Олена Наумова 11 днів просиділа в катівні з пакетом на голові. Вона береже його, щоб показати в суді, а під час зйомки несподівано надягла на голову. Олександр Корняков / "Бабель"Наприкінці листопада 2022 року СБУ опублікувала фотографії однієї з російських катівень у Херсоні.
На її стінах жертви викарбували молитву «Спаси та збережи», християнський хрест і стовпчики, що за ними рахували дні в полоні. Написи зробили колишні в’язні катівні Валерій Кумагоров і його однокамерники Дмитро й Денис. Вони втрьох вижили й дали свідчення у справі проти своїх катів. Заочний суд почався в Одесі у квітні 2023 року. Судять вісьмох громадян України разом з їхнім ватажком — головою Служби безпеки України часів Віктора Януковича Олександром Якименком. Саме він, стверджує слідство, організував на окупованій Херсонщині аналог російської ФСБ — «Державну службу безпеки», яку окупанти називали на російський лад ГСБ. Якименко катував людей, вимагав з полонених десятки тисяч доларів викупу і грабував підприємства. Кореспондентка «Бабеля» Ганна Мамонова поговорила з прокурором Херсонської області та власними джерелами в місцевих і київських правоохоронних органах. А також зібрала свідчення жертв катівні, які бачили Якименка і платили за своє звільнення. Одна з них, 58-річна Олена під час розмови дістала з кишені рожевий пакет, надягла на голову і сказала, що в цьому пакеті її змусили просидіти в полоні 11 днів. Розказуємо історію однієї катівні в деталях і головних персонажах.
— Януковича планували повернути в Київ, а в Херсонську та Запорізьку області — поставити колишнього міністра освіти Дмитра Табачника і колишнього голову СБУ Олександра Якименка, — на умовах анонімності розповідає «Бабелю» співробітник СБУ в Києві. Його імені ми не розкриваємо — він діючий оперативник.
На Херсонщині ФСБ виділила кілька ключових напрямків роботи, розповідає наше джерело в правоохоронних органах Херсонщини. Адміністративний блок довірили колаборанту Олександру Кобцю. Він із Києва, за часів СРСР служив у КДБ, потім — у київській СБУ. У березні 2022-го Кобець виїхав з України в Європу, звідти — в росію. А 25 квітня росіяни призначили його окупаційним мером Херсону.
«Правоохоронний» блок, а точніше окупаційну поліцію Херсонщини, очолив ще один колаборант Володимир Ліпандін. До 2014 року він керував МВС у Черкаській області, але після того, як під час Майдану організував побиття активістів у Черкасах, втік до окупованого Криму.Голова окупаційної поліції Херсонщини, колаборант Володимир Ліпандін (праворуч у формі). «Бабель»
Якименко та його вісім поплічників, колаборанти з СБУ й міліції Севастополя і Донецької області, яких він особисто знав до 2014 року, отримали окреме завдання.
— Якименко зі своєю групою мав створити «Державну службу безпеки» в Херсонській та Запорізькій областях, російською абревіатура ГСБ, — каже джерело «Бабеля» в правоохоронних органах Херсонщини. — Але весь південний напрямок він не зміг охопити. З одного боку російські війська зупинилися в Запорізькій області. З іншого — Якименку суто фізично бракувало своїх людей, щоб будувати ГСБ у двох областях. Тому він залишився на окупованій Херсонщині.
ГСБ мала стати аналогом Міністерства державної безпеки (МГБ) у так званій «ЛНР/ДНР» і займатися тим самим — боротьбою з українськими активістами і партизанами, катуваннями незгодних, віджиманням бізнесу. ГСБ, як і МГБ, мала підпорядковуватися російській ФСБ, а кадри планували набрати з колишніх українських міліціонерів та СБУшників.
Якименка, якому минулого року виповнилося 57 років, на цей напрямок обрали не випадково. Людина з такою біографією майже ідеально підходила на голову ГСБ. Народився в родині радянського військового в Естонії. Навчався у військовому авіаційному училищі в Краснодарському краї. Служив льотчиком. В 1990 році перевівся в Крим і до 1998 року служив у російській армії. Потім переїхав до Донецька і став оперативником місцевої СБУ, яку за звичкою називав КДБ.
У 2007 році Якименко звільнився із СБУ й пішов працювати в бізнес-структури Віктора Януковича, якого в кінці того ж року зняли з посади премʼєра. Коли 2010 року Янукович став президентом, карʼєра Якименка стрімко пішла вгору: він очолив СБУ в Севастополі, у 2011-му — СБУ в Донецькій області, а за рік став першим заступником голови СБУ в Києві. Йому довірили управління «К» — боротьба з корупцією та організованою злочинністю. У січні 2013-го Якименко очолив СБУ, а в лютому 2014-го разом з Януковичем втік із країни — спочатку до Федеральної служби охорони в Криму, потім до Москви. Майже десять років проти Якименка триває слідство за причетність до розстрілу учасників Євромайдану у 2014 році. У лютому 2020-го Печерський суд Києва заочно його арештував, але слухання досі не почали. У 2021 році на Якименка наклали економічні санкції за державну зраду й участь в анексії Криму.
«Бабель»Олександр Якименко і Віктор Янукович, 2013 рік.
«Бабель»
— Українські спецслужби знали, звісно, що він у місті, але публічно про Якименка блогери стали писати лише в червні, — каже джерело «Бабеля» в правоохоронних органах Херсонщини. — І дізналися вони про це зі зливів українських спецслужб.
Офіс ГСБ Якименко облаштував у Господарчому суді на вулиці Театральній, 18, — в історичній будівлі в центрі міста. За радянських часів там була міліція. На вікнах першого напівпідвального поверху — ґрати.
На початку квітня 2022 року Якименко захопив херсонський суд. Тут розміщувався офіс ГСБ, а катівня в іншій будівлі, за рогом.
