Студентка ХДУ Анастасія Карпінська«Гризти граніт науки» чотири або п’ять років заради успішної кар’єри, знань та вузівського диплому – мета, що за будь-яких обставин заслуговує поваги та визнання. А от студентка факультету іноземної філології Херсонського державного університету Анастасія Карпінська незабаром отримає не один диплом, а… два. Адже вчиться не тільки в ХДУ, а ще й у Поморській академії польського міста Слупська за міжнародною програмою академічного співробітництва.
Наш кореспондент поцікавився у Насті, як у неї виходить «розриватися» між двома вишами та жити на дві країни заради освіти.
— Настя, зізнайтеся – чи важко було пробитися у студенти іноземного вузу, та й у країні Євросоюзу?
— Хтозна-яким подвижництвом я б це не назвала. До Херсонського державного університету приїхала викладач з Польщі, виступила перед студентами, котрі бажали спробувати вчитися у Поморській академії. З її розповіді дізналася про все, що цікавило, і вже за кілька місяців поїхала до нової альма-матер. Їхала не одна, а в компанії ще семи студентів. Та й у академії зустріла справжній «інтернаціонал». Як виявилося, окрім польської молоді, там навчаються і білоруси, а українців узагалі близько трьохсот. Була навіть студентка з далекого Китаю!
Картка польського студента як перепустка до Євросоюзу
— Важко було долати мовний бар’єр?
У ХДУ я опановувала англійську та німецьку. У Поморській академії спеціалізація була така сама, тож англійську філологію читали англійською, німецьку – відповідно, німецькою. Педагогіку та психологію викладали польською, але ж мова споріднена, і нам допомагали швидко її засвоїти. Лекція з польської була раз на тиждень, але цілих три години. Тож я б не сказала, що мовний бар’єр заважав учитися й порозумітися з викладачами та новими друзями.
— Либонь, навчання у польському виші – досить дороге задоволення?
— Семестр коштує чотириста євро. Та оскільки я – учасниця програми «Подвійний диплом», місце в гуртожитку надали безкоштовно. Ще витрати на харчування. Але вони також доволі скромні – повноцінний обід з першої, другої страви та компоту у їдальні академії коштує п’ять-сім злотих. Це десь до п’ятдесяти гривень, як на наші гроші. Улюбленою стравою там у мене була звичайна картопля фрі, або фритка по-їхньому. До речі, у Польщі є можливість і зекономити на дечому. Як-не як, а карта студента польського вузу це п’ятдесятивідсоткова знижка на транспорт в межах усіх країн Євросоюзу. Та й у самому Слупську багато товарів і послуг будуть значно дешевшими. Адже Слупськ – місто студентське!
Поморська академія в Слупську
— А виходить у наших студентів підробляти в Польщі для оплати науки?
— Особисто я віддавала весь час навчанню, бо мала таку можливість. В Херсоні отримувала підвищену стипендію, тож вийшло трохи відкладати на поїздку. І родина допомогла. А от дівчина з моєї групи заради підробітку влаштувалася на фабрику з виготовлення пластикових виробів. За денну зміну їй платили одинадцять злотих, за нічну – тринадцять. В академії студентам з України ще на початку навчання влаштували зустріч із потенційними роботодавцями – представниками кондитерської фабрики, ресторанів тощо. Хто хотів працювати, той вакансію знаходив легко. Але це не за рахунок навчання: пропустив три «пари» — на іспит можеш не приходити, і збирайся додому.
— Дехто з українських гастарбайтерів скаржиться на вороже ставлення поляків, навіть про напади у мас-медіа розповідають. Доводилося самій з подібними випадками стикатися?
— Ставлення до українського студентства у Слупську винятково доброзичливе. Тобі всюди готові допомогти, порадити, а за потреби й поспівчувати. Пам’ятаю, просто на лекції моя землячка попросилася вийти, і в коридорі розплакалася – якісь негаразди у неї вдома були. То за п’ять хвилин її втішав цілий гурт. Збіглися всі, від охоронця до декана. А ще колись пізно поверталася в компанії до гуртожитку з клубу, і моя супутниця випадково підвернула ногу, та закульгала. Не пройшло й хвилини, як нагодився поліцейський. Він підійшов, ввічливо поцікавився що сталося, запитав, чи не потрібна допомога з поїздкою додому. Загалом, Слупськ, як на мою думку, цілком безпечне місто – можна не боятися ходити вулицями і о другій, і о третій годині ночі.
Українські студенти з ректором Поморської академії Збігневом Осадовським
— Настя, нинішнього року ти отримуєш польський диплом бакалавра. Збираєшся після цього їхати працювати за кордон?
— Навчання у польському виші для мене – це, насамперед, знання, які ніколи в житті не бувають зайвими. Звісно, із дипломом Слупської академії я легко знайшла б у Польщі роботу за фахом, але в Україні її зараз не менше. Цього року приміром, ще тільки закінчую бакалаврат, далі буде ще рік магістратури в ХДУ. Але вже зараз маю кілька пропозицій роботи у вузах та школах на батьківщині. Хоча хотілося б якийсь час попрацювати і в Німеччині, оскільки я цікавлюся германською культурою.
— Дякую за інтерв’ю. Успіхів у навчанні та кар’єрі!
Запитував
Сергій ЯНОВСЬКИЙ.
Фото автора та з особистого архіву Анастасії КАРПІНСЬКОЇ.
Коментар ректора Херсонського державного університету, професора Олександра Співаковського: «Побоювання стосовно того, що українські студенти після отримання диплому іноземного вузу обов’язково залишаться працювати за кордоном, у нас досить розповсюджені. Однак практика показує, що насправді у іншій країні залишається відсотків десять випускників – інші повертаються додому. Я знаю, про що кажу, оскільки програма подвійних дипломів у ХДУ діє не тільки з Поморською академією. Раніше ми за підтримки грантових програм Євросоюзу також працювали з шотландським університетом Глазго, французьким університетом Софія Антиполіс (Ніцца). А днями уклали схожу угоду із Ченстоховським державним університетом імені Яна Длугоша. Молодь хоче відкривати світ, здобувати нові знання, і їй у цьому треба всіляко допомагати. Така політика в інтересах держави, якщо держава хоче мати конкурентоспроможну економіку і «людський капітал» найвищої проби!».