У місцевому поштовому відділенні звільнились всі листоноші.Щоб отримати передплачену на друге півріччя газету пенсіонерка Ольга Остапець з Дніпрян змушена щотижня приходити до місцевого поштового відділення. З початку липня тут звільнилась остання листоноша і розносити кореспонденцію стало нікому. — Мій чоловік паралізований, тож я ходжу за газетою, яку ми передплатили для нього.
Також тільки у відділенні я можу тепер отримувати рахунки за телефон та інші комунальні послуги. І пенсію на себе і чоловіка, для чого мені прийшлось у нашому старостаті отримувати довіреність. Без пошти нам тут ніяк: отримувати пенсію через банк вкрай незручно, бо в нашому селищі нема жодного банкомату. А їхати знімати гроші до Нової Каховки або Основи не зручно, — каже Ольга Остапець.
“З “Укрпоштою” треба судитися”
При вході до поштового відділення висить об’ява: “У зв’язку з відсутністю листонош прохання за газетами, кореспонденцією та пенсією приходити самостійно з паспортом. Доставлятися додому не буде”. Обшарпана будівля явно не бачила ремонту дуже давно, в ній старі й брудні вікна та двері, задуха в приміщенні, в якому зараз завжди повно народу.
— Я сюди прийшла за пенсією своєї мами. Їй 90 років, вона вже не ходить, але я була змушена залишити її вдома саму, щоби спочатку вистояти чергу в старостаті за довіреністю, а тепер тут, щоб забрати гроші, — розповідає інша жінка, яку ми зустріли в поштовому відділенні.
— Це не пошта, а просто якесь знущання з людей! — не витримує літній чоловік, який теж прийшов сюди за пенсією. — Ви ж розумієте, що не кожен може сам приходити за поштою або пенсією. Є люди, у кого поруч нема навіть рідних, щоб вони це зробили за них.
Обурені люди й через те, що змушені приходити за газетами, які вони передплатили на свою домашню адресу.
— Щоб отримати щотижневу газету мені доводиться їздити до пошти маршруткою і сплачувати за проїзд. Дешевше б було просто купувати цю газету в сусідньому магазині. Хто мені компенсує ці витрати? Адже у вартість передплати закладена доставка на вказану адресу. Я думаю звертатися до суду, щоб домогтися відшкодування понесених збитків, — стверджує відвідувач поштового відділення.
Попри своє незадоволення присутні люди зі співчуттям ставляться до співробітниці відділення, яка приймає зараз тричі на тиждень — у понеділок, середу та п’ятницю. Обслуговує відвідувачів Олена Коцур, керівниця новокаховського Цеху обслуговування споживачів №3 херсонської дирекції “Укрпошти”.
— У Дніпрянському поштовому відділенні зараз нема жодного співробітника. Керівник відсутній вже третій рік, перша листоноша звільнилась з 26 червня, а друга — з 3 липня. Майже місяць тут нікому розносити пенсію й пошту. Керівництво поставило мене поки приймати людей. Але розносити пошту в такому великому селищі, розтягнутому на 10 км я не можу просто фізично. Тим більше, що треба видавати пенсії, а це біля 600 осіб кожного місяця. Мені дуже прикро, що сталася така ситуація, але поки тут не з’являться працівники, навряд чи щось зміниться на краще, — зізнається Олена Коцур.
“З Дніпрянами у нас дійсно проблема”
Олена Іванівна проводить невелику екскурсію приміщеннями відділення. Воно більше нагадує сарай, а не місце, де може працювати пошта.
— Тут нема води, нема телефонного зв’язку. Нема навіть притомного туалету. І подивіться в якому вигляді піч, якою приміщення опалюється взимку. Тут нема елементарних умов. Хто ж сюди прийде працювати? Це теж відштовхує людей, — говорить вона.
Наявність проблеми в Дніпрянах визнає й начальниця Центру поштового зв’язку №2 Херсонської дирекції “Укрпошти” Олена Нянько.