Олександр Корняков / "Бабель"Сам Якименко з міркувань безпеки постійно змінював місце проживання. Якийсь час він жив у мікрорайоні Острів в одному будинку з росіянином Олексієм Катериничевим — першим заступником голови окупаційної адміністрації Херсонської області Володимира Сальдо. У вересні ЗСУ влучили в цей будинок, і Катериничев загинув, а Якименко не постраждав.
— Він постійно мотався з Херсону в Крим. Його часто не було в місті, — каже співрозмовник «Бабеля» в правоохоронних органах Херсону. — Пересувався на цивільній машині — білій Toyota. Його всюди супроводжувала охорона, але замахів не було. У публічних місцях не зʼявлявся. Головним правилом Якименка було постійно перебувати в русі, щоб ніхто не зміг відслідкувати, де він і що робить.
ГСБ Якименко створював з нуля, людей набирав винятково за рекомендаціями. Спочатку — знайомих колишніх українських поліцейських і СБУшників з Донецька та Севастополя. Згодом вони підтягнули місцевих «колег». За весь час Якименко набрав до 100 людей і особисто контролював усі процеси. Потрапити в ГСБ без співбесіди з ним було неможливо.
Шукати кадри для ГСБ допомагав колишній начальник контррозвідки СБУ в Херсонській області Геннадій Семелєтов і помічник начальника місцевої СБУ Ігор Садохін. Вони здавали ГСБ правоохоронців, які залишилися в окупації, і вмовляли їх піти працювати в нову структуру. Зараз Семелєтов та Садохін сидять в українському СІЗО.
Два інші співробітники цього відділу — 39-річний Олександр Улізько з Севастополя і 38-річний Сергій Сачук з Макіївки. В окупованій Донеччині останній був інспектором у так званому Міністерстві доходів та зборів, а насправді — забирав майно у боржників.
Севастопольського міліціонера, 45-річного Олексія Супруненка Якименко призначив начальником відділу економічної безпеки — той шукав підприємців, у яких можна було забрати бізнес.
44-річний киянин Олексій Селіванов працював в українському Міністерстві оборони, коли його очолював громадянин росії Павло Лебедєв, і в Міністерстві освіти Дмитра Табачника. Після 2014 року Селіванов втік в «ЛНР» — там він відповідав за пропаганду і встиг попрацювати телеведу
чим на місцевому телеканалі.
За задумом Якименка, Селіванов мав бути його людиною в окупованій Запорізькій області. Але там у нього виникли проблеми з начальниками окупаційної поліції Мелітополя. У червні 2022 року Селіванова кілька днів провів у підвалі ніби за те, що вимагав гроші не у тієї людини, і після цього повернувся до Якименка в Херсон.
Ще три члени команди Якименка — 35-річний Артем Коломоєць, 22-річний Михайло Гребенюк та 38-річний Дмитро Леонов. Всі вони з окупованого Донецька. Коломойця з 2015 року розшукують в Україні — 5 травня 2015 року він самовільно покинув військову частину у Донецьку. Чим до повномасштабного вторгнення займалися Гребенюк та Леонов — невідомо. Один з них з Макіївки, а інший з Вугледару. У ГСБ вони охороняли катівню Якименка та затримували проукраїнських активістів.
— Кандидатури Сальдо та його заступників Якименко не затверджував, а от керівників нижчого рангу — так, — каже наше джерело в правоохоронних органах Херсону. — ГСБ перевіряла людей, щоб вони не були пов’язані з Україною і мали проросійські погляди. Без відмаху Якименка їх не призначали.
Голова окупаційної адміністрації Херсонської області колаборант Володимир Сальдо.
«Бабель»За словами херсонського прокурора Олексія Бутенка, люди Якименка заробляли гроші двома шляхами — вимагали викуп з тих, кого забирали в катівню, і віджимали бізнес у підприємців. Такса за вихід з підвалу була різна — від тисячі доларів до $30 тисяч. Ворогами ГСБшники вважали всіх, хто мав проукраїнську позицію — їх звинувачували в диверсійній роботі і співпраці з українським спецслужбам. «Докази» збирали в соцмережах і навіть моніторили тих, хто роздавав гуманітарну допомогу, — це також розцінювали, як роботу проти окупаційної влади.
Катівня Якименка розміщувалася по сусідству з будівлею ГСБ, на Пилипа Орлика, 15. До окупації це був пʼятиповерховий офісний центр із великим підвалом.
— Ці будинки поєднані спільним двором. В одному Якименко зустрічався з чиновниками, в іншому катував людей — це зручно, — каже наше джерело в правоохоронних органах Херсонщини.
Катівню місцеві окупанти називали для «багатеньких», бо там людей переважно тримали заради викупу, розповідає «Бабелю» один із членів партизанського руху Херсону Андрій. У підвалі ГСБшники облаштували шість камер. У кожній було цілодобове відеоспостереження. Катували в сусідньому приміщенні. Допити проводили на трьох перших поверхах.
Якименко зробив катівню в офісному центрі «Украгропромпроєкту». У підвалі було шість камер і кімната, де катували. Допитували людей у кімнатах з першого по третій поверхи. Катівня та офіс ГСБ розташовувалися на різних вулицях, але будівлі мають спільне подвірʼя. Валерій показує Олені вікно кімнати, у якій їх допитували. Олександр Корняков / "Бабель"
Вʼязнів катували водою — накидали на обличчя рушник, на нього лили воду, і людина задихалася. Також використовували струм. Дроти закріплювали на статеві органи — це називалося «дзвінок Зеленському», на анальний отвір — «дзвінок Байдену». Полонених жінок змушували роздягатися, розказує херсонський прокурор Бутенко. Дроти зі струмом кріпили на груди.
