Вулиця ГовардівськаЩо зробила тогочасна місцева влада? Та нічого! «Голос» жителів не був почутий. Очільникам міста важливо було розв’язувати проблеми з порогами на Дніпрі, щоб організувати торгову навігацію, їм ніколи було звертати увагу на назви вулиць.Більшовицька вакханалія в перейменуванні У 1919 році після остаточного захоплення Херсона радянськими військами, наряду з «націоналізацією», червоним терором, репресіями та грабунками «червоне керівництво» вирішило надати окрас «революційності» вулицям міста.
Херсон у 30-х роках
І на мапі Херсона з'явилися Ленін, Урицький, Троцький, Свердлов та інші очільники радянської держави. Ця більшовицька «вакханалія» перейменувань не мала ніякої логіки, системності та приналежності до міста. Головна мета була – возвеличити своїх ідолів. І так у всіх містах України та інших радянських республіках сформувався одноманітний стандарт назв. У якому місті не було центрального проспекту Леніна або вулиці Совєтської? Були скрізь. Цей процес не оминув селища та села.
Але повернемося до Херсона
З розростанням міста та з появою нових мікрорайонів «вакханалія» з радянізацією назв продовжувалася. Окрім радянських функціонерів вулиці присвячують подіям «героїчного революційного минулого». У Херсоні з’являються 40-років жовтня, Паризької комуни, Пролетарська, 28-ї армії, 295-стрілкової дивізії. Ну, і звісно, у сталінський період починають повертати імперські назви. Так повернули дореволюційну назву вулиці Суворова, а також Говардівську змінили на Ушакова. Як це сталося, дивіться в нашому історичному ролику “Міфи про Ушакова”.
Така політика царського та радянського керівництв була спрямована на укорінення в «головах» містян головної тези: «Херсон – російське місто!». Під час окупації міста у 2022 році загарбники знову спробували використати методику попередників, розвісили плакати з цитатами Пушкіна й Толстого та проводили агітаційні заходи. Але шалений спротив містян на мирних акціях продемонстрував, що ні царська, ні сталінська, ні найновіша російська пропаганда не вплинули на херсонців.
Третя спроба з перейменуванням буде вдалою?
Після розвалу СРСР та впродовж кількох десятиліть незалежності України в Херсоні про перейменування вулиць не йшлося. А коли очільником міста став палкий фанат Потьомкіна – нинішній гауляйтер Сальдо, то в місті почалося нове відродження «імперськості». Повернули пам’ятник Потьомкіну, а у 2013 році змінили назву вулиці Карла Маркса на Потьомкінську.
Фото Вгору
У 2016 році була ще спроба перейменувати вулиці Херсона, але цей процес завершився знову поверненням деяким вулицям імперських назв. Чого тут дивуватися?! Тоді комісію з перейменувань очолював нинішній колаборант Черевко. Так, наше місто отримало замість вулиці Комунарів Воронцовську, а вулиця Декабристів стала Преображенською.
З початком повномасштабного вторгнення Росії знову постало питання про зміну назв вулиць в Україні. У квітні 2023 року президент підписав закон про «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії». Після цього в Херсоні почала діяти комісія, яка нарахувала 135 назв вулиць, провулків та проспектів, що потребують негайної декомунізації та дерусифікації.
Пройшли навіть перші громадські обговорення, у яких узяли участь понад 2 тисячі жителів громади. Вони обрали нові назви Суворовському району та 17 вулицям, скверам, паркам та провулкам.
Згодом комісія обрала ще 25 міських топонімів для перейменування. Їх також планують представити жителям для громадського обговорення.
Однак процес проходить не так мирно, як хотілося б. Зараз тема перейменування викликає кипучі дискусії. Жителі міста розділилися на кілька «таборів». Одні хочуть увічнити пам’ять сучасних героїв, інші – не втратити «топонімічне обличчя» міста. У комісії складна задача – знайти баланс між різними думками.
Але головне – не повернутися до старого та не “наступити на ті ж самі граблі”. Бо упродовж усієї історії Херсона імперська чи радянська влада намагалися укорінити «руських» у свідомості жителів міста. При цьому вони забували, а може спеціально замовчували, про мультикультурність нашого краю, яке заселяли понад 100 років тому різні національності та етноси. Про них дивіться в минулому історичному ролику Медіаплатформи “Вгору”.
Під час повномасштабного вторгнення жителі міста довели, що Херсон – це Україна, що вони вже ніколи не повернуться до імперського періоду. Тому дуже важливо, щоб топоніміка міста позбулася нав’язаних нам чужинських назв, а терористи та любителі «руського міра» й імперського устрою не мали змоги надалі спекулювати на цій темі.
Єгор Сидорович, Вгору