В Інституті рису НААН 28 січня відбувся оголошений академією і передбачений відповідним законом конкурс на зайняття посади директора єдиної в нашій державі спеціалізованої на рисівництві провідної науково-дослідної установи. Бажання обійняти керівну посаду заявили три претенденти — чинний директор доктор економічних наук Володимир Дудченко і два кандидати сільськогосподарських наук — заступник директора інституту Олексій Уманський, а також заступник директора дослідного господарства закладу Володимир Корнбергер.
Ведучий зібрання віце-президент НААН, академік Микола Роїк, котрий без короткого пояснення особливостей виборів і вимог до кандидатів на директорську посаду одразу надав слово «винуватцям торжества».
Позаяк Володимир Дудченко обіймає директорську посаду 12 років поспіль, то пообіцяв не відбирати у присутніх багато часу, розповівши про те, що «сьогодні непростий для науки час», що «фінансування установи нині найменше за останніх 6 років». Який вихід?
— Слід визначити, у першу чергу, реальний стан чинної моделі розвитку нашого інституту й визнати, що вона повністю вичерпала ресурс навіть для власного самовідновлення і потребує негайної заміни, — заявив промовець.
Як поважний економіст із докторським дипломом Володимир Дудченко сказав, що «недоступність до фінансових ресурсів, як національних, так і міжнародних, не така, як би ми хотіли, створює певні економічні проблеми, а інститут «програє боротьбу з приватними компаніями», втрачаючи ринок збуту насіння рису.
Слухаючи промовця, іноді здавалося, що перед поважним зібранням виступає не чинний директор науково-дослідного центру вітчизняного рисосіяння, розташованого в Антонівці, а черговий міністр АПК чи іноземний дорадник. Факти — конкретні, висновки — обґрунтовані, а от про «святая святих» закладу — створення нових сортів рису, пристосованих до умов вирощування в Україні, впровадження нових технологій, про те, чому заклад програє конкуренцію на вітчизняному ринку насінництва (міжнародний ще треба завойовувати!) — побіжно. На жаль…
Куди більше говорилося про перспективи крапельного зрошення. Хоча питання це залишається дискусійним, і орієнтуватися на досягнення з ізраїльських фірм, яка готова постачати в Україну все для «крапельки» своє обладнання, на наш погляд, передчасно. Та й то… Досить сказати, що в інституті поки що не створений жоден сорт рису для вирощування його саме на крапельному зрошенні. Чи створений?..
Забігаючи наперед, скажемо, що вибори директора могли набрати несподіваного повороту. Світлана Яремчук, агроном із насінництва дослідного господарства, людина принципова, виступила з заявою до виборчої комісії про те, що кандидат Володимир Дудченко подав на конкурс неповний пакет документів, не додавши декларації як кандидата на посаду за минулий рік відповідно до Закону України «Про запобігання корупції».
Ведучий зборів, віце-президент НААН Микола Роїк на це серйозне зауваження відповів, що «все буде зафіксоване». Так, то й так: академії видніше. Може, в майбутньому цей пункт Президією НААН взагалі буде знятий із вимог до кандидатів як недієвий, а тому необов’язковий.
Наступний кандидат, заступник директора дослідного господарства з меліоративних та екологічних питань Володимир Корнбергер, ознайомив науковий загал із розгорнутою програмою наукових досліджень Інституту рису, що стосується як селекції, так і високоефективних енерго- і ресурсозберігаючих технологій, шляхами їх реального втілення у галузь, яку можна і потрібно робити конкурентоспроможною.
Досвідчений кандидат на високу посаду детально (декому здалося — аж занадто) охарактеризував особливості вітчизняного рисосіяння упродовж усієї історії розвитку галузі. Нам є чим пишатися, адже нині українські аграрії, засіваючи чеки насінням сортів, створених в інституті, збирають не по 37 центнерів білого зерна з гектара, а по 70—75 і більше. Але це не межа! Одначе…
— На сьогодні сорти селекції інституту не користуються попитом, — зауважив Володимир Корнбергер. — У 2018 році реалізовано його лише 50 тонн на 811 тисяч гривень. В той же час озимої пшениці реалізовано 510 тонн різних репродукцій…
Доповідач вважає, що сортовий склад насіння рису, створений в інституті, уже не відповідає попитам ринку. Тим часом процвітає тіньовий ринок, заповнений насіннєвою пересортицею, передовсім з Росії. Далі миритися з цим не можна. І тут своє слово інститут мав би уже сказати якщо не вчора, то хоч би сьогодні. Пшениця пшеницею, така думка досвідченого виробничника і вченого, але рис має бути не на задвірках.
Із позиції сучасного вченого і управлінця представив власний інвестиційно-інноваційний проект «Інститут рису — науковий хаб-заклад системи аграрної науки» Олексій Уманський.
— Мета програми — модернізація і динамічний розвиток Інститут рису, забезпечення умов для отримання якісних розробок і інтегрування передових наукових досліджень роботи закладу, — підкреслив третій претендент на посаду. — Наступне: створення умов для відновлення, збагачення та зростання людського капіталу, розвитку Інституту рису як сучасної наукової установи.
Ці та інші проблеми непрості, але вирішувати їх не лише можна, а й потрібно, бо Україні і так достатньо інститутів «пшеничного-ячмінного» напряму, а Інститут рису — один. Проект Олексія Уманського — це погляд сучасного вченого у завтрашній день галузі. Без цього погляду інститут приречений не жити, а вже перебиватися на державних сухарях.
Слово — новобраному директорові Інститут рису Володимиру Дудченку: «Я готовий до подальшої співпраці зі своїми конкурентами. Про критику можна сперечатися, але їхні ділові і реальні зауваження будуть враховані».
— Не дай Боже, якщо почнете з’ясовувати стосунки з претендентами… — застеріг переможця конкурсу віце-президент НААН Микола Роїк. — У кожного (я уважно записував) є слушні думки. Коли я їхав до вас, то президент нашої академії сказав: якщо там і далі буде війна, то я їх усіх повиганяю! Закінчуйте міжусобиці, тому що страждає все.
Справді: буде мир, буде і рис.
Василь ПІДДУБНЯК,
Анатолій ЖУПИНА.
Фото авторів.
Судячи з настрою учасників зборів, конкурс удався.