У камерах у підвалі не було вікон, але постійно горіло світло — щоб на відео була чітка картинка. Ліжок у камерах теж не було, люди спали на голому бетоні. Замість туалету в кутках стояли баклажки, які дозволяли виносити раз на кілька днів. Годували людей не щодня — приносили військові сухпайки. Полонених приковували кайданками до батареї, змушували сидіти з пакетом на голові.
— Мене забрали в полон троє орків, — розповідає «Бабелю» одна з полонених Олена Наумова. — Приїхали додому, обшукали, взяли в мене вдома рожевий пакет із супермаркету і надягнули на голову. З тим рожевим пакетом на голові я провела всі дні в полоні. Вони сказали, що як будуть стукати, то надягай пакет. Вони постійно стукали і ржали. У першу ніч дали мені попити своєї води, і після цього я бачила галюцинації: замість стін — хробаків, а з підлоги вилазив дикобраз.
Олена Наумова 11 днів просиділа в катівні з пакетом на голові — у ньому її допитували і змушували сидіти в камері. Цей пакет ГСБшники взяли в неї вдома, коли викрадали, і в ньому ж повернули додому з полону. Вона береже його, щоб принести на суд. Під час фотосесії Олена раптово дістала його з кишені й надягла на голову. Олександр Корняков / "Бабель"
Наумовій 58 років. З Якименком вони одного року народження. Двадцять років вона працює вихователькою в дитячому садку. Кілька років тому стала вести відеоблог у Facebook, після окупації Херсону проводила стрими в Tik-Tok, записувала відео з вулиць міста.
Її взяли в полон 23 серпня. Викрадачів вона згодом упізнала, це поплічники Якименка — Олександр Улізько, Михайло Гребенюк і Сергій Сачук. У полоні Олена була 11 днів, сиділа в камері номер 2. На стіні ставила рисочки — рахувала дні ув’язнення. На допитах її погрожували вбити, примушували здати інших херсонців, а також запитували, чи є в неї гроші в заначці. До полону Наумова допомагала пенсіонерам в окупації. Їхні родичі скидали їй гроші на картку, а вона знімала готівку і проносила пенсіонерам додому.
— Орки дивувалися, що я комусь допомагала. У мене вдома забрали блокноти, де я записувала, кому скільки грошей віднесла. Коли зрозуміли, що в мене нічого немає, відпустили. Перед цим перевірили мої банківські рахунки — я відкрила їм застосунки на телефоні і показала, що в мене всього 1 000 гривень, — розповідає жінка.
У день звільнення Олену посадили в машину з тим самим рожевим пакетом на голові й кудись повезли. Дорогою сказали, що їй потрібно виїхати з Херсону. Але щоб облаштуватися на неокупованій території, потрібні гроші. Олена спитала скільки. Їй відповіли — 70—80 тисяч гривень.
— Мене відпустили, за три дні я зібрала цю суму. Коли орки приїхали, я їм сказала: «Ходімо в дім, віддам гроші». А вони: «Ви нас неправильно зрозуміли, ми не для себе, а про вас піклуємося», — переповідає дивний діалог Наумова.
Гроші в неї так і не взяли. Поки Олена була в полоні, в соціальних мережах розгорнули кампанію на її підтримку. Наумова думає, саме це її врятувало — ГСБ не хотіла світитися. Виїхати з Херсону ГСБшники їй так і не дозволили, майже щодня приїжджали й перевіряла, чим вона займається.
Коли почалася велика війна, Олена дала коту нове ім'я — Байрактар.
Олександр Корняков / "Бабель"Родина Ольги та Валерія Комагорових, друзів Олени, теж потрапила в катівню ГСБ. В окупації пара вела стрими в соціальних мережах, розповідала про життя в місті в «Однокласниках», «ВКонтакте», Facebook і Tik-Tok. Їх взяли в полон 24 серпня. О восьмій ранку додому приїхали три машини ГСБшників — всього 15 людей.
— Вони думали, що в нас там осередок ДРГ, — каже «Бабелю» Валерій. — Зброї вони не знайшли. Серед тих, хто нас затримували, були Олексій Супруненко, Дмитро Леонов і Денис Насипанний.
Валерія в катівні посадили в камеру номер три, а його дружину Ольгу в п’яту. На допитах їх били, катували струмом і погрожували вбити. Особливо сильно знущалися з Валерія. Йому 32 роки. Має громадянство Білорусі, але живе в Україні з 2014 року. Переїхав, бо не підтримував режиму Лукашенка. У катівні ГСБ Валерія били щодня, двічі вивозили в ліс і казали, що зараз розстріляють.
— Давали лопату, мовляв, копай могилу. Я казав: «Вбивайте і копайте самі». Вони чергу в повітря пустять, поб’ють і назад привезуть, — згадує Валерій.
Ольгу ГСБшники відпустили після того, як вона захворіла на ангіну і їй стало зовсім зле. Дорогою додому їй сказали підготувати $20 тисяч. У родині таких грошей не було — віддали 20 тисяч гривень. Як і до Олени, після звільнення до Ольги майже щодня приїжджали і перевіряли, що вона робить.
Коли Наумову звільнили, у її камеру посадили двох хлопців — Дениса та Дмитра. Валерій потайки з ними говорив через отвір у стіні.
— Дмитро й Денис викарбували хрест у камері, зробили напис «Спаси та збережи», — каже Валерій. — Якщо ви подивитеся фотографії СБУ з катівні, на одній з них є рисочки біля батареї. Це я їх ставив. Мене щоночі пристібали до батареї, щоб не втік. Два місяці я жодного разу не зміг лягти на підлогу в повний зріст.
Валерій сидів у камері з двома чоловіками. У сусідніх камерах було по дев’ять-десять людей. У вересні ГСБшники привозили полонених щодня, у катівні працювало три зміни — загалом 50 людей. Одну людину закатували на смерть — не витримало серце під час катувань струмом.
