Українські військові активно застосовують М777. На фото: артилеристи ЗСУ на позиціях у Донецькій області, червень 2022 рокуЛінія зіткнення у Херсонській області не зовсім схожа на інші ділянки фронту. Дніпро розділяє Збройні сили України та армію РФ, тому тут зараз немає таких масованих штурмів, як на Донеччині чи Харківщині.
Російські війська намагаються вибити ЗСУ з плацдармів на лівому березі, однак загалом вздовж річки триває позиційна війна. Як артилеристам ЗСУ допомагає стримувати агресора тут американсько-британська гаубиця М777– побачили журналісти Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода).
Весняна обідня спека, пил стіною на польовій дорозі та чорний дим на горизонті. Ми рухаємось дорогами вздовж Дніпра, щоб дістатись до українських артилеристів.
«Зарились і сидять.Іноді вилізуть трохи, то ми постріляємо і [вони] назад залазять», – так про дії російських солдатів і бої на Херсонщині розповідає Євген.
Він сержант – 406-ї окремої артилерійської бригади ЗСУ. Каже, нині здебільшого б’ють по укріплених позиціях російської армії на протилежному березі Дніпра. Євген вже два роки працює на переданій США 155-мм гаубиці М777, яку самі військові ще називають «три сокири» або ж «три сімки».
«Ми катаємся всім узбережжям, тут більше по живій силі працюємо», – розповідає артилерист.
Євген (ліворуч) та Артур, військовослужбовці ЗСУ, воюють на американській гаубиці М777Степ на півдні України не найкраще місце, щоб сховати гармату від повсюдних безпілотників, та бійці використовують різні підготовлені позиції.
«Просто коли приходить інформація, що ворожі безпілотники поряд, ми не працюємо і переходимо в укриття, щоб не було ніяких негараздів», – каже сержант.
Військовослужбовець ЗСУ маскує гармату М777 у Херсонській областіПід час інтерв'ю з розрахунком гармати нам декілька разів доводилось робити те саме: ховатися і продовжувати розмовляти в бліндажі. Наближення російських безпілотників фіксують ще на підльоті. Цього разу це була Zala. Однак нерідко за таким – розвідувальним – прилітає ударний БПЛА. Уламки «Ланцета» поруч з гарматою тому яскраве свідчення.
Уламки крила російського Ланцета поруч з позицією артилеристів«Зачепило трохи колесо і все, нічого більше не постраждало. Вже замінили, все добре. Розрахунок був в укритті, далеко від гармати», – буденно розповідає Євген.
На війні він з березня 2022 року, починав звичайним номером обслуги. «Просто снаряди носив», як сам каже, на радянській гарматі «Гіацинт-Б». Тепер Євген командир групи і вже навчає новобранців.
Зараз у розрахунку цієї М777 двоє молодих контрактників: 24-річний Кристіан та 20-річний Олександр. Обоє підписали контракт після строкової служби, пройшли курс на радянській гаубиці Д-20, а сюди приїхали кілька днів тому – їх відправили здобувати бойовий досвід і навчатися на «сімках». Через деякий час вони повернуться у свою бригаду.
«Вчора випустили три снаряди, подивилися, як все працює, нам все показали, у хлопців гарний бойовий досвід», – каже Кристіан.
Одесит Кристіан нещодавно підписав контракт і став артилеристом ЗСУВін вважає, що практика у реальних бойових умовах неоціненна. Поділяє його думку і Олександр. Він родом з Харківської області, селища у Куп’янському районі – звідти зараз менше 15 кілометрів до лінії фронту. Поки Олександр у 2022 році проходив строкову службу, його рідні встигли побувати в окупації.
«Постійно переживав, зв’язку не було. Намагались їх вивезти, змогли тільки в середині літа [2022]», – пригадує Олександр.
Нині у рідному селищі залишається прабабуся Олександра. Квартира військового ціла, але вже понад рік без вікон. Повертатися додому не захотів – вирішив стати на захист батьківщини.
20-річний Олександр, родом з Харківської області«Вони нам допомагають, а ми їм трішки показуємо на практиці, як краще, як швидше. Як підібратися, що крутити, що розбирати. Механізми всі чистимо, все розбираємо тут на місці, щоб швидше працювати», – каже Артур.
Він у ЗСУ з 2020 року і його шлях в чомусь подібний на рішення Кристіана та Олександра – контракт також підписав на строковій службі, трирічний.
Щоправда, він вже закінчився, але Артур, попри помітну втому через обстріли та польові умови життя, каже – він тут «до перемоги». Разом з побратимами брав участь у звільненні Херсону, а тепер його рідний Мелітополь на тому березі Дніпра за якихось дві сотні кілометрів.
Артур брав участь у звільненні Херсонщини та мріє про звільнення рідного МелітополяСвою гармату артилеристи називають «примхливою» – бо потрібно уважно стежити, щоб все було змазане, а дрібні механізми час від часу потребують заміни.
«Стираються, зношуються. Буває якийсь щебінь, пил потрапляє, одразу не помітиш, не протреш і воно потім починає виїдати метал: все бовтається, все розсипається.Потрібно заміну робити, постійно дивитися. Техніка не радянська», – пояснює Артур.
Однак, каже, нині такі деталі навчилися робити українські токарі, тому і дефіциту їх немає. Та й полагодити гармату не проблема для самого розрахунку тут, у польових умовах.
Херсонський степ – не найкраще місце, щоб сховатись від безпілотників, але ми все ж знаходимо короткий проміжок «чистого неба» і виїжджаємо з позиції. Сонце поступово ховається за обрій: ще один день великої війни позаду.
