Володимира Сагайдака, засновника Херсонського клубу волонтерів, в. о. директора Центру соціально-психологічної реабілітації дітей в Херсонській області указом Президента України нагороджено орденом «За заслуги» ІІІ ступеня. Володимир Петрович задовго до початку війни заснував ГО "Херсонський клуб волонтерів". Він збирав волонтерів на базі інтернатного закладу ім. Шевченка. Там волонтери вчили дітей тому, що самі вміли — робити ремонти, танцювати, перукарській майстерності, тощо.
У 2014 р. більшість волонтерів пішли з клубу, бо почалася війна і майже всі кинулись допомагати армії. Між тим діти-сироти та позбавлені батьківського піклування нікуди не ділися.
Окрім допомоги дітям у закладі, де працював, Володимир Петрович очолював італійсько-український проєкт, за яким діти-сироти з Херсона та області їздили щоліта до Італії. Їх розселяли у родини і близько місяця дітки там ходили у пришкільні табори, їздили з родинами-опікунами у мандрівки.
В таку подорож діти летіли у чому були, з маленьким рюкзачком, у якому бутерброд та водичка, а повертались з кількома чемоданами, які часто відправляли поштою. Бо італійці наших дітей взували, одягали, дарували купу дарунків. Потім ці родини часто продовжували дружбу з дітьми, які у гих гостили і продовжували вчити дітей італійській мові, давати кошти на базові потреби, присилати подарунки.
Коли почалася окупація, деякі з цих італійців надсилали кошти для того, щоб ці діти могли виїхати з опікунами. Італійська благодійна асоціація підтримує дітей Херсонщини і зараз.
В окупації заклад, у якому на момент початку повномасштабної агресії працював Володимир Петрович, перестав фінансуватись. Так було з багатьма державними закладами. Але ж діти, знову ж таки, нікуди не ділись. Володимир Петрович поклав власні збереження на те, щоб прогодувати діточок.
Коли окупанти навідались до інтернатного закладу, допитували співробітників і знімали сюжети про те, що тут, начебто, вчать дітей нацизму і гомосексуалізму, то частина співробітників Центру після цього перестали виходити на роботу, дехто взагалі кинув все і виїхав.
Володимир Петрович також міг виїхати, але він та його родина залишались, бо окрім них про дітей піклуватись було нікому. У дворі закладу вони з дітьми висаджували картоплю та інші овочі, щоб хоч якісь продукти були. Чимось допомагали волонтери і просто небайдужі люди.
Коли з'явився ризик, що дітей почнуть силоміць вивозити до Криму та рф, Сагайдак частину дітей розквартирував по знайомим. Всіх не встиг, тож частину дітей окупантам вдалося викрасти.
Не зважаючи на постійний пресинг та ризик він залишався з дітьми.
Коли Херсон звільнили, дітей, що лишилися закладі, вивезли з Херсона подалі від лінії фронту. А Володимир Петрович почав їздити по селам звільненої частини Херсонської області, та розвозити гуманітарну допомогу дітям. Це і продукти харчування, і теплі речі, і розмальовки, тощо.
Володимир Петрович Сагайдак — людина, котра дійсно заслуговує гідного визнання. Вітаємо!
За повідомленням Херсонського Клубу Волонтерів