Дениса і Дмитра, за словами Валерія, звільнили на початку жовтня, а його в кінці — 24 числа. Перед цим вивезли з Херсону у військову частину в село Приозерне, там він пробув кілька днів, доки його не відпустили. Додому Валерій ішов два дні, а коли добрався, побачив, що росіяни масово тікають з міста.
Окрім блогерів і бізнесменів, люди Якименка грабували підприємства. Награбоване вивозили в Крим. ГСБ насамперед цікавило те, що можна було швидко продати — зерно, сільгосптехніка, автомобілі. Щоб створити видимість, що все відбувалося легально, на майно оформлювали довіреності й наймали перевізників.
— Все це погоджували з ФСБ, — каже наше джерело в правоохоронних органах Херсону. — Грабунок був, як єдиний механізм. Конкуренції між ГСБ, ФСБ, військовими та Росгвардією не було. Всі заробляли гроші. Катівні були, щоб показати видимість роботи.
Одну з найбільших катівень в місті тримав заступник начальника Управління Федеральної служби військ національної гвардії рф по Ростовській області Олександр Науменко. Катівня розміщувалася у слідчому ізоляторі (ІТТ). Свідчення про те, що вони були бранцями цієї катівні, дали 160 херсонців, серед них — 21 жінка. Там катували водою, струмом, були випадки зґвалтувань та смерті під час катувань.
Катівню у підвалі Херсонського апеляційного суду тримав полковник та колишній командир бригади з Приморського краю рф Віктор Бедрик. Він був комендантом окупаційної військової комендатури Херсонської області. Разом з 25 військовими катував людей. Є докази, що двох полонених вбили. Слідчі зібрали свідчення 11 жертв окупантів.
Керівників інших катівень слідство ще не встановило.
«Бабель»
ГСБ повністю фінансували з росії. Перші транші на розбудову структури йшли з ФСБ, а коли в кінці квітня Сальдо офіційно очолив окупаційну обласну адміністрацію, гроші проходили через нього. Якименко писав запит на Сальдо, той подавав заявку в Москву, і Росгвардія привозила гроші в один із херсонських банків. Суми були різні. Один із траншів, за словами нашого співрозмовника в правоохоронних органах Херсону, був 13 мільйонів рублів. Гроші просили на службові машини, пальне, комп’ютери, засоби спецзв’язку, але насправді все це ГСБшники віджимали в місцевих, а гроші забирали собі.
Якименко і його поплічники поїхали з Херсону наприкінці жовтня — це був наказ ФСБ. Щоб знищити докази, у ГСБ спалили документи. У карʼєрі Якименка це був другий такий підпал, вперше документи він палив у будівлі СБУ, коли в лютому 2014-го тікав з Києва разом з Януковичем.
До втечі ГСБшники готувалися заздалегідь. Українські вʼязні розповіли слідчим, що в кожній камері катівні лежали пляшки з бензином. Однак спалити все окупантам не вдалося — СБУ знайшла документи за підписом Якименка і журнали внутрішньої документації. Також СБУ зібрала свідчення 33 людей, які сиділи в підвалі Якименка.
Після втечі з Херсону Якименко перевіз ГСБ до окупованого Генічеська — організував там подібні до херсонських офіс і катівню, розказує наше джерело в правоохоронних органах Херсону. Однак на «робочому місці» він буває нечасто — в Генічеську проводить тиждень на місяць, а три — живе в Москві з родиною. Окрім того, у травні 2023 року путін наказав розформувати ГСБ і МГБ на окупованих територіях і створити замість них ФСБ. У вересні цього року старі структури мають зникнути.
У лютому 2023 року президент Володимир Зеленський позбавив Якименка українського громадянства, а СБУ оголосила підозру йому та вісьмом його поплічникам — Насипанному, Улізьку, Гребенюку, Супруненку, Леонову, Коломойцю, Сачуку та Селіванову. Їх всіх звинувачують у державній зраді, викраденні людей, участі в незаконних збройних формуваннях, посяганні на територіальну цілісність України та порушенні звичаїв війни. Їм загрожує довічне ув’язнення.
У березні справу проти них передали до суду в Одесі, але до слухань по суті, а тим більше до вироків ще далеко. За пів року суд вирішив лише формальні питання — призначив адвокатів підсудних і повідомив їм через інтернет про судовий процес, розповідає «Бабелю» адвокат жертв катівні Юрій Білоус.
Олександр Корняков / "Бабель"Валерій, Ольга та Олена їздять на судові засідання. Олена свідчить безпосередньо проти Якименка — він допитував її особисто. Це було в перший день полону. За її словами, Якименко сидів за столом, дивився, як її б’ють, і казав, що вони не жартують, тому їй потрібно зробити правильні висновки.
Після деокупації Херсону Олена жодного разу не приходила в катівню. Каже, піде туди колись пізніше, бо згадувати ті події досі боляче. З полону в неї залишився рожевий пакет. Його вона хоче принести на одне із судових засідань і показати судді.
1.
За кілька місяців до повномасштабного вторгнення ФСБ сформувала команду політиків і спецслужбістів, які разом з російськими військовими мали зайти на південь України й очолити місцеву владу і силовиків.— Януковича планували повернути в Київ, а в Херсонську та Запорізьку області — поставити колишнього міністра освіти Дмитра Табачника і колишнього голову СБУ Олександра Якименка, — на умовах анонімності розповідає «Бабелю» співробітник СБУ в Києві. Його імені ми не розкриваємо — він діючий оперативник.
На Херсонщині ФСБ виділила кілька ключових напрямків роботи, розповідає наше джерело в правоохоронних органах Херсонщини. Адміністративний блок довірили колаборанту Олександру Кобцю. Він із Києва, за часів СРСР служив у КДБ, потім — у київській СБУ. У березні 2022-го Кобець виїхав з України в Європу, звідти — в росію. А 25 квітня росіяни призначили його окупаційним мером Херсону.
