Коли в Україні впроваджували інклюзивну систему освіти, чимало батьків сумнівалися, чи віддавати дитину з особливими потребами вчитися у звичайну школу. Побоювалися, що через спілкування із здоровими ровесниками у сина чи доньки розвинеться комплекс неповноцінності, або ж навантаження вони через здоров’я «не потягнуть». Та побоювання виявилися марними: з часом родини з’ясували, що спілкування в учнівських колективах є для дитини не психологічною травмою, а радше стимулом розвиватися.
Для батьків та педагогів загальноосвітньої школи № 26 у селищі Комишани під Херсоном приклад в усіх на очах.
Дванадцятирічний Владислав із церебральним паралічем прийшов до навчального закладу ще першачком, і навіть не міг ходити – на святі першого дзвоника старші хлопці на руках його несли. Тепер він самостійно пересувається, хоча й не бігає. А успіхи в навчанні у Влада такі, що він навіть бере участь у міських предметних олімпіадах з математики! І хоча перші місця ще не займав, вчителі упевнені – у нього все попереду. Адже семикласник здібний та наполегливий. Причому в такому його прогресі є внесок чи не усіх його друзів.
— Коли журналісти з обласного телебачення приїхали до школи знімати сюжет, і запитали Влада, яка в нього найзаповітніша мрія, той відповів просто: «Ходити». Наші учні так цим перейнялися, що організували ярмарок, і разом зібрали близько п’яти тисяч гривень. На них купили велотренажер для Влада, — розповідає директор ЗОШ-26 Комишан Надія Чорноус. – Тепер цей тренажер використовують інші. Адже у нас навчається вже не один, а сім дітей з особливими потребами. Хоча їм не тільки велотренажер потрібен. У першому й третьому класах є учні із проблемами мовлення. З ними, звичайно, займається логопед, але з інструментарію в нього хіба що набір шпателів. А потрібні сучасні мовні комплекси, які допомагають правильно вимовляти звуки, коректують артикуляцію, тощо. Вони коштують дорого, але їх купівлю все відкладали на потім – мовляв, субвенції не вистачає.
Втім, нині дійшла черга і до мовних комплексів, і для портативних дисплеїв та друкарських машинок із шрифтом Брайля, які використовують діти із вадами зору. Все це безцінне для них обладнання планує закупити міське управління освіти для семи шкіл обласного центру, у тому числі й до ЗОШ № 26. Кошти в сумі 953 тисячі гривень уже виділили, триває тендер. Тож до кінця поточного року омріяна апаратура до навчальних закладів таки має надійти.
Сергій ЯНОВСЬКИЙ.