Тіла вбитих російськими солдатами українців лежали на вулицях Бучі під Києвом. Їх побачили одразу після деокупації міста.Метою Росії у війні з Україною є «геноцид і знищення української нації», вважають 60% українців. Про це свідчать результати опитування, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології, оприлюднені у червні цього року.Ще 6% респондентів вважають, що Росія хоче підкорити всі території, хоча і лишити їм певну культурну автономію, йдеться в дослідженні.
12% українців впевнені, що Росія прагне змінити владу і створити маріонеткову державу, яка буде слухатися у всьому Москву.
Лише 7% опитаних вважають, що Кремль прагне зберегти за собою вже окуповані території і насправді не претендує на всю або більшість територій України. Крім цього, один з варіантів відповідей був сформульований таким чином, щоб бути наближеним до російської пропаганди, а саме – проведення так званої «денацифікації і демілітаризації України» без посягань на незалежність України. Лише 5% респондентів обрали цей варіант.
Проєкт Радіо Свобода «Новини Приазовʼя» вирішив дізнатися чому більшість українців сприймають війну як геноцид і знищення української нації? Наскільки змінилося ставлення до Росії за 10 років війни? Як сприймають Росію українці, які перебувають в окупації, і що впливає на їхні настрої?
Наслідки нічного обстрілу Харкова силами Росії, 10 травня 2024 року
Виконавчий директор КМІСу Антон Грушецький розповів «Новинам Приазов’я», що в усіх регіонах України більшість жителів сприймають війну Росії як екзистенційну. Тобто як таку, що загрожує знищенням українців.
«Варіантів було всього шість, але насправді цих два варіанти це найбільш полярні – це знищення української нації і фізичне знищення більшості населення України. Один варіант був, який найбільш проросійський – це просто денацифікація, демілітаризації України. Його обрали всього 5% українців. Це, звісно, з одного боку, чимало, тому що це відповідає сотням тисячам людей, що, звісно, узгоджується з діяльністю Служби безпеки України, яка щодня знаходить і бореться зі зрадниками, колаборантами. Але, з іншого боку, це і підтверджує, що в Україні, до речі, є демократія і свобода слова, тому що наші респонденти готові висловлювати навіть такі дуже контроверсійні думки. 11% ще було – трохи більше тих, хто не визначився з думкою. І можливо це ті, хто також тихо поділяють проросійський погляд, але не хотіли його озвучувати. Але важливо, що на сході на півні більшість населення розуміють, що Росія має ворожі наміри», – підкреслив він.
«Закріпити агресивний імідж»
Абсолютна більшість людей у всіх регіонах України так чи інакше стикнулася з війною, каже дослідник. Це вплинуло на сприйняття Росії за 10 років агресії.«Ще рік тому, до речі, майже 80% українців стверджували, що є хтось в них серед знайомих, чи рідних, хто загинув або був поранений через вторгнення РФ. У більшості людей є хтось, хто проходить військову службу. Більшість українців стали вимушено переміщеними особами. У багатьох є родичі, які проживають в окупації або були змушені полишити окуповані території. До повномасштабного вторгнення, треба розуміти, що був певний консенсус щодо ставлення до Росії. Абсолютна більшість українців негативно ставилися до умовного Кремля і влади Росії, вважаючи, що окупація Криму і Донбасу це була така, скажімо там, агресія з боку самовладної Росії. Але при цьому 80% добре ставилися до звичайних росіян, вважаючи, що звичайні росіяни не мають впливу на владу. Вже після вторгнення ми бачимо, що абсолютна більшість українців негативно ставляться і до російської влади, і до простих росіян», – зауважив соціолог.
Він каже, що до вторгнення майже 40% мали близьких людей у Росії і «вочевидь отримували певну порцію проросійської пропаганди, яка звинувачувала в усьому українців».
Багатоквартирний будинок, в який влучила російська ракета. Дніпро, 14 січня 2023 року«Наприклад, ти можеш бути російськомовним українцем у Харкові, але ти бачиш прилети КАБів і розумієш, що намагається скоїти Росія», – пояснив Грушецький.
Росія робить усе, щоб закріпити свій агресивний імідж, тому українці дедалі більше переконуються, що її мета – це геноцид української нації, додав соціолог.
«Спочатку українці розраховували, що дійсно прості росіяни вийдуть щонайменше на масові протести. Також було відчуття, що після викриття масових вбивств і фактично геноцидних дій у Бучі, це також підштовхне росіян до кращого усвідомлення, що коїть їхня армія, їхня держава. Але цього сьогодні не відбулося, а вже у квітні-травні ми бачили абсолютно такі гіркі розчарування і потужну ненависть до росіян. Далі, з кожним місяцем, Росія робить все, щоб цементувати свій агресивний імідж. Тому що на окупованих територіях проводяться жахливі дії, українці про це знають», – наголосив Грушецький.
Він підкреслює, що Росія продовжує обстрілювати цивільну інфраструктуру і таким чином Росія продовжує посилювати свій негативний імідж.