«Правоохоронний» блок, а точніше окупаційну поліцію Херсонщини, очолив ще один колаборант Володимир Ліпандін. До 2014 року він керував МВС у Черкаській області, але після того, як під час Майдану організував побиття активістів у Черкасах, втік до окупованого Криму.Голова окупаційної поліції Херсонщини, колаборант Володимир Ліпандін (праворуч у формі). «Бабель»
Якименко та його вісім поплічників, колаборанти з СБУ й міліції Севастополя і Донецької області, яких він особисто знав до 2014 року, отримали окреме завдання.
— Якименко зі своєю групою мав створити «Державну службу безпеки» в Херсонській та Запорізькій областях, російською абревіатура ГСБ, — каже джерело «Бабеля» в правоохоронних органах Херсонщини. — Але весь південний напрямок він не зміг охопити. З одного боку російські війська зупинилися в Запорізькій області. З іншого — Якименку суто фізично бракувало своїх людей, щоб будувати ГСБ у двох областях. Тому він залишився на окупованій Херсонщині.
ГСБ мала стати аналогом Міністерства державної безпеки (МГБ) у так званій «ЛНР/ДНР» і займатися тим самим — боротьбою з українськими активістами і партизанами, катуваннями незгодних, віджиманням бізнесу. ГСБ, як і МГБ, мала підпорядковуватися російській ФСБ, а кадри планували набрати з колишніх українських міліціонерів та СБУшників.
Якименка, якому минулого року виповнилося 57 років, на цей напрямок обрали не випадково. Людина з такою біографією майже ідеально підходила на голову ГСБ. Народився в родині радянського військового в Естонії. Навчався у військовому авіаційному училищі в Краснодарському краї. Служив льотчиком. В 1990 році перевівся в Крим і до 1998 року служив у російській армії. Потім переїхав до Донецька і став оперативником місцевої СБУ, яку за звичкою називав КДБ.
У 2007 році Якименко звільнився із СБУ й пішов працювати в бізнес-структури Віктора Януковича, якого в кінці того ж року зняли з посади премʼєра. Коли 2010 року Янукович став президентом, карʼєра Якименка стрімко пішла вгору: він очолив СБУ в Севастополі, у 2011-му — СБУ в Донецькій області, а за рік став першим заступником голови СБУ в Києві. Йому довірили управління «К» — боротьба з корупцією та організованою злочинністю. У січні 2013-го Якименко очолив СБУ, а в лютому 2014-го разом з Януковичем втік із країни — спочатку до Федеральної служби охорони в Криму, потім до Москви. Майже десять років проти Якименка триває слідство за причетність до розстрілу учасників Євромайдану у 2014 році. У лютому 2020-го Печерський суд Києва заочно його арештував, але слухання досі не почали. У 2021 році на Якименка наклали економічні санкції за державну зраду й участь в анексії Криму.
Олександр Якименко і Віктор Янукович, 2013 рік. «Бабель»
«Бабель»Олександр Якименко і Віктор Янукович, 2013 рік.
«Бабель»
2.
Росіяни захопили Херсон 1 березня 2022 року. Четвертого числа містяни почали виходити на щоденні мітинги. Військові з протестами не справлялися, тоді в місто зайшли росгвардійці. Протестувальників вони не розганяли, а знімали на камери — формували досьє для майбутніх репресій. Останній мітинг у Херсоні відбувся в середині квітня — саме тоді в місто без зайвого шуму приїхав Якименко зі своєю групою. Перший час про їхню діяльність майже ніхто не чув.— Українські спецслужби знали, звісно, що він у місті, але публічно про Якименка блогери стали писати лише в червні, — каже джерело «Бабеля» в правоохоронних органах Херсонщини. — І дізналися вони про це зі зливів українських спецслужб.
Офіс ГСБ Якименко облаштував у Господарчому суді на вулиці Театральній, 18, — в історичній будівлі в центрі міста. За радянських часів там була міліція. На вікнах першого напівпідвального поверху — ґрати.
На початку квітня 2022 року Якименко захопив херсонський суд. Тут розміщувався офіс ГСБ, а катівня в іншій будівлі, за рогом.
Олександр Корняков / "Бабель"
На початку квітня 2022 року Якименко захопив херсонський суд. Тут розміщувався офіс ГСБ, а катівня в іншій будівлі, за рогом.
Олександр Корняков / "Бабель"Сам Якименко з міркувань безпеки постійно змінював місце проживання. Якийсь час він жив у мікрорайоні Острів в одному будинку з росіянином Олексієм Катериничевим — першим заступником голови окупаційної адміністрації Херсонської області Володимира Сальдо. У вересні ЗСУ влучили в цей будинок, і Катериничев загинув, а Якименко не постраждав.
— Він постійно мотався з Херсону в Крим. Його часто не було в місті, — каже співрозмовник «Бабеля» в правоохоронних органах Херсону. — Пересувався на цивільній машині — білій Toyota. Його всюди супроводжувала охорона, але замахів не було. У публічних місцях не зʼявлявся. Головним правилом Якименка було постійно перебувати в русі, щоб ніхто не зміг відслідкувати, де він і що робить.
ГСБ Якименко створював з нуля, людей набирав винятково за рекомендаціями. Спочатку — знайомих колишніх українських поліцейських і СБУшників з Донецька та Севастополя. Згодом вони підтягнули місцевих «колег». За весь час Якименко набрав до 100 людей і особисто контролював усі процеси. Потрапити в ГСБ без співбесіди з ним було неможливо.
