Олександр Слобожан: «Такі глибоко окуповані міста, як Херсон — найтяжче випробування для України і мера»

Президент і його офіс тримають зовнішню рамку. Армія — воює. Волонтери розриваються між фронтом і тилом. Громади, які прийняли на себе основний удар, стали відтак абсолютно різними територіями за своїми становищем і можливостями. В облозі — Маріуполь, Харків, Чернігів і донедавна Київ, окуповані — Херсон і Мелітополь, готові до ударів — Дніпро й Вінниця, Львів і Чернівці — приймають переселенців… У інтерв’ю редактору відділу політики ZN.UAІнні Ведерніковій, виконавчий директор АМУ Олександр Слобожан повідомив про те, що мери міст України утримують економіку країни, а ще відповів на питання про окуповані міста, зокрема про Херсон.


Як пов'язати розшматовану країну в єдиний організм, котрий безперебійно працюватиме на перемогу? Чи є в нашої держави загальна стратегія забезпечення тилу і утримання економіки? Що треба для того, аби вона запрацювала?— За місяць війни в нас визначилося чотири типи територій, — сам починає розмову Олександр Слобожан. — Тил, міста на лінії фронту, міста в облозі, а також окуповані громади. Це абсолютно різні моделі реальності, а отже й системи функціонування.
— На кого тоді сьогодні спирається місцеве самоврядування, яке вимушене приймати рішення в режимі реального часу, поки розкачується Кабмін?
— Мери орієнтуються насамперед на ЗСУ (для розуміння, чим допомогти й чого очікувати), плюс — волонтери, які відгукуються на всі прохання, ну й на найвищому рівні запрацювали горизонтальні зв'язки і в Україні, і за кордоном. Ми навчилися кооперуватися, одне одному допомагати і співпрацювати, з першого дня війни для нас в АМУ це серед головного — обмін інформацією, визначення завдань та пошук, координація їх вирішення.
Так, громадам тих-таки Херсонської й Київської областей казначейство не може провести певні платежі через впровадження після 24.02 об'єктивних обмежень. Але що робити, наприклад, мерові Бучі, в якого прямо зараз на вулицях лежать тіла загиблих містян? Я все це спостерігав на власні очі. «Я зараз перебуваю в центрі міста, і в нас лежать на вулиці тіла людей… Скажіть мені, будь ласка, чому ви заборонили мені оплатити все необхідне, щоб їх поховати?» — пояснювали чиновникові з міністерства.
Така ситуація була в Маріуполі, в Голій Пристані, в кожному місті на лінії фронту. Доки влада розкачується, вносить зміни до законодавчої бази, помиляється й виправляє помилки, ми допомагаємо одні одним. Слід віддати належне військовим адміністраціям, деякі стали нашими партнерами й реально працюють зараз на максимальну ефективність. Усі тилові міста стали такими собі хабами, через які перерозподіляються і гроші, і ресурси тому, кому вони вкрай потрібні.

— Мешканці окупованих міст буквально голіруч виходять на мітинги проти танків окупантів, а мери утримують на ходу забезпечення інфраструктури. Напевно, це емоційно найтяжча ділянка війни…
— Усе так. На жаль, до цього типу територій усе ще належать Буча (до вчорашнього вечора — І.В.) , Ворзель, Бородянка (ворог там окопався, і тепер його зачищають ЗСУ), громади Херсонської, Миколаївської, Чернігівської, Сумської, Луганської, Донецької областей. Подивіться на карту, там усе зрозуміло. В цих населених пунктах або ще точаться бої, або там уже розквартировані російські війська. І це серйозний виклик для місцевого самоврядування.

