«Свято зі сльозами на очах» зустрічали працівники Херсонського аеропорту. Летовищу нині 75 років, але час для нього не найкращий: через коронавірус авіакомпанії скоротили більшість чартерних і регулярних рейсів, тож аеропорт «тягнуть у прірву» борги. Тим не менш свято є свято, і його відзначили гідно. Для ветеранів і діючих членів трудового колективу були грамоти, подяки й цінні подарунки від Херсонської облради та облдержадміністрації, мерії обласного центру.
Поклали квіти біля меморіальної дошки засновника аеропорту – керівника регіонального авіапідприємства з 1959 по 1984 роки Володимира Полупанова, котрий і був ініціатором та натхненником проекту створення летовища біля села Чорнобаївка.
Довідково. Все починалося у 1944 році з створення у Херсоні ланки Одеського 216-го авіазагону. З 1 лютого 1946 році на її базі організували 97-й авіазагін, підпорядкувавши йому аеропорт міста Херсона (тоді він являв собою три дерев’яні споруди на околиці). У 1995 році наказом Державного департаменту авіатранспорту авіазагін перейменували на Херсонське державне авіаційне підприємство, а в 2001 році з його складу виділили аеропорт Херсон. Для його обслуговування створили обласне комунальне підприємство «Аеропорт Херсон». Його ліквідували 2005 року, але наступником стало КП «Херсонські авіалінії».
Аеропорту під Херсоном, до речі, могло й не бути, якби історія пішла іншим шляхом, відкрив невеличкий секрет продовжувач справи Володимира Полупанова, екс-директор Херсонського авіапідприємства Сергій Чупін. Він розповідає, що за СРСР державна влада розглядала можливість облаштування одного великого аеропорту на дві області – Херсонщину та Миколаївщину. Він мав постати біля села Григорівки. Однак регіональні еліти тоді рішуче висловилися проти, і відстояли право на власні аеропорти для кожного регіону. Тож вони і зараз конкурують, причому в цій конкуренції поки що бере гору аеропорт Херсона. Він раніше отримав статус міжнародного, і навіть у карантинну скруту виконує більше рейсів. Хоча до процвітання і йому, на жаль, ще далеченько.
Квиток на них коштував усього якихось три рублі, і був доступним для будь-кого. А зараз летовище обслуговує тільки два рейси – до Києва та Стамбулу. Це обмаль для того, аби «зв’язати кінці з кінцями»: у комунального підприємства «Херсонські авіалінії» накопичилося 1,8 мільйона гривень боргів тільки по зарплаті. І якраз до 75-річчя облрада зробила дуже актуальний і доречний подарунок: знайшла в бюджеті кошти для погашення заборгованості. Такі нині часи й такі презенти…
Сергій ЯНОВСЬКИЙ, Новий день
Фото автора.
Довідково. Все починалося у 1944 році з створення у Херсоні ланки Одеського 216-го авіазагону. З 1 лютого 1946 році на її базі організували 97-й авіазагін, підпорядкувавши йому аеропорт міста Херсона (тоді він являв собою три дерев’яні споруди на околиці). У 1995 році наказом Державного департаменту авіатранспорту авіазагін перейменували на Херсонське державне авіаційне підприємство, а в 2001 році з його складу виділили аеропорт Херсон. Для його обслуговування створили обласне комунальне підприємство «Аеропорт Херсон». Його ліквідували 2005 року, але наступником стало КП «Херсонські авіалінії».
Аеропорту під Херсоном, до речі, могло й не бути, якби історія пішла іншим шляхом, відкрив невеличкий секрет продовжувач справи Володимира Полупанова, екс-директор Херсонського авіапідприємства Сергій Чупін. Він розповідає, що за СРСР державна влада розглядала можливість облаштування одного великого аеропорту на дві області – Херсонщину та Миколаївщину. Він мав постати біля села Григорівки. Однак регіональні еліти тоді рішуче висловилися проти, і відстояли право на власні аеропорти для кожного регіону. Тож вони і зараз конкурують, причому в цій конкуренції поки що бере гору аеропорт Херсона. Він раніше отримав статус міжнародного, і навіть у карантинну скруту виконує більше рейсів. Хоча до процвітання і йому, на жаль, ще далеченько.
Виставка документів і світлин з нагоди 75 –річчя Херсонського аеропорта
Це засвідчила, зокрема, і дбайливо збережена афіша із розкладом рейсів з 1 травня по 30 вересня 1989 року, представлена на виставці документів і світлин, відкритій у аеровокзалі з нагоди знаменної дати (дивись фото). Так от: понад тридцять років тому з Херсонського аеропорту літаками АН-2, АН-24, Як-42, Л-410 здійснювали пасажирські рейси до 33 міст — в тому числі, до Києва, Москви, Кишинева, Мінська, Сочі, Ленінграда, Ростова. У розкладі фігурувала також інформація про кілька щоденних вильотів до Лазурного й Скадовська.Квиток на них коштував усього якихось три рублі, і був доступним для будь-кого. А зараз летовище обслуговує тільки два рейси – до Києва та Стамбулу. Це обмаль для того, аби «зв’язати кінці з кінцями»: у комунального підприємства «Херсонські авіалінії» накопичилося 1,8 мільйона гривень боргів тільки по зарплаті. І якраз до 75-річчя облрада зробила дуже актуальний і доречний подарунок: знайшла в бюджеті кошти для погашення заборгованості. Такі нині часи й такі презенти…
Нинішній директор КП «Херсонські авіалінії» Віталій Кучерук вручає пам’ятну грамоту своєму попереднику Григорію Усику
Втім, директор КП «Херсонські авіалінії» Віталій Кучерук налаштований бадьоро. Віталій Петрович не має жодних сумнівів, що процвітання в міжнародного аеропорту ще попереду. І на нинішній рік планів удосталь: треба завершити монтаж світлосигнальної системи, добудувати злітно-посадкову смугу для великогабаритних літаків, облаштувати огорожу, яка відповідала б усім міжнародним нормам безпеки для таких об’єктів: із датчиками вібрації, проти підкопною системою тощо. Є програма розвитку аеропорту, і в скруті його кидати не збираються. А це обнадіює: адже для Херсонщини власне летовище було і залишається «вікном у світ», яке додає краю інвестиційної й туристичної привабливості.Сергій ЯНОВСЬКИЙ, Новий день
Фото автора.
glavred