Шукати кадри для ГСБ допомагав колишній начальник контррозвідки СБУ в Херсонській області Геннадій Семелєтов і помічник начальника місцевої СБУ Ігор Садохін. Вони здавали ГСБ правоохоронців, які залишилися в окупації, і вмовляли їх піти працювати в нову структуру. Зараз Семелєтов та Садохін сидять в українському СІЗО.
Вісім поплічників Якименка
Правою рукою Якименка був 41-річний майор Денис Насипанний з Криму. Вони познайомилися у Севастополі у 2010 році. Насипанний працював в кримському управлінні Служби безпеки в управлінні «К» — керував підрозділом, яке боролося з корупцією та організованою злочинністю. Після окупації Криму перейшов на бік росії до ФСБ. В ГСБ Насипанний очолював відділ «М», який займався контррозвідкою — шукав українських партизанів та проукраінських активістів.Два інші співробітники цього відділу — 39-річний Олександр Улізько з Севастополя і 38-річний Сергій Сачук з Макіївки. В окупованій Донеччині останній був інспектором у так званому Міністерстві доходів та зборів, а насправді — забирав майно у боржників.
Севастопольського міліціонера, 45-річного Олексія Супруненка Якименко призначив начальником відділу економічної безпеки — той шукав підприємців, у яких можна було забрати бізнес.
44-річний киянин Олексій Селіванов працював в українському Міністерстві оборони, коли його очолював громадянин росії Павло Лебедєв, і в Міністерстві освіти Дмитра Табачника. Після 2014 року Селіванов втік в «ЛНР» — там він відповідав за пропаганду і встиг попрацювати телеведу
чим на місцевому телеканалі.
За задумом Якименка, Селіванов мав бути його людиною в окупованій Запорізькій області. Але там у нього виникли проблеми з начальниками окупаційної поліції Мелітополя. У червні 2022 року Селіванова кілька днів провів у підвалі ніби за те, що вимагав гроші не у тієї людини, і після цього повернувся до Якименка в Херсон.
Ще три члени команди Якименка — 35-річний Артем Коломоєць, 22-річний Михайло Гребенюк та 38-річний Дмитро Леонов. Всі вони з окупованого Донецька. Коломойця з 2015 року розшукують в Україні — 5 травня 2015 року він самовільно покинув військову частину у Донецьку. Чим до повномасштабного вторгнення займалися Гребенюк та Леонов — невідомо. Один з них з Макіївки, а інший з Вугледару. У ГСБ вони охороняли катівню Якименка та затримували проукраїнських активістів.
3.
На Херсонщині у ГСБ було кілька завдань — знаходити і катувати проукраїнських херсонців, перевіряти людей, яких призначають на ключові посади в окупаційних органах влади, і заробляли гроші.— Кандидатури Сальдо та його заступників Якименко не затверджував, а от керівників нижчого рангу — так, — каже наше джерело в правоохоронних органах Херсону. — ГСБ перевіряла людей, щоб вони не були пов’язані з Україною і мали проросійські погляди. Без відмаху Якименка їх не призначали.
Голова окупаційної адміністрації Херсонської області колаборант Володимир Сальдо. «Бабель»
Голова окупаційної адміністрації Херсонської області колаборант Володимир Сальдо.
«Бабель»За словами херсонського прокурора Олексія Бутенка, люди Якименка заробляли гроші двома шляхами — вимагали викуп з тих, кого забирали в катівню, і віджимали бізнес у підприємців. Такса за вихід з підвалу була різна — від тисячі доларів до $30 тисяч. Ворогами ГСБшники вважали всіх, хто мав проукраїнську позицію — їх звинувачували в диверсійній роботі і співпраці з українським спецслужбам. «Докази» збирали в соцмережах і навіть моніторили тих, хто роздавав гуманітарну допомогу, — це також розцінювали, як роботу проти окупаційної влади.
Катівня Якименка розміщувалася по сусідству з будівлею ГСБ, на Пилипа Орлика, 15. До окупації це був пʼятиповерховий офісний центр із великим підвалом.
— Ці будинки поєднані спільним двором. В одному Якименко зустрічався з чиновниками, в іншому катував людей — це зручно, — каже наше джерело в правоохоронних органах Херсонщини.
Катівню місцеві окупанти називали для «багатеньких», бо там людей переважно тримали заради викупу, розповідає «Бабелю» один із членів партизанського руху Херсону Андрій. У підвалі ГСБшники облаштували шість камер. У кожній було цілодобове відеоспостереження. Катували в сусідньому приміщенні. Допити проводили на трьох перших поверхах.
Якименко зробив катівню в офісному центрі «Украгропромпроєкту». У підвалі було шість камер і кімната, де катували. Допитували людей у кімнатах з першого по третій поверхи. Катівня та офіс ГСБ розташовувалися на різних вулицях, але будівлі мають спільне подвірʼя. Валерій показує Олені вікно кімнати, у якій їх допитували. Олександр Корняков / "Бабель"Вʼязнів катували водою — накидали на обличчя рушник, на нього лили воду, і людина задихалася. Також використовували струм. Дроти закріплювали на статеві органи — це називалося «дзвінок Зеленському», на анальний отвір — «дзвінок Байдену». Полонених жінок змушували роздягатися, розказує херсонський прокурор Бутенко. Дроти зі струмом кріпили на груди.
У камерах у підвалі не було вікон, але постійно горіло світло — щоб на відео була чітка картинка. Ліжок у камерах теж не було, люди спали на голому бетоні. Замість туалету в кутках стояли баклажки, які дозволяли виносити раз на кілька днів. Годували людей не щодня — приносили військові сухпайки. Полонених приковували кайданками до батареї, змушували сидіти з пакетом на голові.
