11 листопада 2022 року на Площі Свободи херсонці зустрічали Збройні Сили України. Обіймали, цілували, аплодували українським захисникам, які звільнили правий берег Херсонщини від російських військових.У місті не було електрики, зв’язку, Інтернету. Звістку про звільнення передавали один одному незнайомі люди. Протягом кількох тижнів на Площі збирались люди, тут працювали генератори у пунктах незламності, можна було випити гарячі напої, зловити мобільний зв'язок.
У мирні часи Площа Свободи була улюбленим місцем прогулянок херсонців. За два роки постійних російських обстрілів середмістя Херсона спустошене і майже безлюдне. Херсонці швидко пересуваються у справах, не затримуючись просто неба. Як змінився Херсон і його жителі за два роки, що дає сил триматись, містяни розповіли Суспільному.
Два роки життя під цілодобовими обстрілами російських військ з тимчасово окупованого лівобережжя. Армія РФ б’є з мінометів, танків, артилерії, авіації, скидають вибухівку з дронів і дистанційно мінують прибережні зони. Це реалії, в яких живуть херсонці.
Мікрорайон Корабел, східні райони міста, прибережні житлові квартали – найнебезпечніші у місті. Місця розташовані ближче до лінії бойового зіткнення, потрощені російськими обстрілами. Багато місцевих жителів були змушені залишити свої домівки й жити у чужих оселях.
"Ми острівські, нас розбили, ми поневіряємось по чужих квартирах. Це не життя, це існування", — говорить житель мікрорайону "Корабел" Гарік.
"А ми вже чекаємо, щоб тільки закінчилось. Ми чекаємо, щоб вже звільнили, і повернутись додому. Це не життя в нас, це існування. На Острів їздимо, квартира порожня і розбита", — розповідає Олена.
Ольга Бобровник — жителька Кіндійки. У селищі немає газу з серпня, але люди там залишаються.
"Зараз холодно, в хатах 13-15 градусів. Ви не думайте, що там всі повиїжджали. Ніхто не виїхав, пенсіонери сидять зі своїми котами, собаками. Люди, які не виїхали, вони герої. Ми сидимо і не поїхали кудись в Миколаїв, у Львів, Вінницю, як багато знайомих наших з Кіндійки. Вони виїхали, а ми сидимо тут. Ми любимо свій Херсон", — говорить Ольга.
Попри обстріли, руйнування і постійну небезпеку, херсонці лишаються у місті."Більше розбитих місць — це однозначно. Багато людей, більшість людей виїхало, ніж повернулось назад. Я звідси не виїду, навіть, якщо буде можливість. Я все одно звідси не поїду. Це моє. Хоч і є куди виїжджати, але не поїду", — говорить місцевий житель Віктор.
"Херсон тримається, але все тяжче і тяжче. Але віримо в майбутнє і дякуємо нашим захисникам. Я думаю, що все буде добре", — каже Михайло.
"Шкода, що людей багато повиїжджало, лишились одні люди похилого віку. А куди ти дінешся? Щоб виїхати, треба якась копійка. Виїду я на якийсь місяць-два, а далі що? Будемо чекати. Радісно, що вдень людей багато ходить. Когось побачиш, привітаєшся, з кимось поплачеш, з кимось – порадієш. Рідне місто, а як же ж", — говорить Олександр.
"Любимо своє місто дуже. Шкода, що руйнують, дуже шкода. Людей шкода, щодня є вбиті. Сподіваємось, що наші хлопчики, дай Боже здоров’я, і життя, що вони звільнять і лівий берег і всю Україну і все буде добре", — каже херсонка Людмила.