У Херсоні перебували журналісти найвпливовішого видання у Франції Le Parisien, яке виходить у форматі газети в 500 000 примірників кожного дня, а також у форматі Інтернет-видання. Про візит журналістів та про публікацію пишедепутат Херсонської міської ради Андрій Калита: - Дякую Philippe de Poulpiquet Christel Brigo за візит у Херсон.
Дякую за спілкування, за розмову за чашкою кави. Завжди з радістю чекаємо в нашому славному місті. Газета LeParisien пише про наше місто Херсон.
Матеріал з видання за інформацією пана Калити. «Нам діяти»: перед обличчям російської загрози українці активні на місцях, далеко від балету дипломатії.В Херсоні, біля кордону з Кримом, чоловіки і жінки згуртовані в об’єднання ветеранів спостерігають за дипломатичними переговорами з ввічливим інтересом. Але розуміючи, що повернути втрачені території інакше, як зі зброєю не вийде.
Микита зігнувся у кріслі, його довга руда борода вказує на його New Balances (взуття). Йому повідомляють, що президент Франції Еммануель Макрон веде переговори в Москві з Володимиром Путіним і що наступного дня (це вівторок, 8 лютого) він поїде до Києва. Юнак так само сухо напрягся. «Чому він першим не приїжджає до Києва? І запідозрив француза в отриманні наказів з Росії. Їх можна описати двома словами: Крим і Донбас. Маленьке зібрання навколо нього кивнуло.
Офіс, де в понеділок вранці стоять ці п’ятеро чоловіків і дві жінки, — це офіс Андрія Калити. Цей ніжноокий 50-річний хлопець нагромадив купу функцій на свої сіді скроні. Православний священик, психолог, ветеран, член місцевої патріотичної партії в Херсоні. Його друзі, які сидять у колі, усі — ветерани окопів Донбасу або цивільні добровольці.
Відновлені бомбоукриття часів холодної війни.
Їхнє місто гніздиться в гирлі Дніпра, великої річки, що перетинає Україну з півночі на південь і впадає в Чорне море. До адмінмежі з Кримом, анексованого Росією вісім років тому, їхати дві години. Нещодавно українська армія провела в цьому районі маневри протиповітряної оборони. 300 000 жителів Херсона знову дізнаються про укриття в підвалах своїх будинків, побудованих у розпал холодної війни.
«C’est en mauvais état, j’espère qu’on n’aura jamais à s’en servir », constate Jenia, juriste de 37 ans, en éclairant d’épaisses toiles d’araignée. Il suit avec un intérêt poli le ballet des chefs d’État qui se rendent à Kiev. Le Turc Erdogan, la semaine dernière. Macron aujourd’hui…
«Воно у поганому стані, я сподіваюся, що нам ніколи не доведеться ним користуватися», – розповідає Женя, 37-річний адвокат, освітлюючи густе павутиння. Він з ввічливим інтересом стежить за главами держав, які відвідують Київ. Турецький Президент Ердоган минулого тижня. Макрон сьогодні...
«Бандит вдерся до нас додому і вкрав дві кімнати»
У кабінеті Андрія запала незручна тиша. Микита, схрестивши руки на колінах, наважується пояснити: «Дипломатія працює роками, а ми не повернули ні метра території. Я не думаю, що ми вийдемо з цієї ситуації шляхом переговорів. В іншому кінці кімнати Інна, невгамовна волонтерка, хоче «подякувати європейцям за підтримку. Але в цій війні ми в першу чергу розраховуємо на себе».
Краще й не міг сказати місцевий обранець Андрій Калита. Тризуб у кольорах неба та пшеничних ланів, герб України, зображений навіть на картонних стаканчиках з водою. «Сьогодні безпека світу залежить від безпеки України. Для країн дуже добре вести переговори, але не будь-якою ціною. У наш будинок увійшов бандит і вкрав дві кімнати. І чи повинні ми підписувати документ про його право на власність? Ні».
Олександр вже не в тому віці, щоб піти на фронт, але у нього є план для країни. «Ми повинні виграти час, — пояснює чоловік, якому давно за 60. Зачекати, поки Україна стане економічно сильнішою. І як тільки вона набере економічну силу, тоді ми вдаримо!».
За останній рік 600 000 українців покинули країну.
Поки що економіка страждає від кризи. З Різдва курс гривні, національної валюти, опустився, що поставило підприємства та домогосподарства у скрутну ситуацію. «Наша орендна плата індексується до долара, у січні вона зросла на 10%», – розповідають Сергій та Єва, молода пара ІТ-шників, які живуть у Дніпрі.
На селі, уздовж Дніпра, де поля великі, аж куди сягає око, всюди вітер несе ту саму пісню: молодь їде. «Тут роботи нема», – резюмує продавчиня копченої риби, капелюх якої виглядає із-за прилавка, по-дорозі на Херсон. «Їдуть до Польщі, Чехії, Німеччини…» До Росії? «Ні, там теж катастрофа!».
У 2021 році 600 тисяч українців наповнили батальйони робітників на будівництві чи прибиральниць в процвітаючих західних країнах – найвищий показник за одинадцять років, зазначає українська преса. Андрій Калита розглядає цей процес не лише з негативного боку: «Мільярди вливаються в країну, завдяки грошам, які надсилають емігранти».
«Час на нашому боці», — повторює Олександр.