«Навіть за останні декілька місяців атаки на українську енергетичну інфраструктуру, ми маємо проблеми в енергетиці і українці просто цементуються у своєму гніві на росіян», – додав дослідник.
«Нас знищити, територію забрати»
«Новини Приазовʼя» запитали в українців, які знають, що таке окупація, як вони сприймають війну Росії проти України, і чи змінюється з часом їхнє ставлення. Ось що нам розповіли жителі Херсона:«На моє переконання, мета Росії в Україні – знищити українську націю, і фізично, і духовну ідентичність. Просто нас знищити і забрати собі нашу територію і реалізувати якісь свої імперіалістичні амбіції керівництва Російської Федерації. Українці – це вільна держава, і українці ніколи не підкорялися. А Росія – це держава рабів, які звикли лише мовчати. І тому росіянам невигідно, аби українці були проти них, як завжди це було в історії», – каже жителька Валентина.
«Це тільки знищити населення України, українців, які жили, нікого не чіпали, жили своїм життям, працювали, відпочивали як могли. І прийшов «руський мир», який все знищив, лишив нас всього. Мене дітей, яких я вже не бачу з 2022 року, ні внуків не бачу. Я була ФОПом, будівельний магазин в мене був. Ну, як прийшли вони, все довелося закрити, нічого не стало. Ні доходу, нічого. Ні життя вільного, вільного пересування. Зараз я так боюсь вийти з дому через обстріли. Вони території наші хочуть собі залишити, але ми ж незламні, ми їм не залишимо. Ці цілі вони не досягнуть», – вважає жителька Херсону Ірина.«На мій погляд, є Путін, є його оточення і є прості люди. І ті, і ті здебільшого хочуть цю війну. Ті, хто його оточує, мабуть, вони в цьому фінансову користь якусь отримують. Це 1000 відсотково, бо вони отримують державні гранти, державні замовлення, на яких заробляють дуже великі кошти. А прості люди, у них, як-то кажуть, їх «жаба давить», розумієте? Чому вони можуть так жити, а ми не можемо так жити?» – вважає херсонець Владислав.
Жителька окупованого міста Пологи Запорізької області, розповіла на умовах анонімності, що Росія на захоплених територіях продовжує викорінювати все українське, і місцеве населення, на її думку, це усвідомлює. Жити в окупації людям стає дедалі складніше, каже жителька Пологів, але вони продовжують чекати на звільнення територій.
Місто Пологи Запорізької області після обстрілів на початку окупації«Ми залишилися в себе вдома, ми обрали такий шлях. Але це зовсім не означає, що нам подобається жити під нинішньою окупаційною владою. Ми чекаємо завершення війни. Ми з нетерпінням чекаємо перемоги України. Для нас головне чути, що наша країна, наша влада про нас не забула, що ми ще потрібні своїй країні. Ми бачимо ставлення окупантів до українців. Ми бачимо, як знищуються українська культура та українська нація. Ми чуємо, як обстрілюється територія вільної України. Це дуже страшно і дуже боляче, але кожен з нас береже частинку своєї країни у себе у серці», – поділилась українка.
«Неочікувана російська бійня»
Директор громадської організації «Архі-Місто» з Маріуполя Андрій Марусов, який свого часу виїхав з окупації, розповів, що для багатьох маріупольців стало відкриттям, з якою жорстокістю російські військові захоплювали місто. Це суттєво вплинуло на сприйняття Росії.
Маріуполь після повномасштабного вторгнення Росії«Якщо говорити про маріупольців, які тікали, то я б сказав, що напевно ніхто не очікував тієї російської бійні, яка відбулася, в багатьох було достатньо нейтральне ставлення, але не було ставлення до Росії, як до такого жорстокого ворога, який може на початку 21-го сторіччя влаштувати бійню всіх мирних людей. Тому для багатьох це стало таким жахливим відкриттям, враховуючи, що достатньо багато людей мають або мали родичів в Росії», – каже маріуполець.
За його словами, серед тих, хто залишився в окупації, є ті, хто не озвучують свою позицію, але ставляться до Росії негативно.
«Скоріш за все, вони публічно ніколи не скажуть про те, що вони ненавидять Росію, про те, що вони вважають її державою-окупантом, терористом. Але багато з них саме про це й думають. Просто потрібно чітко розуміти для себе, що та ж сама ФСБ і всі ці органи державної безпеки російські, вони дуже щільно працюють не лише в окупованому Маріуполі, а також у всіх окупованих територіях. І будь-яка публічна позиція, як правило, призводить до того, що вас схоплять, заарештують і відправляють на підвал, а в умовах повного правового свавілля, то тут взагалі ніякої не буде гарантії того, що людина виживе», – пояснив Марусов.
Під впливом пропаганди
Ще частина людей, які залишилися в Маріуполі та потрапили під дію російської пропаганди, зараз перебувають у пригніченому стані, розповідає Марусов. Вони бачать, що дії окупаційної влади відрізняються від обіцянок.
