Протягом двох тижнів двоє лікарів акушерів-гінекологів пологового відділення Волинського обласного перинатального центру Вадим Ліщук та Ярослав Загоруйко працювали в онкологічному центрі у Херсоні.Лікарі розповіли Суспільному про те, в яких умовах їм довелося лікувати пацієнтів та допомагати персоналу онкоцентру у Херсоні.“Жодного вцілілого будинку немає”У перший день приїзду лікарям зробили екскурсію Херсоном та тими районами міста, де безпечно перебувати.
“Жодного вцілілого будинку немає. Фактично, десь немає вікон, десь немає дверей, десь немає поверху, двох-трьох, а дещо навіть повністю зруйноване, спалене. Мало людей, все похмуре, розбите. Тут прильоти, там приліт, — каже Вадим Ліщук. — Тобто, одне — це побачити десь по телевізору, а друге: це побачити наживо”.
Лікар акушер-гінеколог Вадим Ліщук. Суспільне Луцьк
Ярослав Загоруйко каже: знав, куди їхав, завжди дивився новини, відстежував ситуацію в Херсоні.
“Переживання, звичайно, було. Тільки приїхали до Херсону, ще на самому вокзалі було чутно вибухи, якось стало не по собі, — пригадує Ярослав Загоруйко. — Постійно були обстріли. Маленькі магазини працюють і два великих супермаркети на все місто залишилось”.
Лікар акушер-гінеколог Ярослав Загоруйко. Суспільне Луцьк
“Прилетів снаряд, вдарило, здригнувся і далі оперуєш”
Лікарі акушери-гінекологи з Волинського обласного перинатального центру працювали в гінекологічному відділенні Херсонського онкоцентру. Розповідають: в їхні обов’язки входила допомога у веденні документації, прийомі пацієнтів, огляді та на операціях. Працювати доводилося під постійними обстрілами.“Були випадки, що бомбили навіть тоді, коли ми перебували в операційній. Прилетів снаряд, вдарило, здригнувся і далі оперуєш. Як казала одна молодша медсестра, ми приходимо на роботу, допомагаємо людям, ідемо додому і не знаємо, чи ми проснемося зранку, чи не попаде ракета в нашу будівлю”, — говорить Ярослав Загоруйко.
Ярослав Загоруйко — на операції у Херсонському регіональному онкоцентрі. Волинське медоб’єднання захисту материнства і дитинстваПацієнти були від 45-50 років. Щодня проводили 3-5 операцій.
“Перші дні було важко, тому що прильоти кожен день. Інтенсивність зростала ввечері, десь орієнтовно з 16 години. Це була артилерія, шахеди — все, що є. Спочатку, звичайно, було трошки лячно і до персоналу виходив. Вони жартома говорили, що це ще тихо, не переймайтеся”, — каже Вадим Ліщук.
Вадим Ліщук — на операції у Херсонському регіональному онкоцентрі. Волинське медоб’єднання захисту материнства і дитинства
“Лікарі, які там працюють, справжні герої”
Зі слів Вадима Ліщука, після деокупації Херсону в місті залишилося працювати небагато лікарів.“Хочеться сказати, що лікарі, які там працюють, справжні герої. Вони оперують і роблять все, щоб надати найвищу якість медичної допомоги для пацієнтів. І пацієнти мають на цих лікарів велику надію і, можна сказати, моляться на них, що вони є і що вони залишилися”, — каже Вадим Ліщук.
Лікарі акушери-гінекологи Ярослав Загоруйко та Вадим Ліщук працюють у пологовому відділенні Волинського обласного перинатального центру. Суспільне Луцьк
“Більш ніж половина роботи, яку ми надавали, це нове для нас було. Ходили на операції з різними суміжними спеціалістами й багато чого навчились, побачили, — говорить Ярослав Загоруйко. — Фактично, в місті лишилося 30-40 тисяч людей з 200 тисяч. Вони кажуть, що ми народилися в Херсоні, тут проживаємо і нікуди звідси не поїдемо”.
Через 2 години після від’їзду волинських медиків з Херсона на онкоцентр росіяни скинули дві авіабомби й фактично половина медзакладу була зруйнована, додав Ярослав Загоруйко.
volyninfa.com.ua