— Подібні складнощі, спричинені звільненням листонош виникають у різних поштових відділеннях. Але набагато легше їх вирішувати у сільській місцевості: там нам вдається знаходити когось на заміну, до того ж обслуговувати людей можуть й пересувні відділення зв’язку. Проте в таких великих селищах як Дніпряни справитися власними силами нам дуже важко. Там уже кілька років нема начальника поштового відділення, звільнились усі листоноші. Всіх цих людей ми шукаємо де тільки можна, подали заявки й до центрів зайнятості. Однак ніхто не йде, — пояснює вона.
На думку Олени Нянько, знайти охочих працювати на пошті у Дніпрянах важко ще й через низькі зарплати і можливість знайти роботу в сусідній Новій Каховці. Тим більше, що обидві вакансії листонош для селищного відділення відкриті лише на пів ставки.
— Зарплата не висока, але вони можуть непогано заробити наданням різноманітних послуг. У нас є листоноші, які на додачу до зарплати таким чином отримують бонуси розміром у свою повну ставку. Все залежить від самої людини і її бажання працювати, — запевняє Олена Нянько.
З проханням знайти листонош для поштового відділення і допомогти з ремонтом приміщення до в. о. старости Дніпрянського старостинського округу Анатолія Білого звернувся також директор Херсонської дирекції “Укрпошти” Вадим Шестопалов.
— Там повинні працювати начальник відділення і дві листоноші, цих людей ми шукаємо. Причому розглядаємо різні варіанти — працевлаштувати двох листонош на пів ставки або одну на цілу ставку. Розв’язати проблему ми намагаємося якомога скоріше. Але попри її наявність усім без виключення жителям Дніпрян було доставлено пенсію, а всю поштову кореспонденцію ми донесемо до кінця липня, — обіцяє Вадим Шестопалов.
Листоноші проти “поштового рабства”
— Проблема з доставкою пенсій в Дніпрянах в липні виявилась дуже серйозною і болючою. Особливо для самотніх лежачих пенсіонерів, які не можуть самостійно прийти до поштового відділення або знайти когось, хто міг би отримати їх пенсію за довіреністю, — коментує в. о. старости Анатолій Білий.
За його словами, охочих працювати на пошті нема не лише через низькі зарплати, а й через відсутність елементарних умов для роботи. Проте виділити на це кошти з місцевого бюджету не можна, оскільки приміщення поштового відділення не є власністю громади.
— Схожі проблеми у нас були в Корсунці. Там теж приміщення поштового відділення було без опалення, без належного ремонту. Проте воно належить громаді, тож ми змогли виділити кошти на його оновлення. Потім “Укрпошта” виділила туди одну ставку листоноші, знайшли людину і вона там працює. В Дніпрянах набагато складніше. І розв’язати цю проблему своїми силами або на рівні Нової Каховки виявилось неможливо, — підсумовує Анатолій Білий.
Наші співрозмовники говорять, що листоноші отримують на руки зарплату біля 4000 гривень на місяць. За такі гроші вони повинні і в спеку, і в мороз кілька разів на тиждень доставити всім кореспонденцію й пенсію. Не дивно, що самі листоноші свою роботу називають “поштовим рабством”. Співчувають їм й самі люди, які часом несвоєчасно отримують пошту.
Проте ніхто з них не розуміє, чому керівництво “Укрпошти” не звертає на це увагу і не намагається покращити умови роботи і зарплату своїм підлеглим. Тим більше, що в самій дирекції “Укрпошти” заробітні плати набагато вищі, приміром, торік генеральний директор компанії мав щомісячний оклад у розмірі 744 тисячі гривень, без урахування премій і інших доплат. Але з таким відношенням до співробітників і до своїх клієнтів “Укрпошта” ризикує й далі втрачати як перших, так і других.
Олег БАТУРІН.
Фото автора.