Ярослав Кречко, Донбас.Реалії
Весняна обідня спека, пил стіною на польовій дорозі та чорний дим на горизонті. Ми рухаємось дорогами вздовж Дніпра, щоб дістатись до українських артилеристів.
«Зарились і сидять.Іноді вилізуть трохи, то ми постріляємо і [вони] назад залазять», – так про дії російських солдатів і бої на Херсонщині розповідає Євген.
Він сержант – 406-ї окремої артилерійської бригади ЗСУ. Каже, нині здебільшого б’ють по укріплених позиціях російської армії на протилежному березі Дніпра. Євген вже два роки працює на переданій США 155-мм гаубиці М777, яку самі військові ще називають «три сокири» або ж «три сімки».
«Ми катаємся всім узбережжям, тут більше по живій силі працюємо», – розповідає артилерист.
Євген (ліворуч) та Артур, військовослужбовці ЗСУ, воюють на американській гаубиці М777Степ на півдні України не найкраще місце, щоб сховати гармату від повсюдних безпілотників, та бійці використовують різні підготовлені позиції.«Просто коли приходить інформація, що ворожі безпілотники поряд, ми не працюємо і переходимо в укриття, щоб не було ніяких негараздів», – каже сержант.
Військовослужбовець ЗСУ маскує гармату М777 у Херсонській областіПід час інтерв'ю з розрахунком гармати нам декілька разів доводилось робити те саме: ховатися і продовжувати розмовляти в бліндажі. Наближення російських безпілотників фіксують ще на підльоті. Цього разу це була Zala. Однак нерідко за таким – розвідувальним – прилітає ударний БПЛА. Уламки «Ланцета» поруч з гарматою тому яскраве свідчення.Уламки крила російського Ланцета поруч з позицією артилеристів«Зачепило трохи колесо і все, нічого більше не постраждало. Вже замінили, все добре. Розрахунок був в укритті, далеко від гармати», – буденно розповідає Євген.На війні він з березня 2022 року, починав звичайним номером обслуги. «Просто снаряди носив», як сам каже, на радянській гарматі «Гіацинт-Б». Тепер Євген командир групи і вже навчає новобранців.
Зараз у розрахунку цієї М777 двоє молодих контрактників: 24-річний Кристіан та 20-річний Олександр. Обоє підписали контракт після строкової служби, пройшли курс на радянській гаубиці Д-20, а сюди приїхали кілька днів тому – їх відправили здобувати бойовий досвід і навчатися на «сімках». Через деякий час вони повернуться у свою бригаду.
«Вчора випустили три снаряди, подивилися, як все працює, нам все показали, у хлопців гарний бойовий досвід», – каже Кристіан.
Одесит Кристіан нещодавно підписав контракт і став артилеристом ЗСУВін вважає, що практика у реальних бойових умовах неоціненна. Поділяє його думку і Олександр. Він родом з Харківської області, селища у Куп’янському районі – звідти зараз менше 15 кілометрів до лінії фронту. Поки Олександр у 2022 році проходив строкову службу, його рідні встигли побувати в окупації.«Постійно переживав, зв’язку не було. Намагались їх вивезти, змогли тільки в середині літа [2022]», – пригадує Олександр.
Нині у рідному селищі залишається прабабуся Олександра. Квартира військового ціла, але вже понад рік без вікон. Повертатися додому не захотів – вирішив стати на захист батьківщини.
20-річний Олександр, родом з Харківської області«Вони нам допомагають, а ми їм трішки показуємо на практиці, як краще, як швидше. Як підібратися, що крутити, що розбирати. Механізми всі чистимо, все розбираємо тут на місці, щоб швидше працювати», – каже Артур.Він у ЗСУ з 2020 року і його шлях в чомусь подібний на рішення Кристіана та Олександра – контракт також підписав на строковій службі, трирічний.
Щоправда, він вже закінчився, але Артур, попри помітну втому через обстріли та польові умови життя, каже – він тут «до перемоги». Разом з побратимами брав участь у звільненні Херсону, а тепер його рідний Мелітополь на тому березі Дніпра за якихось дві сотні кілометрів.
Артур брав участь у звільненні Херсонщини та мріє про звільнення рідного МелітополяСвою гармату артилеристи називають «примхливою» – бо потрібно уважно стежити, щоб все було змазане, а дрібні механізми час від часу потребують заміни.«Стираються, зношуються. Буває якийсь щебінь, пил потрапляє, одразу не помітиш, не протреш і воно потім починає виїдати метал: все бовтається, все розсипається.Потрібно заміну робити, постійно дивитися. Техніка не радянська», – пояснює Артур.
Однак, каже, нині такі деталі навчилися робити українські токарі, тому і дефіциту їх немає. Та й полагодити гармату не проблема для самого розрахунку тут, у польових умовах.
Гаубиця M777 на Донецькому напрямку: як ЗСУ на передовій тримають оборону (фотогалерея)
Точність – чи не основна перевага М777, кажуть бійці. І наголошують: потрібно більше гармат і більше снарядів від партнерів. Думка, яка озвучують Донбас Реалії військовослужбовці на всіх ділянках фронту.Херсонський степ – не найкраще місце, щоб сховатись від безпілотників, але ми все ж знаходимо короткий проміжок «чистого неба» і виїжджаємо з позиції. Сонце поступово ховається за обрій: ще один день великої війни позаду.
Ярослав Кречко, Донбас.Реалії