Результати агрохімічної паспортизації земель у краї (її проводить єдина в області державна установа «Держгрунтоохорона») сумні — ґрунти деградують. А з бідної і голодної землі який урожай? У степу швидше можна побачити снігову людину, ніж купи органічних добрив. А звідки тим добривам узятися, коли тваринницька галузь, яка справно годувала людей і землю, переживає чи не найбільший за роки утворення Херсонської області занепад? Не возити ж гній із сусідньої Білорусі чи Польщі?.
.
Виняток із цієї сумної картини становить із десяток господарств — не більше, де діють забуті вже так звані загони родючості і де та родючість тримається не лише на «великій (і все дорожчій!) хімії».
— Щороку ми вивозимо на поля по 40—50 тисяч тонн органіки, — говорить директор ДП «Дослідне господарство «Асканійське» Інституту зрошуванного землеробства НААНУ, кандидат сільськогосподарських наук Віктор Найдьонов. — А як же без неї? Недарма народ наш прислів’я придумав: «Дай полю гною — дасть хліба вволю». І як би важко не було утримувати тих же корів, на скорочення поголів’я ми не підемо!
Так мислять істинні господарі, для яких земля — не товар і не пасербиця, а традиційна технологія українського хліборобства — закон.
А про що ж нам говорить статистика? А ось про що. Якщо, для прикладу, у 1988 році на поля степової області було вивезено і, зрозуміло, внесено під оранку 10 мільйонів 280 тисяч тонн органіки, то у 2002-му — 184 тисячі тонн, у 2015-му аж… 33 тисячі!
Судячи з задимленості осінніх полів, погано приживається у нас і відновлювальна система удобрення, яка, крім гною, передбачає максимальне застосування подрібненої соломи озимини і яровини, стебел кукурудзи і соняшнику, а також розширення площ під сидератами.
Наприкінці минулого року під час круглого столу «Технології раціонального використання, відтворення і охорони ґрунтів» перший заступник голови департаменту агропромислового розвитку облдержадміністрації Андрій Неділько звернув увагу й на таке:
— Відновлювальна система удобрення полів передбачає також залучення «біологічного» азоту у складі бобових культур, мікробних препаратів удобрювальної і захисної дії, а також стимуляторів росту на органічній основі. Максимальне використання місцевих ресурсів дозволить знизити на 30—50% застосування мінеральних добрив і одержувати урожаї майже на рівні сучасних інтенсивних технологій.
Скільки сьогодні коштує тонна аміачно-нітратного добрива? На кінець жовтня — 10 000—10 200 гривень. От вам і вся економіка!
А ще ж є і екологія. Не зайве нагадати про те, що не «велика хімія», а гумус є енергетичною базою біологічних процесів, які відбуваються в грунті, джерелом доступних для рослин мікроелементів, фізіологічно активних речовин, а також (увага!) сорбентом пестицидів і важких металів.
Враховуючи те, що вже зараз найдорожчою і все більше затребуваною є продукція, вирощена за технологіями органічного землеробства, то без звичайного гною тут ніяк не обійтися. Та й без застосування саме органічних добрив земля втрачає від п’яти центнерів до тонни гумусу на гектар. Щороку! То куди ми йдемо?..
Василь ПІДДУБНЯК.
Фото автора.
Загін родючості у дослідному господарстві «Асканійське» — не данина минулому, а сьогочасна необхідність.