Чи висловилися б так само жителі по той бік кордону, на Кримському півострові, анексованому Москвою у 2014 році? Тоді десятирічні діти були занурені в російську пропаганду і зараз вони достатньо дорослі, щоб голосувати. І туди переїхав мільйон росіян. Обранець стурбований цими демографічними змінами: якщо б зараз там організувати місцевий референдум, то він виявився б, з його точки зору, найгіршою з пасток.
Матеріал з видання за інформацією пана Калити. «Нам діяти»: перед обличчям російської загрози українці активні на місцях, далеко від балету дипломатії.В Херсоні, біля кордону з Кримом, чоловіки і жінки згуртовані в об’єднання ветеранів спостерігають за дипломатичними переговорами з ввічливим інтересом. Але розуміючи, що повернути втрачені території інакше, як зі зброєю не вийде.
Микита зігнувся у кріслі, його довга руда борода вказує на його New Balances (взуття). Йому повідомляють, що президент Франції Еммануель Макрон веде переговори в Москві з Володимиром Путіним і що наступного дня (це вівторок, 8 лютого) він поїде до Києва. Юнак так само сухо напрягся. «Чому він першим не приїжджає до Києва? І запідозрив француза в отриманні наказів з Росії. Їх можна описати двома словами: Крим і Донбас. Маленьке зібрання навколо нього кивнуло.
Офіс, де в понеділок вранці стоять ці п’ятеро чоловіків і дві жінки, — це офіс Андрія Калити. Цей ніжноокий 50-річний хлопець нагромадив купу функцій на свої сіді скроні. Православний священик, психолог, ветеран, член місцевої патріотичної партії в Херсоні. Його друзі, які сидять у колі, усі — ветерани окопів Донбасу або цивільні добровольці.
Відновлені бомбоукриття часів холодної війни.
Їхнє місто гніздиться в гирлі Дніпра, великої річки, що перетинає Україну з півночі на південь і впадає в Чорне море. До адмінмежі з Кримом, анексованого Росією вісім років тому, їхати дві години. Нещодавно українська армія провела в цьому районі маневри протиповітряної оборони. 300 000 жителів Херсона знову дізнаються про укриття в підвалах своїх будинків, побудованих у розпал холодної війни.
«C’est en mauvais état, j’espère qu’on n’aura jamais à s’en servir », constate Jenia, juriste de 37 ans, en éclairant d’épaisses toiles d’araignée. Il suit avec un intérêt poli le ballet des chefs d’État qui se rendent à Kiev. Le Turc Erdogan, la semaine dernière. Macron aujourd’hui…
«Воно у поганому стані, я сподіваюся, що нам ніколи не доведеться ним користуватися», – розповідає Женя, 37-річний адвокат, освітлюючи густе павутиння. Він з ввічливим інтересом стежить за главами держав, які відвідують Київ. Турецький Президент Ердоган минулого тижня. Макрон сьогодні...
«Бандит вдерся до нас додому і вкрав дві кімнати»
У кабінеті Андрія запала незручна тиша. Микита, схрестивши руки на колінах, наважується пояснити: «Дипломатія працює роками, а ми не повернули ні метра території. Я не думаю, що ми вийдемо з цієї ситуації шляхом переговорів. В іншому кінці кімнати Інна, невгамовна волонтерка, хоче «подякувати європейцям за підтримку. Але в цій війні ми в першу чергу розраховуємо на себе».
Краще й не міг сказати місцевий обранець Андрій Калита. Тризуб у кольорах неба та пшеничних ланів, герб України, зображений навіть на картонних стаканчиках з водою. «Сьогодні безпека світу залежить від безпеки України. Для країн дуже добре вести переговори, але не будь-якою ціною. У наш будинок увійшов бандит і вкрав дві кімнати. І чи повинні ми підписувати документ про його право на власність? Ні».
Олександр вже не в тому віці, щоб піти на фронт, але у нього є план для країни. «Ми повинні виграти час, — пояснює чоловік, якому давно за 60. Зачекати, поки Україна стане економічно сильнішою. І як тільки вона набере економічну силу, тоді ми вдаримо!».
За останній рік 600 000 українців покинули країну.
Поки що економіка страждає від кризи. З Різдва курс гривні, національної валюти, опустився, що поставило підприємства та домогосподарства у скрутну ситуацію. «Наша орендна плата індексується до долара, у січні вона зросла на 10%», – розповідають Сергій та Єва, молода пара ІТ-шників, які живуть у Дніпрі.
На селі, уздовж Дніпра, де поля великі, аж куди сягає око, всюди вітер несе ту саму пісню: молодь їде. «Тут роботи нема», – резюмує продавчиня копченої риби, капелюх якої виглядає із-за прилавка, по-дорозі на Херсон. «Їдуть до Польщі, Чехії, Німеччини…» До Росії? «Ні, там теж катастрофа!».
У 2021 році 600 тисяч українців наповнили батальйони робітників на будівництві чи прибиральниць в процвітаючих західних країнах – найвищий показник за одинадцять років, зазначає українська преса. Андрій Калита розглядає цей процес не лише з негативного боку: «Мільярди вливаються в країну, завдяки грошам, які надсилають емігранти».
«Час на нашому боці», — повторює Олександр.
Чи висловилися б так само жителі по той бік кордону, на Кримському півострові, анексованому Москвою у 2014 році? Тоді десятирічні діти були занурені в російську пропаганду і зараз вони достатньо дорослі, щоб голосувати. І туди переїхав мільйон росіян. Обранець стурбований цими демографічними змінами: якщо б зараз там організувати місцевий референдум, то він виявився б, з його точки зору, найгіршою з пасток.