Олександр Слобожан: «Такі глибоко окуповані міста, як Херсон — найтяжче випробування для України і мера»

Зразу скажу, що ніхто з мерів Україну не здав (виняток — мер Балаклії Столбовий. — І.В.), тоді як залишаються питання до окремих представників міських ВЦА у Донецькій та Луганській областях щодо співпраці з агресором у перші дні війни. Мери ж на цих територіях, опублікувавши відозви про непокору окупантам і забравши документи, управляють окупованими містами дистанційно. Ворог нічого не може з цим удіяти. Не буде ж він воювати зі сміттєвозами. Створювати ж свої органи місцевого самоврядування не входить до їхньої ресурсної концепції. Наші містяни не зустріли Росію з квітами, як цього очікували ідеологи цієї війни.
— Тобто наявність буцім сильної руки не гарантує захисту, тоді як самоорганізація всередині громади — все?
— Так. Децентралізація навчила нас самоорганізації. Ну й, звісно, не забуваймо, що кожен мер пам'ятає: його обрано, а не призначено. Мери мають високу підтримку своїх громадян, мають досвід організації людей. Яскравий приклад цього — вихід людей на акції вже при окупантах. Я впевнений, ви пам'ятаєте, в Енергодарі жителі вийшли захищати всіх нас від ядерної небезпеки. Вчора жителі на мітингу вимагали повернути з полону мера Голої Пристані Херсонської області.
— А що в Херсоні?
— Ми на постійному зв'язку. Насправді такі глибоко окуповані міста — найтяжче випробування для України і мерів. Там начебто все тихо, немає масових потерпілих і місто не зруйноване, однак голови громад там під прицілом щосекунди. Я особисто вмовляв ряд керівників залишити міста, які вони очолюють.

Олександр Слобожан: «Такі глибоко окуповані міста, як Херсон — найтяжче випробування для України і мера»

— А багато міських голів залишилося?
— Евакуювалися переважно мери на окупованих територіях Донецької та Луганської областей, котрі опинилися глибоко у ворожому тилу. За шаблоном першого етапу війни, (2014) «ДНР/ЛНР» заходять у міста і встановлюють там свою адміністрацію. А якщо подивитися на Запоріжжя, Херсон і Миколаїв, то росіяни маршем пройшли по області, проте жодних адміністративних заходів не проводили.Тільки зараз туди почали наїжджати якісь московські «специ», котрі намагаються оцінити економічні перспективи. Але тут важливо відзначити, що український уряд зберіг усі виплати людям. Ба більше, навіть достроково виплатив пенсії. І це дуже важливий сигнал: «Ви наші. Ми разом. Усе буде Україна».
— Міністерка Ірина Верещук заявила про 18 викрадених мерів.
— На окупованих територіях мер відразу стає мішенню. Однак серед викрадених не тільки міські голови, а й старости, і секретарі рад. Скажемо так, це список вищих політичних осіб муніципалітетів. Ми ведемо свою статистику й реагуємо на неприпустимі речі. Як у випадку з мером Мелітополя, звертаючись по допомогу, у тому числі, й до міжнародних колег. Тішить, що деяких мерів уже звільнили. Але є, як я вже казав, і втрати. Голова Гостомельської громади Юрій Приліпко загинув на початку березня, коли роздавав людям хліб та ліки.
— А як гроші заходять на окуповані території?
— Заходять у ручному режимі, за що спасибі Міністерству фінансів і Казначейству України. Зараз готується відповідна постанова щодо цього. Звісно, ми критично запізнюємося тут. Але досі щось обговорюють. Політичні рішення, як ми вже сказали, приймаються швидко і якісно, бюрократичні — ні.
Нас рятує те, що росіяни не в змозі ні фінансово, ні кадрово накрити окуповані території з нескореним місцевим населенням. Це їхній явний програш у війні, і, гадаю, вони це вже чудово розуміють. Розуміють це й у внутрішній опозиції, — погляньте, як посипалася на місцях ОПЗЖ, причому задовго до того, як партію офіційно заборонили.
Це відчувається й за результатами недавніх переговорів. Незломлені завжди ламають чужу гру. Наше ж завдання — не тільки перемогти російську армію, а й уже сьогодні створити умови для економічно розвинених муніципалітетів та щасливих громадян України після перемоги.Фото з матеріалу Дзеркало тижня