик, який брав участь у ліквідації аварії на ЧАЕС у 1986 році, а після цього його списали. Ось його реальна локація: https://maps.app.goo.gl/8fTirG3D3tDbYaZa7
Корабель «Скадовськ» у грі / https://stalker.fandom.com/
Наприкінці інтерв’ю ми вирішили поставити Іллі кілька бліцзапитань:
– Як проходить Ваш стандартний день?
– Та нічого незвичайного. Зазвичай першу половину дня працюю, потім перепочину, а потім роблю якийсь проєкт, де я вчу щось нове чи роблю не для роботи, а для розвитку. Це може бути вивчення якоїсь комп'ютерної програми, створення проєкту для портфоліо, участь у конкурсі.
– Що Вам найбільше подобається в тому місті, де Ви зараз живете?
– Що воно різноманітне, живе і темпом життя схоже на Київ.
– Що Ви любите робити на дозвіллі? Як відпочиваєте?
– Люблю проводити час з друзями. Через те, що зараз не з усіма друзями можу побачитись, можемо зайти в якусь гру разом онлайн і провести таким чином час разом. Також полюбляю сходити в кіно. Помалювати, як є час та бажання.
– Які Ваші улюблені книжки та фільми? Можливо просто щось із того, що прочитали/подивились останнє.
– Одна із моїх найулюбленіших книжок – це була Снігова Королева видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА». Ця книга запам’яталася мені навіть не своїм сюжетом, а неймовірно пропрацьованими цікавими ілюстраціями від майстра української книжкової графіки Владислава Єрко.
Це дитяча книга, але ілюстрації до неї – це окремі картини, які можна дуже довго роздивлятися, бо вони переповнені безліччю цікавих деталей. Зараз все, що стосується дітей, хай то книжки, мультфільми, фільми, намагаються спрощувати, але я не вважаю це правильним. На мене, коли я був дитиною, ця книга справила враження, і також сприяла тому, що я обрав візуальне мистецтво, як свій напрям розвитку.
Стосовно фільмів, мені подобаються фантастичні фільми, але не такі, де просто купа спецефектів і все. Я захоплююсь 3D-графікою та мені завжди цікаво дивитися фільми, в яких вона використовується, але щоб фільми були також не порожні, а з цікавим сюжетом, світом, може, підіймали якісь теми для роздумів чи викликали певні переживання та емоції.
З тих, що я дивився нещодавно, був цікавий «Королівство планети мавп». Це той приклад, де комп'ютерну графіку дійсно можна назвати мистецтвом. Без неї цей фільм був би неможливий. В цій стрічці були цікаві метафори, роздуми про те, як передаються знання, про те, як інформація може бути спотворена та трактована неправильно. Підіймаються теми влади, поневолення, війни, суспільства.
І трошки про мрію
«Мені було приємно працювати над найзнаменитішою українською грою. Це можна порівняти з тим, якби в Америці працювати над «Зоряними Війнами» чи «Марвел». Гра переносилася декілька разів і пройшов певний час після того, як я там працював. І бачити зараз, як багато людей грають в неї, як навіть топові закордонні оглядачі ігор грають в цю гру та їм подобається, і що ця українська гра б’є ігрові рейтинги у 2024 році й одна з найкрутіших ігор зараз у світі, це трохи важко навіть усвідомити», – каже Ілля Бут.
Ілля Бут
Євгенія Вірлич, Район.Скадовськ