Сьогодні, 10 липня, у Львові попрощалися з командиром роти 206 окремого батальйону територіальної оборони Василем Паламарчуком. Чоловік родом із Полтавщини, згодом жив в Олешках на Херсонщині, а після початку війни у 2014 році вступив до лав ЗСУ.Суспільне поспілкувалося із друзями Василя, які прийшли на прощання.Після повномасштабного вторгнення Василь Паламарчук знову пішов на фронт.
"В мене мільйон історій з ним, наприклад, коли я була на фронті, близько лінії фронту, він був поранений, але лікувався в медроті. Він весь час пропонував піти на каву пізно ввечері. В Краматорську і Слов'янську швидше темніє, я не могла збагнути, чому він так ввечері мене кличе на каву. Виявилося, що він був дуже в синцях після баротравми й не хотів, щоб його бачила такого кольорового, про це вже мені розказали його побратими", — каже подруга Василя Тетяна Пилипець.
Прощання із Василем Паламарчуком на площі Ринок, 10 липня 2024. Суспільне Львів/Іванка Дусько
За словами побратимів, командир ніколи не залишав своїх бійців. В останній бойовий вихід він вирушив, щоб забрати полеглих.
"Нас перевели з іншої роти в тому самому 206 батальйоні. Коли ми прийшли, це як дон мафіозі якийсь такий сидить і питає хто ти, звідки, записує все. Спочатку було трішки лячно, а потім, коли познайомилися трошки ближче й дізналися, що це за людина, як він ставиться до особового складу, що це за командир, то дні стали світлішими, вночі не було так холодно, а вдень не було так жарко разом з ним", — розповідає побратим Василя Олександр Мешенко із позивним "Сосна".
Могила Василя Паламарчука на Личаківському військовому кладовищі, 10 липня 2024. Суспільне Львів/Іванка Дусько
У цивільному житті чоловік був юристом, видав книгу "Військовий непотріб" і робив нотатки для наступної. Зі слів видавчині Ірини Білоцерковської, її також планують опублікувати.
Наприкінці червня 2024 року Василь дав інтерв'ю Суспільному. Розповідав, що за час служби воював на різних напрямках і часом повідомляв про смерть побратимів їхнім рідним:
"Зазвичай коли ти телефонуєш, твого дзвінка вже чекають. Вони вже знають, тому що якщо твій чоловік, брат, батько не виходить на зв'язок добу і при цьому ти знаєш, що там досить важко, а потім починається друга й на цьому напрямку гаряче, то вже на тому кінці ніхто не спить".
Сім’я Василя виїхала з окупованих Олешок на Херсонщині до Львова. Чоловік розповідав, що його улюблене місце в місті — площа Ринок. Також Василь любив львівський сирник.
Василя Паламарчука поховали сьогодні, 10 липня, на Личаківському військовому кладовищі.