У Херсоні 4 грудня попрощалися з волонтеркою Риммою Бараненко. Вона загинула 1 грудня, коли армія РФ атакувала безпілотником маршрутний автобус. Волонтерством Римма займалась ще до початку повномасштабного вторгнення, зокрема опікувалась безпритульними людьми. Під час окупації та після звільнення обласного центру вона допомагала херсонцям й тваринам.Будинок херсонської волонтерки Римми Бараненко був зруйнований російськими обстрілами, та вона залишалась жити у Кіндійці.
Допомагала місцевим жителям та опікувалась безпритульними тваринами.
"Будинок Римми зруйнували російські снаряди, але її подружка дала свій дім. Там вона й проживала зі своїми тваринками. У неї було 25 котів, вона займалася ними. Для них, для сусідів і для всіх, вона не просто волонтером була, а ангелом-охоронцем. Для всіх, хто там жив поряд", — розповідає знайома волонтерки Галина.
Римма Бараненко (з мегафоном у руках) на акції протесту біля Херсонького міськвиконкому, квітень 2019 року. Римма Бараненко/Facebook
Родичі загиблої кажуть, що Римма мало думала про себе, натомість присвячувала весь свій час допомозі іншим.
"Вона мені племінниця по чоловіку. І на даний час у мене в місті ближче нікого не було. Залишились я з матір’ю, і вона — от і вся рідня. Вона дуже допомагала, ми з нею разом волонтерили. І вона дуже кварталу нашому допомагала. Всі її знали лише з позитивної сторони. І тварини, і люди. Вона про себе не думала, вона думала про людей. А тварини – це взагалі були для неї її діти, її сім’я", — згадує Наталія.
Римма Бараненко разом з Оленою Назарчук та Валентиною Крицак, вересень 2015 року. Римма Бараненко/Facebook
Римма Бараненко була парафіянкою церкви Святої мучениці цариці Олександри. Волонтерка організовувала спільні благодійні проєкти разом зі служителями храму.
"У своїх волонтерських проєктах вона намагалася допомогти тим, кому вона могла це зробити. Неважливо, хто це був – люди чи тварини, які потребували допомоги. Вона завжди була чуйною людиною і намагалася зробити добро там, де вона могла зробити. Ми допомагали з доставлянням для тваринок їжі. І також трохи брали участь у допомозі людям. Вона намагалась зробити все і продукти доставляла людям, і джерела світла", — розповів священник храму Святої мучениці цариці Олександри Володимир Крикливий.
Римма Бараненко та голова Херсонської обласної організації ВО "Свобода" Олег Гаврилко, жовтень 2014 року. Римма Бараненко/Facebook
1 грудня 2024 року Римма їхала на службу до церкви. Внаслідок скидання вибухівки з дрона на маршрутний автобус загинули троє людей, зокрема й волонтерка.
"Дуже багато вона робила і для знедолених, які були безхатьками. Для того, щоб відбулася їхня реінтеграція в суспільство. Їм не просто давали житло, не просто давали їсти, а намагалися дати їм можливість жити далі, пристосуватися до цього суспільства, повернутися до суспільства. І це найважча праця", — говорить керуючий Херсонською єпархією православної церкви України Нікодим.
Римма Бараненко (справа) у студії Українського радіо: Херсон, листопад 2020 року. Римма Бараненко/Facebook
Він часто спілкувався з Риммою телефоном під час окупації й після неї. Також часто спілкувалися до війни, коли жінка приходила в храм.
"З нею приємно було, цікаво спілкуватись, тому що вона людина глибока. З нею було про що говорити, і ти чудово розумів, все, що ти кажеш, вона теж розуміє", — розповів єпископ.
Раніше керівник ОВА Олександр Прокудін повідомляв, що близько 8:15 1 грудня 2024 року російські військові атакували безпілотником громадський транспорт у Дніпровському районі Херсона. Суспільне Херсон
"Будинок Римми зруйнували російські снаряди, але її подружка дала свій дім. Там вона й проживала зі своїми тваринками. У неї було 25 котів, вона займалася ними. Для них, для сусідів і для всіх, вона не просто волонтером була, а ангелом-охоронцем. Для всіх, хто там жив поряд", — розповідає знайома волонтерки Галина.
Римма Бараненко (з мегафоном у руках) на акції протесту біля Херсонького міськвиконкому, квітень 2019 року. Римма Бараненко/FacebookРодичі загиблої кажуть, що Римма мало думала про себе, натомість присвячувала весь свій час допомозі іншим.
"Вона мені племінниця по чоловіку. І на даний час у мене в місті ближче нікого не було. Залишились я з матір’ю, і вона — от і вся рідня. Вона дуже допомагала, ми з нею разом волонтерили. І вона дуже кварталу нашому допомагала. Всі її знали лише з позитивної сторони. І тварини, і люди. Вона про себе не думала, вона думала про людей. А тварини – це взагалі були для неї її діти, її сім’я", — згадує Наталія.
Римма Бараненко разом з Оленою Назарчук та Валентиною Крицак, вересень 2015 року. Римма Бараненко/FacebookРимма Бараненко була парафіянкою церкви Святої мучениці цариці Олександри. Волонтерка організовувала спільні благодійні проєкти разом зі служителями храму.
"У своїх волонтерських проєктах вона намагалася допомогти тим, кому вона могла це зробити. Неважливо, хто це був – люди чи тварини, які потребували допомоги. Вона завжди була чуйною людиною і намагалася зробити добро там, де вона могла зробити. Ми допомагали з доставлянням для тваринок їжі. І також трохи брали участь у допомозі людям. Вона намагалась зробити все і продукти доставляла людям, і джерела світла", — розповів священник храму Святої мучениці цариці Олександри Володимир Крикливий.
Римма Бараненко та голова Херсонської обласної організації ВО "Свобода" Олег Гаврилко, жовтень 2014 року. Римма Бараненко/Facebook1 грудня 2024 року Римма їхала на службу до церкви. Внаслідок скидання вибухівки з дрона на маршрутний автобус загинули троє людей, зокрема й волонтерка.
"Дуже багато вона робила і для знедолених, які були безхатьками. Для того, щоб відбулася їхня реінтеграція в суспільство. Їм не просто давали житло, не просто давали їсти, а намагалися дати їм можливість жити далі, пристосуватися до цього суспільства, повернутися до суспільства. І це найважча праця", — говорить керуючий Херсонською єпархією православної церкви України Нікодим.
Римма Бараненко (справа) у студії Українського радіо: Херсон, листопад 2020 року. Римма Бараненко/FacebookВін часто спілкувався з Риммою телефоном під час окупації й після неї. Також часто спілкувалися до війни, коли жінка приходила в храм.
"З нею приємно було, цікаво спілкуватись, тому що вона людина глибока. З нею було про що говорити, і ти чудово розумів, все, що ти кажеш, вона теж розуміє", — розповів єпископ.
Раніше керівник ОВА Олександр Прокудін повідомляв, що близько 8:15 1 грудня 2024 року російські військові атакували безпілотником громадський транспорт у Дніпровському районі Херсона. Суспільне Херсон