Історія учасника АТО, який пробув у Херсоні весь час окупації

Ми вирушили в місто, про ситуацію доповідали представникам оборони. Приблизно о 14 годині цього дня ми групою в трьох автівках з Таврійського вирушили до міськради, щоб підняти Прапор України. До авто тприкріпили прапори. В центрі вже були люди. Багато хто ще не вірив, думали провокація ворога, але це вже була свобода. Це був такий піднятий емоційний стан, що не хотілося ні їсти, ні спати. Емоції просто розривали. Я не знаю, як передати словами радість, коли ти чуєш українські пісні, вони звучать на всю вулицю, - розповів Максим по телефону, перебуваючи у госпіталі.

Після визволення Херсона він знову вирушив саме до війська. - Мій мозок відмовлявся сприймати ті події, коли практично за дві години руські захопили Херсонщину. А першого березня зайшли в Херсон. З точки військової стратегії я навіть відмовлявся усвідомлювати, що так може бути… я не вірив, що представники правоохоронних органів залишили місто. Залишилися лише рештки Тероборони. В голові постійно було одне питання: як так? Органи влади, депутати втекли, евакуацію людей ніхто не організував…Історія Максима в окупації. Ранок 24 лютого, вибухи… Максим на лікуванні в кардіологічному відділенні. О 8-й ранку вже було офіційне повідомлення про широкомасштабне вторгнення. Зайшов до дому, попрощався з родиною, і у військкомат. Там хаос, вийшов на звʼязок з частиною, де раніше проходив службу. Там говорять - прибувай сам. Автівки своєї не мав, транспорт громадський теж не ходив. Після обіду з товаришем Василем Синявським роздобули паливо та на його автівці вирушили до Миколаєва. Потрапили у величезний затор. Мало того, ламається автівка. Було прийнято рішення повертатися, і 25-го знову їхати. Але вже наступного дня російські танки прориваються на трасу Вознесенськ. Максим телефонує командуванню, і отримує пропозицію залишатись для роботи у Херсоні. Цього ж дня він разом із Синявським та іншими херсонцями долучається до Тероборони. Наступні події нагадують кіношні кадри: Тероборону розпускають, місто напівоточено ворогом. Отримав інструкції від військових та став координувати дії руху опору. ⁃Що головне на війні? Головне мобілізувати і дати зброю. Що трапилось? Всі збігли. Не було у Херсоні, так як у Миколаєві - Костенка і Марченка. Не використали навіть те, що в місті було десь 1,5 тисячі атовців. А чому? А хто очолював організації? Просто раніше знищували рух атовців… Була енергетика супротиву, але людей не поставили в стрій. Є у нас трагедія Бузкового парку. Хлопці поїхали з коктейлями молотова проти танків… і навіть зараз ті, хто був поранений, і ті, хто був убитий, вважаються цивільними особами, - розповідає Максим.Після деокупаціі ряду населених пунктів Херсонщини правозахисники повідомляли, що тільки на Правобережжі Херсонщини було закатовано російськими окупантами більше 400 людей. Причому знущалися з особливим звірством. Випробовування на 9 місяців. Хто ж здавав людей спецслужбам рф, котрі довго і ретельно готувалися, мали списки по кожному активісту, лідеру громадської думки. ⁃Вже потім ми дізналися про зрадників в СБУ. Той же Садохін, що відповідав за антитерористичні заходи. Думаю, що там деякі і продовжують працювати. Велике агентурне проникнення рф до спецслужб України, до органів державної влади… Зараз я чекаю найбільше офіційного повідомлення від влади про роль та місце у всьому цьому Ігоря Колихаєва, міського голови Херсона. Ми досі її не маємо! Чи він ворог, чи він в полоні і герой? Відповіді немає. Цікавою залишається оборудка Козир-Лагута, вже покійний… Далі окупаційні війська входили на Херсонщину просто колонами по асфальтованих дорогах. Легенди про замінування чи розмінування Чонгара виглядає маніпуляцією. Це не вплинуло на окупацію Херсонщини точно. Ще відкрите питання, чому не підірвали Антонівський міст. Але у нас знову ж немає офіційної відповіді. Тому коментувати не можу, немаю права… - розповідає херсонець.І зараз у Херсоні пекло. Свобода обходиться дорого. Після визволення Правобережну Херсонщину намагаються втопити у воді Каховського водосховища, далі стирають вогнем… Пройшов рік. Питання про колаборантів, евакуацію теж не закрито повністю. В той же час раshисти продовжують стирати місто артилерією, градами, і навіть керованими авіабомбами. ⁃Окупанти знищують все, що повʼязано з Україною. Вони не зупиняться ні перед ким, і ні перед чим. Люди, школи, лікарні - це для них нічого не значить… що робити жителям Херсона зараз? Моя думка наступна: родини з дітьми мають виїжджати, не ризикувати їх життям. Дітям зараз у Херсоні робити нічого. ЗСУ робить все можливе. Не відповідає дійсності заява типу, що людей зараз кинули. Це війна. Закрити кожну вогневу точку ворога зараз неможливо, ведеться боротьба, всі воюють, - акцентує херсонець.Щодо «образу» ворога, Максим розділяє військових рф на декілька категорій: мʼясо, яке надурили, або у якого проблеми із законом. Є ще і така категорія - суто заробітчани, що тягнули унітази, пральні машини…А є і професійні військові, зазвичай вони не на передовій…Запитую: «Де черпаєш ресурс?».- Одягнув форму ще в 2014 році, пережив різні емоційні стани. Особливо важко мені було в 2017 році, коли повернувся в Херсон. Події на Сході відрізнялися від життя у Херсоні. Хто займався проблемами атовців? Коли я єдиний поїхав на ігри Нескорених, то стало сумно, організації атовців перетворювали на кишенькові, це були маніпуляції, засоби впливу. Потім приходило розуміння, що я не можу вплинути, в цілому змінити ситуацію. Робив те, що міг робити. Сьогодні я вірю у Перемогу, в успіх ЗСУ. Важко, але треба терпіти, інколи взагалі важко, але ти не втрачаєш віру і перемога стає неминучістю. Сьогодні Максим жалкує лише про одне: в 2020, в 2021 році тихо, на його думку, говорив у Херсоні про проблеми. - Відбувався повний розпил всього. І колаборанти стали такими не за один день, їх свідомість формували. Той же Сальдо, за нього голосували, ті ж Семенчеві, за яких голосувала Антонівка. Той же Булюк, потужний агент впливу, під брендом недопартііі «Наш край», далі партія «ОПЗЖ». Це все агентурні мережі. Далі розмова про Ігоря Колихаєва і про основне.- Я чекаю на офіційну версію, тільки тоді можна ставити крапку. Головне що не зробили - евакуація людей, художніх, музейних цінностей. Це був прямий обовʼязок місцевого самоврядування. Було сім діб, коли можна було щось зробити. Є вимоги закону: є відповідальність, її не брали на себе. Радники виїхали, а люди залишились. Чому евакуацію херсонців організовували звичайні люди, волонтери, комерсанти? Спочатку вони всі втікли, далі підсідають на гуманітарні потоки і в образі «рятівників» явилися назад… Але то після перемоги.. А зараз основне побажання херсонцям - вірити у перемогу України, як вірили, що Херсон -це Україна!!!

Спілкувалася Тетяна Дергачева