Розповідає Олена Попович:Сьогодні знову в ефірі спостереження. Традиційно острів у Херсоні. Вибачайте. В інших районах зараз не буваю. Мабуть, наступного разу як потраплю до міста таки розплачусь або ж поцьомаю якусь будівлю на знак особливої поваги до Херсона. Цього разу про тих, хто нас охороняє. Перше. Це двірники та водії сміттєвозів.
Далі про такі тили, які всі помічають. Муніципальну варту, дружину, охоронців, поліцію. Одним словом, отих молодиків, яких сьогодні можна зустріти біля будь-якої черги чи входу в магазин. Нагадайте собі, що ці хлопці не просто рятують наше місто від мародерів. Вони не дають нам самим перетворитися на печерних людей. Не дають кричати і сперечатися в черзі, контролюють порядок черги, пропускають мам з малюками на руках вперед. Дивляться стомлено на нас, але у погляді - криця. Залізобетон. Отой, який не вистояв в Донецькому аеропорту, а вистояли люди. Сьогодні я 5 годин стояла до відділення банку аби зняти з картки гроші. Людей ще стільки в черзі не бачила. Хлопців охоронців було 10 на всю чергу. Так, діяли досить рішуче і зібрано, і чергу контролювали, і сварки зупиняли. Я змерзла, як казала моя бабуся, "на кізячок". І коли рідні принесли чаю в термосі, пила мовчки і раділа. А тоді підняла очі на охоронця. Спитала чи їв він, чи не хоче пити гарячого. Він відмовився, зніяковіло. Було видно, що йому не до балачок. І я зрозуміла що серед новин про те що живе Херсон, ми жодного разу не бачили чи годують цих людей. Чимось на кшталт супу чи борщу. Я впевнена що годують. Бо що б хто не казав, а в нас гостинне місто. Та після цієї зими туристів ми прийматимемо трохи вибірково, нехай деякі не ображаються. Тому поважайте тих, хто тут поряд забезпечує захист і порядок. Намагаючись відігнати хаос від нашого маленького світу, від нашого міста.