У Херсонському державному університеті відбувся вечір пам’яті Олега Мішукова

Вечір пам’яті Олега Мішукова, якого вже 10 років немає відбувся у Херсонському державному університеті. Про це повідомив у Фейсбук ректор ХДУ депутат обласної ради Олександр Співаковський.«Камерна, тепла подія сьогодні об’єднала в Херсонському державному університеті рідних, друзів, колег, учнів Олега Васильовича. Судячи з того, скільки людей було в залі, пам'ять про нього живе й житиме.

Низький уклін мамі Олега Васильовича – Світлані Іванівні, яка всім серцем зберігає його історію життя.
10 років - це давно чи недавно..? На це питання важко відповісти, тому що час, події, спогади, пов’язані з пасіонарною, видатною Людиною, Особистістю суб’єктивно проходять через нас, через нашу свідомість, через наші відчуття, і кожен по-різному їх сприймає.
Під час виступу пригадав, що познайомився з Олегом Мішуковим у 1994 році. Тоді він ще проректором разом з Юрієм Івановичем Бєляєвим створювали ліцей, який сьогодні носить ім’я Олега Мішукова та вже багато років формує еліту Херсонщини і України. Йому було лише 30 років! Але вже тоді відчув, що це незвичайна людина, яка по-іншому дивиться на світ, прогресивна. Цей перфекціонізм, який існував у душі Олега Васильовича, був його локомотивом, створював образ фантастичної пасіонарної людини.
Завдячуючи Мішукову ми маємо факультет культури і мистецтв, яким пишаємося і який прославляє нашу область.
Існують десятки тисяч людей, які мають гарні ідеї. Є тисячі людей, які перетворюють ідеї в реальні речі, і тільки декілька людей, які навколо ідей можуть об’єднувати тисячі, десятки тисяч людей і робити так, щоб справа жила і була успішною, видатною. Саме такою особливою людиною був Олег Мішуков.
Побажав Світлані Іванівні, матері Олега Васильовича, довгих років життя, подякував за те, що подарувала світові Людину, яка багато чого та кого змінила, зробила краще.
Сьогодні було багато спогадів, звучали улюблені пісні та музичні твори Олега Васильовича, були концертні номери у виконанні викладачів університету, друзів, колег, студентів, ліцеїстів. Ми бачили відеокадри з архівів і знову захоплювалися енергетикою Олега Васильовича Мішукова…
Пам’ятаємо…»