— Мене забрали в полон троє орків, — розповідає «Бабелю» одна з полонених Олена Наумова. — Приїхали додому, обшукали, взяли в мене вдома рожевий пакет із супермаркету і надягнули на голову. З тим рожевим пакетом на голові я провела всі дні в полоні. Вони сказали, що як будуть стукати, то надягай пакет. Вони постійно стукали і ржали. У першу ніч дали мені попити своєї води, і після цього я бачила галюцинації: замість стін — хробаків, а з підлоги вилазив дикобраз.
Олена Наумова 11 днів просиділа в катівні з пакетом на голові — у ньому її допитували і змушували сидіти в камері. Цей пакет ГСБшники взяли в неї вдома, коли викрадали, і в ньому ж повернули додому з полону. Вона береже його, щоб принести на суд. Під час фотосесії Олена раптово дістала його з кишені й надягла на голову. Олександр Корняков / "Бабель"Наумовій 58 років. З Якименком вони одного року народження. Двадцять років вона працює вихователькою в дитячому садку. Кілька років тому стала вести відеоблог у Facebook, після окупації Херсону проводила стрими в Tik-Tok, записувала відео з вулиць міста.
Її взяли в полон 23 серпня. Викрадачів вона згодом упізнала, це поплічники Якименка — Олександр Улізько, Михайло Гребенюк і Сергій Сачук. У полоні Олена була 11 днів, сиділа в камері номер 2. На стіні ставила рисочки — рахувала дні ув’язнення. На допитах її погрожували вбити, примушували здати інших херсонців, а також запитували, чи є в неї гроші в заначці. До полону Наумова допомагала пенсіонерам в окупації. Їхні родичі скидали їй гроші на картку, а вона знімала готівку і проносила пенсіонерам додому.
— Орки дивувалися, що я комусь допомагала. У мене вдома забрали блокноти, де я записувала, кому скільки грошей віднесла. Коли зрозуміли, що в мене нічого немає, відпустили. Перед цим перевірили мої банківські рахунки — я відкрила їм застосунки на телефоні і показала, що в мене всього 1 000 гривень, — розповідає жінка.
У день звільнення Олену посадили в машину з тим самим рожевим пакетом на голові й кудись повезли. Дорогою сказали, що їй потрібно виїхати з Херсону. Але щоб облаштуватися на неокупованій території, потрібні гроші. Олена спитала скільки. Їй відповіли — 70—80 тисяч гривень.
— Мене відпустили, за три дні я зібрала цю суму. Коли орки приїхали, я їм сказала: «Ходімо в дім, віддам гроші». А вони: «Ви нас неправильно зрозуміли, ми не для себе, а про вас піклуємося», — переповідає дивний діалог Наумова.
Гроші в неї так і не взяли. Поки Олена була в полоні, в соціальних мережах розгорнули кампанію на її підтримку. Наумова думає, саме це її врятувало — ГСБ не хотіла світитися. Виїхати з Херсону ГСБшники їй так і не дозволили, майже щодня приїжджали й перевіряла, чим вона займається.
Коли почалася велика війна, Олена дала коту нове ім'я — Байрактар. Олександр Корняков / "Бабель"
Коли почалася велика війна, Олена дала коту нове ім'я — Байрактар.
Олександр Корняков / "Бабель"Родина Ольги та Валерія Комагорових, друзів Олени, теж потрапила в катівню ГСБ. В окупації пара вела стрими в соціальних мережах, розповідала про життя в місті в «Однокласниках», «ВКонтакте», Facebook і Tik-Tok. Їх взяли в полон 24 серпня. О восьмій ранку додому приїхали три машини ГСБшників — всього 15 людей.
— Вони думали, що в нас там осередок ДРГ, — каже «Бабелю» Валерій. — Зброї вони не знайшли. Серед тих, хто нас затримували, були Олексій Супруненко, Дмитро Леонов і Денис Насипанний.
Валерія в катівні посадили в камеру номер три, а його дружину Ольгу в п’яту. На допитах їх били, катували струмом і погрожували вбити. Особливо сильно знущалися з Валерія. Йому 32 роки. Має громадянство Білорусі, але живе в Україні з 2014 року. Переїхав, бо не підтримував режиму Лукашенка. У катівні ГСБ Валерія били щодня, двічі вивозили в ліс і казали, що зараз розстріляють.
— Давали лопату, мовляв, копай могилу. Я казав: «Вбивайте і копайте самі». Вони чергу в повітря пустять, поб’ють і назад привезуть, — згадує Валерій.
Ольгу ГСБшники відпустили після того, як вона захворіла на ангіну і їй стало зовсім зле. Дорогою додому їй сказали підготувати $20 тисяч. У родині таких грошей не було — віддали 20 тисяч гривень. Як і до Олени, після звільнення до Ольги майже щодня приїжджали і перевіряли, що вона робить.
Коли Наумову звільнили, у її камеру посадили двох хлопців — Дениса та Дмитра. Валерій потайки з ними говорив через отвір у стіні.
— Дмитро й Денис викарбували хрест у камері, зробили напис «Спаси та збережи», — каже Валерій. — Якщо ви подивитеся фотографії СБУ з катівні, на одній з них є рисочки біля батареї. Це я їх ставив. Мене щоночі пристібали до батареї, щоб не втік. Два місяці я жодного разу не зміг лягти на підлогу в повний зріст.
Валерій сидів у камері з двома чоловіками. У сусідніх камерах було по дев’ять-десять людей. У вересні ГСБшники привозили полонених щодня, у катівні працювало три зміни — загалом 50 людей. Одну людину закатували на смерть — не витримало серце під час катувань струмом.
