У Жмеринці на базі освітньо-культурного простору Гончаренко центр запустили заняття з петриківського розпису. Це курс арттерапії, орієнтований на вимушених переселенців та родичів військовослужбовців. Серед учасників курсу — переселенка з Херсонщини та мати загиблого Героя України Оксана Проценко.За словами жінки, ці заняття допомагають бодай трохи вгамувати біль утрати та адаптуватися до вже зовсім іншого життя.
Її син, 28-річний Володимир Петрук, загинув у серпні 2022 року під час бойового завдання біля села Сухий Ставок, звільняючи Херсонщину від окупантів.
До війни Володимир повернувся із-за кордону та за власним бажанням вступив до лав ЗСУ, щоб боронити Україну.
«Мені було невимовно важко. Але я рада, що знайшла в собі сили прийти на курси петриківського розпису. Я вчусь, спілкуюся з іншими людьми та малюю. Я опановую це мистецтво і воно лікує мою душу. Коли я поринаю в цей процес, то мені вдається забути про свій біль», — поділилася мати Героя, Оксана.
Проводить заняття досвідчена майстриня Вікторія Панова, яка виховує особливого сина. Жінка не лише допомагає іншим відновитися та навчає створювати красу, а й регулярно виставляє свої власні художні вироби на аукціони та ярмарки, а зібрані гроші передає на підтримку ЗСУ.
«Я обожнювала образотворче мистецтво ще зі школи. Тому поступила до Вінницького художнього училища. За вищою освітою – я інженер і багато років працювала проєктувальницею на будівництві. Але творчість ніколи не залишала мене. Вона завжди підтримувала мене, коли мені було важко. Тому зараз, коли вся наша країна переживає стрес і біль, які принесла війна, я прагну допомагати іншим навчитися цього цілющого мистецтва. Петриківський розпис для мене – це квітучий стан душі. Навіть попри всі негаразди, втрати та біль, він допомагає повернути радість життя. Я знаю це по собі!», — наголосила викладачка.
За словами керівниці культурно-освітнього Гончаренко центру Катерини Семесь, курс збирає відвідувачів різних вікових категорій, членів родин військових та вимушених переселенців.
«Петриківка прекрасна тим, що її може опанувати кожен. Особливо, якщо є правильний наставник, який підходить до своєї справи з любов’ю. До нас на заняття приходять і зовсім маленькі діти, і люди поважного віку. Приходять і місцеві, зі Жмеринки, в яких близькі та рідні захищають Україну на фронті, й переселенці – з Херсонщини, Бердянську, Донбасу. Всі спілкуються, обмінюються життєвими історіями та досвідом, підтримують один одного. А також надихаються та відновлюють внутрішню рівновагу», — зазначила волонтерка.
До війни Володимир повернувся із-за кордону та за власним бажанням вступив до лав ЗСУ, щоб боронити Україну.
«Мені було невимовно важко. Але я рада, що знайшла в собі сили прийти на курси петриківського розпису. Я вчусь, спілкуюся з іншими людьми та малюю. Я опановую це мистецтво і воно лікує мою душу. Коли я поринаю в цей процес, то мені вдається забути про свій біль», — поділилася мати Героя, Оксана.
Проводить заняття досвідчена майстриня Вікторія Панова, яка виховує особливого сина. Жінка не лише допомагає іншим відновитися та навчає створювати красу, а й регулярно виставляє свої власні художні вироби на аукціони та ярмарки, а зібрані гроші передає на підтримку ЗСУ.
«Я обожнювала образотворче мистецтво ще зі школи. Тому поступила до Вінницького художнього училища. За вищою освітою – я інженер і багато років працювала проєктувальницею на будівництві. Але творчість ніколи не залишала мене. Вона завжди підтримувала мене, коли мені було важко. Тому зараз, коли вся наша країна переживає стрес і біль, які принесла війна, я прагну допомагати іншим навчитися цього цілющого мистецтва. Петриківський розпис для мене – це квітучий стан душі. Навіть попри всі негаразди, втрати та біль, він допомагає повернути радість життя. Я знаю це по собі!», — наголосила викладачка.
За словами керівниці культурно-освітнього Гончаренко центру Катерини Семесь, курс збирає відвідувачів різних вікових категорій, членів родин військових та вимушених переселенців.
«Петриківка прекрасна тим, що її може опанувати кожен. Особливо, якщо є правильний наставник, який підходить до своєї справи з любов’ю. До нас на заняття приходять і зовсім маленькі діти, і люди поважного віку. Приходять і місцеві, зі Жмеринки, в яких близькі та рідні захищають Україну на фронті, й переселенці – з Херсонщини, Бердянську, Донбасу. Всі спілкуються, обмінюються життєвими історіями та досвідом, підтримують один одного. А також надихаються та відновлюють внутрішню рівновагу», — зазначила волонтерка.