Фортеця Тягинь – пам’ятка, яка спростовує російські наративи та розкриває історію Півдня України в новому світлі. Ці території мали розквіт допоки їх не окупувала російська імперія. Разом з командою співрозмовниця Інтента вже кілька років працює над тим, аби якомога більше людей дізналося правду. Не припинили цю діяльність і під час повномасштабної війни – створили віртуальний музей "Фортеця Тягинь".
Читайте продовження ексклюзивного інтерв’ю з директоркою ГО "ІРЦ Правовий простір" та головою правління ГО "Культурний центр Україна-Литва" Наталею Бімбірайте.
Наталя Бімбірайте
Що відбувалося з фортецею Тягинь після повномасштабного вторгнення?Тягинська громада перебувала під окупацією 8,5 місяців. Цього часу було недостатньо аби росіяни провели свої археологічні розкопки та щось звідти забрали. Бо як відбуваються експедиції? Спочатку йде планування, а коли йде сезон: копаємо, фіксуємо, описуємо, а потім консервуємо. Тобто на поверхні нічого не лишається. З 2018 року ми почали для майбутнього музею викладати периметри фортеці зі знайденого каміння. Але саме автентичні середньовічні рештки залишалися під землею.
Географічно фортеця Тягинь знаходиться на території Тягинської громади Херсонської області. Після деокупації правобережжя регіону російські військові майже щодня обстрілюють прибережні населені пункти громади з усіх видів зброї. Внаслідок, на жаль, вже майже зруйноване село Тягинка.
Що ж стосується "великої води" під час підриву Каховської дамби, то городище частково опинилося під водою. А ось сама фортеця практично не постраждала. Бо вона знаходиться на підвищенні, десь на рівні восьми метрів над рівнем Дніпра. Наразі потрапити туди й побачити що з пам’яткою неможливо через безпекову ситуацію.
Тобто ймовірно пам’ятка збереглася?
Ми вважаємо, що так. Оскільки на момент наших розкопок у 2016-2021 роках на поверхні фортеці вже не було. Її рештки знаходилися виключно під землею. І в цьому є плюс, якщо так можна висловитись. Попри обстріли пам’ятка має зберегтися.
Звичайно, можуть бути пошкодження від влучання снарядів, вирв, та виритих окопів. Але ми продовжуємо мріяти й віримо, що вдасться зробити доступною для відвідування туристів фортецю по периметру та всередині.
Відкрити досліджені ділянки фортеці буде не важко. Ми маємо всі креслення, знаємо де відбувалися розкопки. Тобто там можна буде швидко вигорнути землю і зробити музей просто неба. Інші частини, які ще не були досліджені археологами, продовжимо копати обережно. Фортеця Тягинь ще містить чимало таємниць, які є сенс відкривати світу. А поки найбільш цінним, в поточних умовах, є те, що ми встигли зробити за попередні роки: виявити та опрацювати.
Результати роботи команди можна у віртуальному музеї, який був створений під час повномасштабної війни?
Так. Ми рухаємося, не стоїмо на місці навіть під час повномасштабної війни. Оскільки переконані – важливо не лише досліджувати та берегти культурну спадщину, а й популяризувати її, долучати до цього якомога більше людей. Тому ми розказуємо і показуємо фортецю Тягинь як в межах України, так і закордоном за допомогою різних форм.
У 2018 році в нас з’явилася мрія створити 3D модель фортеці. Тобто графічну реконструкцію, щоб будь-яка людина могла побачити як вона виглядала. А у 2022 році ми усвідомили необхідність оцифрування колекції артефактів, важливість цього процесу.
Фото з розкопок 2018 року
По-перше, багато музеїв є зруйнованими чи частково пошкодженими внаслідок обстрілів. І якщо щось із нашої культурної спадщини буде знищено – воно залишиться в цифровому форматі. Таким чином історія буде збережена для наступних поколінь і не буде безслідно втрачена.По-друге, історія має бути доступною та цікаво поданою всім, хто має до неї інтерес. Оскільки зазвичай багато експонатів знаходяться у фондах та мало виставляються, а наразі ще менше, то цей метод є універсальним рішенням.
Тож ідея створення віртуального музею формувалася поступово. Ми постійно шукали способи реалізації свого задуму, у 2024 році нарешті знайшли фінансування.
Що являє собою віртуальний музей?
Першочергово це створені графічна реконструкція фортеці та 3D модель, яку можна покрутити та порозглядати з усіх боків. Це повноцінне зображення, яке було розроблено на базі багатьох даних (археологічних, топографічних, геодезичних, батиметричних, аерофотознімання), добутих науковцями й учасниками археологічних експедицій Віктора Гошкевича (1914 року) та Південної середньовічної експедиції Інститут археології НАНУ (2016-2021 років), начальниця – відома українська археологиня, докторка історичних наук Світлана Біляєва. Під науковим керівництвом пані Світлани створений віртуальний музей (за посиланням, - ред.).
Світлана Біляєва
Також ми маємо близько 100 оцифрованих артефактів, які представлені у вигляді якісних фотографій з описом, деякі у 3D форматі. Колекція розподілена по шести розділах, наприклад, знаряддя праці, деталі костюма та прикраси, речі побутового призначення, зброя тощо. За співпрацю процесу цифровізації колекції ми вдячні колективам Археологічного музею Інституту археології НАНУ та Херсонського обласного краєзнавчого музею.
Так само по різних "вкладках" можна прочитати про кожен рік експедиції та головні результаті. Вони обов’язково доповнені світлинами. Окремо ми завантажили наші дві монографії, які може завантажити кожен охочий, та надали для ознайомлення інформаційну довідку про фортецю Тягинь, хронологію досліджень пам’ятки та джерельну базу (вона продовжує формуватися). Віртуальний музей створений двома мовами: українською та англійською.