Заходити в катівню Якименка небезпечно — там досі знаходять заміновані пастки. Валерій зі слідчими приходив у катівню у грудні 2022 року, Олена прийшла вперше після звільнення разом із «Бабелем». Валерій був у полоні два місяці. Його двічі вивозили в ліс на розстріл, катували струмом і душили водою. Щоночі його приковували до батареї. Олександр Корняков / "Бабель"
Дениса і Дмитра, за словами Валерія, звільнили на початку жовтня, а його в кінці — 24 числа. Перед цим вивезли з Херсону у військову частину в село Приозерне, там він пробув кілька днів, доки його не відпустили. Додому Валерій ішов два дні, а коли добрався, побачив, що росіяни масово тікають з міста.
Окрім блогерів і бізнесменів, люди Якименка грабували підприємства. Награбоване вивозили в Крим. ГСБ насамперед цікавило те, що можна було швидко продати — зерно, сільгосптехніка, автомобілі. Щоб створити видимість, що все відбувалося легально, на майно оформлювали довіреності й наймали перевізників.
— Все це погоджували з ФСБ, — каже наше джерело в правоохоронних органах Херсону. — Грабунок був, як єдиний механізм. Конкуренції між ГСБ, ФСБ, військовими та Росгвардією не було. Всі заробляли гроші. Катівні були, щоб показати видимість роботи.
Хто ще керував катівнями в Херсоні
Під час окупації росіяни організували в Херсоні сім катівень. Ще чотири, за даними Херсонської прокуратури, були в області. Якименко був причетний лише до катівні на Пилипа Орлика, 15.Одну з найбільших катівень в місті тримав заступник начальника Управління Федеральної служби військ національної гвардії рф по Ростовській області Олександр Науменко. Катівня розміщувалася у слідчому ізоляторі (ІТТ). Свідчення про те, що вони були бранцями цієї катівні, дали 160 херсонців, серед них — 21 жінка. Там катували водою, струмом, були випадки зґвалтувань та смерті під час катувань.
Катівню у підвалі Херсонського апеляційного суду тримав полковник та колишній командир бригади з Приморського краю рф Віктор Бедрик. Він був комендантом окупаційної військової комендатури Херсонської області. Разом з 25 військовими катував людей. Є докази, що двох полонених вбили. Слідчі зібрали свідчення 11 жертв окупантів.
Керівників інших катівень слідство ще не встановило.
4.
Куратором Якименка був ФСБшник Сергій Сініцин з позивним «Сабір». Він контролював у Херсоні ГСБ, поліцію, органи влади і введення «рубльової зони». Сініцин приїхав до окупованого Херсону одним із перших, у березні 2022 року. Він входив до так званої служби вісім, яка мала придушити рух опору та виявити позиції ЗСУ.
Куратор Якименка ФСБшник Сергій Сініцин. Він контролював у Херсоні ГСБ, поліцію і введення «рубльової зони». «Бабель»
«Бабель»
ГСБ повністю фінансували з росії. Перші транші на розбудову структури йшли з ФСБ, а коли в кінці квітня Сальдо офіційно очолив окупаційну обласну адміністрацію, гроші проходили через нього. Якименко писав запит на Сальдо, той подавав заявку в Москву, і Росгвардія привозила гроші в один із херсонських банків. Суми були різні. Один із траншів, за словами нашого співрозмовника в правоохоронних органах Херсону, був 13 мільйонів рублів. Гроші просили на службові машини, пальне, комп’ютери, засоби спецзв’язку, але насправді все це ГСБшники віджимали в місцевих, а гроші забирали собі.
Якименко і його поплічники поїхали з Херсону наприкінці жовтня — це був наказ ФСБ. Щоб знищити докази, у ГСБ спалили документи. У карʼєрі Якименка це був другий такий підпал, вперше документи він палив у будівлі СБУ, коли в лютому 2014-го тікав з Києва разом з Януковичем.
До втечі ГСБшники готувалися заздалегідь. Українські вʼязні розповіли слідчим, що в кожній камері катівні лежали пляшки з бензином. Однак спалити все окупантам не вдалося — СБУ знайшла документи за підписом Якименка і журнали внутрішньої документації. Також СБУ зібрала свідчення 33 людей, які сиділи в підвалі Якименка.
Після втечі з Херсону Якименко перевіз ГСБ до окупованого Генічеська — організував там подібні до херсонських офіс і катівню, розказує наше джерело в правоохоронних органах Херсону. Однак на «робочому місці» він буває нечасто — в Генічеську проводить тиждень на місяць, а три — живе в Москві з родиною. Окрім того, у травні 2023 року путін наказав розформувати ГСБ і МГБ на окупованих територіях і створити замість них ФСБ. У вересні цього року старі структури мають зникнути.
У лютому 2023 року президент Володимир Зеленський позбавив Якименка українського громадянства, а СБУ оголосила підозру йому та вісьмом його поплічникам — Насипанному, Улізьку, Гребенюку, Супруненку, Леонову, Коломойцю, Сачуку та Селіванову. Їх всіх звинувачують у державній зраді, викраденні людей, участі в незаконних збройних формуваннях, посяганні на територіальну цілісність України та порушенні звичаїв війни. Їм загрожує довічне ув’язнення.
У березні справу проти них передали до суду в Одесі, але до слухань по суті, а тим більше до вироків ще далеко. За пів року суд вирішив лише формальні питання — призначив адвокатів підсудних і повідомив їм через інтернет про судовий процес, розповідає «Бабелю» адвокат жертв катівні Юрій Білоус.
Олександр Корняков / "Бабель"
Олександр Корняков / "Бабель"Валерій, Ольга та Олена їздять на судові засідання. Олена свідчить безпосередньо проти Якименка — він допитував її особисто. Це було в перший день полону. За її словами, Якименко сидів за столом, дивився, як її б’ють, і казав, що вони не жартують, тому їй потрібно зробити правильні висновки.
Після деокупації Херсону Олена жодного разу не приходила в катівню. Каже, піде туди колись пізніше, бо згадувати ті події досі боляче. З полону в неї залишився рожевий пакет. Його вона хоче принести на одне із судових засідань і показати судді.