— За свої 30 років я перепробував багато професій та майже усі вони були пов’язані з ризиком. Така вже в мене натура, — зізнається Іван на позивний «Фідель», боєць 124 окрема бригада територіальної оборони ЗСУ.З раннього дитинства армійське середовище стало рідним для Іванка, адже його батько служив прапорщиком у військах протиповітряної оборони, повідомляє Регіональне управління Сил територіальної оборони "Південь" ЗС України.
Родина мешкала у військовому містечку села Одрадокам’янка, що на Херсонщині. Закінчивши 9 класів у місті Нова Каховка, «Фідель» подався в аграрний ліцей, де опанував фах кухаря. Не думав, що мине багато років, перш ніж вміння смачно готувати йому аж настільки знадобиться.
Пішовши у 2015-му на строкову службу, служив водієм-електриком в артилерійському підрозділі. Рвався на передову, та не судилося. Після демобілізації потяг до «пригодницьких» професій привів Івана в охоронну компанію «Кобра». Та видалося, що там драйву замало і хлопець став лісовим пожежником у ДСНС.
— У перукарню не ходив, волосся саме обгоряло, — сміючись, згадує «Фідель». – Але не так небезпечний вогонь, як вода: коли її скидали з гелікоптерів на ліс, що палає, могло на смерть прибити.
Встиг чоловік і з браконьєрами поборотися у рибінспекції. Нарешті до його колекції незвичних професій додалася служба у муніципальній варті — підрозділі, який забезпечував правопорядок у Новій Каховці.
Влітку 2021-го Іван опинився на заробітках у Польщі. Лише під Новий рік, коли народилася донечка Варя, завітав додому, допоміг дружині та знову до Польщі. Але не вдалося тут статків надбати: два тижні просидів у карантині через епідемію COVID-19, а у перший день роботи отримав звістку — війна. Відразу кинувся в Україну, п’ять днів добирався додому, де вже хазяйнували загарбники.
Не одразу дружина наважилася тікати з немовлям світ за очі, аж коли вороги на неї руку підняли, Іванові вдалося її вмовити.
Батько підказав хлопцю, що саме формується один з підрозділів тероборони, тож він цілеспрямовано подався туди. Бажав стати стрільцем, але вже не було вакантних посад, невеликий вибір залишився: водій або кухар. Отут і стала у пригоді перша освіта.
— Я гадав, що ненадовго стану до котла, незабаром перейду на більш бойову посаду, та ось вже два роки куховарю, бо побратимам подобається, — зітхає «Фідель».
Як і всі, Іван вірить у скорішу перемогу, після якої продовжити військову службу цей непосидючий хлопець вважає гідною життєвою перспективою.
Пішовши у 2015-му на строкову службу, служив водієм-електриком в артилерійському підрозділі. Рвався на передову, та не судилося. Після демобілізації потяг до «пригодницьких» професій привів Івана в охоронну компанію «Кобра». Та видалося, що там драйву замало і хлопець став лісовим пожежником у ДСНС.
— У перукарню не ходив, волосся саме обгоряло, — сміючись, згадує «Фідель». – Але не так небезпечний вогонь, як вода: коли її скидали з гелікоптерів на ліс, що палає, могло на смерть прибити.
Встиг чоловік і з браконьєрами поборотися у рибінспекції. Нарешті до його колекції незвичних професій додалася служба у муніципальній варті — підрозділі, який забезпечував правопорядок у Новій Каховці.
Влітку 2021-го Іван опинився на заробітках у Польщі. Лише під Новий рік, коли народилася донечка Варя, завітав додому, допоміг дружині та знову до Польщі. Але не вдалося тут статків надбати: два тижні просидів у карантині через епідемію COVID-19, а у перший день роботи отримав звістку — війна. Відразу кинувся в Україну, п’ять днів добирався додому, де вже хазяйнували загарбники.
Не одразу дружина наважилася тікати з немовлям світ за очі, аж коли вороги на неї руку підняли, Іванові вдалося її вмовити.
Батько підказав хлопцю, що саме формується один з підрозділів тероборони, тож він цілеспрямовано подався туди. Бажав стати стрільцем, але вже не було вакантних посад, невеликий вибір залишився: водій або кухар. Отут і стала у пригоді перша освіта.
— Я гадав, що ненадовго стану до котла, незабаром перейду на більш бойову посаду, та ось вже два роки куховарю, бо побратимам подобається, — зітхає «Фідель».
Як і всі, Іван вірить у скорішу перемогу, після якої продовжити військову службу цей непосидючий хлопець вважає гідною життєвою перспективою.