Частина колекції
Над здійсненням проєкту та промоцією ми працювали майже рік. І це не вдалося б без підтримки наших основних партнерів: ГО "ІРЦ "Правовий простір", Інститут археології НАН України, ГО "Культурний центр Україна-Литва", ГО "Центр культурного розвитку "Тотем", "Новокаховське товариство охорони культурної спадщини", Асоціація "Українська миротворча школа", ГО "Допомога півдню України ("AID for Southern Ukraine", Литва). А також "людей Тягині" - наших волонтерів та меценатів.
Багато музеїв та галерей Херсонщини постраждали під час окупації. Як вдалося зберегти колекцію з Тягині?
Це диво. 16 лютого 2022 року ми відкрили виставку у Києві, яка була присвячена Тягині. Тож напередодні найцінніші артефакти з розкопок по договору були передані на експонування до Археологічного музею Інституту археології НАНУ. А це близько 100 знахідок. До цього вони зберігалися в Херсонському обласному краєзнавчому музеї, який російські військові пограбували під час окупації. Дуже багато експонатів було вивезено чи знищено.
Власне, це була перша виставка за шість років роботи експедиції, ще й поза межами Херсонщини. Зробити це вирішили після того, як у серпні 2021 року знайшли булаву XV століття. Тоді зрозуміли, що в комплексі всі ці знахідки вже мають значення національного рівня. І про це має знати суспільство і світ. Завдяки цьому та нашому рішенню не відкладати відкриття експозиції попри новини про ймовірне вторгнення – колекція вцілила.
Де вже було представлено проєкт?
Зазначу, що популяризувати пам’ятку нам вдається завдяки ГО "Центр культурного розвитку "ТОТЕМ", ГО "Культурний центр Україна-Литва" та залученню митців. От саме на перетині науки та культури народжуються дуже емоційні для сприйняття речі, нестандартні та цікаві. Ми це зрозуміли ще під час експедицій.
У 2021 році була проведена міжнародна артрезиденція "Три крапки", кураторка Олена Афанасьєва. Художники з України та Литви під час археологічного сезону створили низку ленд-арт робіт (художні об’єкти інтегровані в навколишнє довкілля, - ред.). Це був експеримент, до цього митці та археологи не працювали настільки поряд. Результат перевершив усі очікування.
Ленд-арт
У 2024 році наші партнери продовжили розвивати інтерес до Тягині через творчість. На матеріалах експедицій була створена виставка "Відчути Тягинь, відчути південь", що розповідає мовою мистецтва про історію та археологію українського Півдня. Описати це складно, варто просто побачити особисто.
Презентація в посольстві Литви в Україні
Тож найчастіше презентуємо віртуальний музей та цю виставку разом. В нас був такий тур. Почали з Посольства Литовської Республіки в Україні у Києві, потім під час Міжнародної археологічної конференції "Середньовічні замки Східної Європи в контексті європейської історії: актуальні питання археологічних досліджень та реконструкції" на Житомирщині, далі у містах: Кам’янець-Подільський, Луцьк, Ківерці, Чернівці. А в грудні 2024 року – у Військовому музеї ім. Вітовта Великого у місті Каунас, Литва. Крім того, ми робимо вебінари онлайн. Безперечно попит є, тому цю діяльність продовжуємо.
Ви постійно розробляєте щось цікаве, з останнього – репліка булави XV століття. Яка мета такої подачі історії?
Реконструкція то дуже потужна річ. Коли ми тільки знайшли цю булаву, я розуміла, що вона буде вкрай цінна для науки навіть в законсервованому вигляді, а ось для людей не буде такою видовищною. Склад земель на півдні такий, що метал дуже погано зберігається, піддається корозії. Тому булава є вкрай крихкою, і, на жаль, не зберігся орнамент високохудожнього кування. Мені ж хотілося, аби люди могли доторкнутися до неї, потримати в руках. Бо тоді це спрацює на рівні емоцій і людина запам’ятає цей момент.
У мене є традиція на свій день народження робити якийсь значущий подарунок не лише собі, а й суспільству. Я зробила допис, хто хоче привітати – зробить донат на реалізацію такої ідеї як створення репліки найдавнішої середньовічної булави. Люди відгукнулися, цих коштів вистачило.
Креслення булави зробили архітекторки з Нової КаховкиТетяна та Ліза Євсеєви, а виготовив її коваль з Херсона Михайло Запорожець.
Репліка булави
Загалом, одне з завдань нашої команди – розкрити правду про пам’ятку, а інше – закохати в неї, зробити історію цікавою та доступною. Тому ми постійно щось вигадуємо. Трохи спойлеру: наразі з Оленою Афанасьєвою та командою працюємо над настільною грою "Фортеця Тягинь", вже маємо сценарій та тестуємо першу версію. Самі граємо, дуже захоплює, хоч ми й дорослі.
Поділиться секретом, звідки стільки наснаги та сил?
Напевно сама пам’ятка дає сил. Бо це надбання багатьох поколінь. І коли ти дійсно любиш історію та робиш все для її правдивого висвітлення, то оцей зв’язок починає відроджуватися та працювати. Також наснаги додають друзі й однодумці.
Сьогодні не можна ставити на паузу культурну спадщину, її дослідження, збереження, цифровізацію та промоцію. Вона на часі як ніколи, бо відображає багату історію, традиції та цінності народу, його унікальність і самобутність. Спадщина – доволі цінний ресурс для розвитку в цілому, що для України нині неабияк важливо. Крім того, знання культури, мови, історії – це також зброя, якою можна захищати та зміцнювати власну країну.
Фото надала співрозмовниця.
Першу частину інтерв'ю читайте за посиланням.
Ігор Льов
Яніна Надточа