Цю історію розповіли працівники Національного природного парку "Джарилгацький" у соцмережі. Вони так і назвали: «Історія одного Буслика». Так, кілька днів тому до нацпарку "Джарилгацький" надійшла інформація від відпочиваючих табору «Чайка», с. Красне Скадовського району, про самотнього молодого лелеку:«Кілька днів тому нам надійшла інформація від відпочиваючих табору «Чайка», села Красне Скадовського району, про самотнього лелеку, який чомусь залишився і не відлетів зі своїми сородичами, які два дні кружляли зграйкою над табором.
Цьогоріч це вже не перший випадок, коли покинуті лелеченята залишились в гнізді, або, як ось цей, залишились одинокі, ще зовсім не готові до відльоту. Як завжди, на поміч нам прийшли наші добрі партнери з Біосферного заповідника «Асканія- Нова», за що ми їм дуже вдячні. Проконсультувавшись з директором заповідника Віктором Семеновичем Гавриленком, вирішено було птаха відправити до заповідника на реабілітацію.
То ж зранку, з моїм колегою, виїхали в табір, де нас зустріла Катерина, яка саме і опікувалася за птаха, всіляко залучаючи відпочиваючих до його підгодівлі, а потім і організації транспортування. Він був майже ручним, тому я зловила його дуже швидко.
Наш Буслик, так я його назвала, виявився дуже спокійним, Залюбки ласував рибкою: спочатку їв з рук, а потім організували для нього посудину з водою та рибою, з якої він з задоволенням рибачив…Наївшись, відпочивав, стоячи на одній нозі, що навіть наші сусіди подумали, що ми собі прикупили садову фігуру, а потім важно проходжувався територією адміністрації Парку.
Забирати птаха приїхав орнітолог заповідника - Олександр Мезинов. Після всіх відповідних процедур передачі, наш Буслик відправився до свого нового місця перебування - Біосферного заповідника «Асканія – Нова», де на даний час перебуває на карантині.
А наступного року, можливо, відгодувавшись і зміцнівши птах вирішить повернутись в природу, до своїх сородичів… Дуже б цього хотілося….
Дякуємо і відпочиваючим табору «Чайка», зокрема «активісткам» Катерині та Любові, що опікувались лелеченям. Це ще раз доводить, що наша небайдужість до природи, прагнення допомогти, приносить і свої гарні плоди. Усі разом ми можемо багато…
Проте, ми не повинні забувати, що в більшості такі ситуації з представниками дикої природи, зачасту, відбуваються саме через глобальний негативний вплив людства на екологію нашої планети. Нажаль….»