Зруйновані будівлі в Маріуполі внаслідок масштабного вторгнення Росії до України«Російська пропаганда вона діє, російський телевізор там доступний і навіть іноді нав'язується в Маріуполі кожному. Пропаганда діє негативно в тому сенсі, що деякі люди починають говорити або задумуватися про те, що можливо це саме Україна винувата в тому, що це трапилося. Можливо, не вся відповідальність лягає на Росію. Багато маріупольців не бачать якогось виходу з ситуації. Тобто ніякого покращення, про яке постійно каже російська пропаганда не відбувається», – розповідає експерт.
Це переважно стосується людей, які втратили своє житло і яким досі окупаційна влада його не відновила, як обіцяла. Натомість знесено сотні будинків, а деякі райони міста виглядають як пустеля, стверджує Марусов.
З огляду на бойові дії і окупацію Росією частини південних територій України, редакція не може отримати офіційного підтвердження про деякі озвучені свідчення чи незалежно їх перевірити.
«Позбавити українців майбутнього»
Народний депутат України, колишній голова Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович розповів «Новинам Приазов’я», що з юридичної точки зору є всі підстави говорити про геноцидний характер війни Росії проти України.
Володимир В'ятрович«Геноцид має юридичне визначення, яке передбачено, сформульовано в відповідній резолюції Організації об'єднаних націй з 1948 року. Творцем концепції геноциду є всесвітньо відомий юрист Рафал Лемкін. І якщо коротко, по суті, це в першу чергу, йде про знищення національної чи якоїсь расової спільноти саме за приналежність до цієї спільноти. Ця війна спрямована на знищення української культури, на знищення носіїв української культури, носіїв української ідентичності, на заміщення цієї української ідентичності російською ідентичністю. Тому, власне, так активно просувається концепція «руського миру», на те, щоб на окупованій території свідомо заселялося, власне, російське населення, на те, щоб позбавляти українців майбутнього, в тому числі викрадаючи й перевиховуючи українських дітей», – пояснив він.
Існування українців, як окремої нації, Росія завжди вважала загрозою своєму імперському проєкту, каже історик.
«Найбільш яскравим прикладом такої геноцидної політики був Голодомор 1932-1933 років, коли було знищено мільйони українців, українських селян, саме тому, що вони були головними носіями української національної ідентичності. Ці події доповнювалися також репресіями проти української політичної і культурної еліти. Мова йде про розстріляне відродження 30-х років, про знищення українського націонал-комунізму, тобто як якоїсь можливої владної альтернативи в Радянському Союзі. Мова йде про депортацію мільйонів українців. Всі разом, власне, вони дають той ефект, який мав би призвести до знищення українців як окремої національної спільноти, і, відповідно, це дає підстави називати їх геноцидом», – сказав Вятровіч.
«Єдиний шанс – перемога над РФ»
На окупованих територіях для Росії не існує жодних чинників, які б стримували її у реалізації своєї політики щодо українців. Тому єдиний варіант, за якого вона може понести відповідальність – це військова поразка, додав депутат.
Українські військовослужбовці ведуть вогонь із польської САУ «Краб» по позиціях армії РФ на передовій у Донецькій області, 17 січня 2023 року«Шанс єдиний – це перемога над Росією. Тому що, на жаль, як свідчить історія, переможців не судять. Якщо Росія не вийде з поразкою цієї війни, то, на жаль, як показує історія попередніх століть, попередніх десятиліть, жодної відповідальності не буде. Сталіна ніхто не притягнув до відповідальності, тому що він опинився в таборі переможців Другої світової війни. Ми маємо розуміти, якщо ми хочемо притягнути справді Росію до відповідальності за геноцид, то тут першим і найважливішим кроком має бути мілітарна поразка Російської Федерації в цій війні. Тоді я впевнений, що абсолютно можливо говорити про якісь міжнародні трибунали, притягнути до відповідальності конкретних осіб, в тому числі Володимира Путіна, як ті, які здійснили політику геноциду в Україні», – зазначив він.
- Російське масштабне військове вторгнення в Україну триває від ранку 24 лютого 2022 року.
- В Росії заперечували, що ведуть проти України загарбницьку війну і назвали це «спеціальною операцію». Також російська влада заперечує, що скоює злочини проти цивільних жителів України.
Геноцид і його ознаки у діях Росії проти України
Під час широкомасштабної війни Росія вчиняє щодо громадян України усі види злочинів, які можуть підпадати під визначення геноциду, вважають правники, дослідники геноцидів і правозахисники.А саме:
- оголошення намірів про знищення українців: президент Росії і представники російської влади неодноразово заявляли, що українців як етносу «не існує», що це «штучно створена» нація, і тих, хто так не вважає, «треба знищити», а України і українців не повинно існувати у майбутньому;
- публічні заклики до знищення українців;
- цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення населення та закладів охорони здоров’я України з метою позбавити людей електроенергії, водопостачання, зв’язку, медичної допомоги та інших засобів для життя;
- переслідування і знищення на окупованих територіях людей із проукраїнською позицією;
- винищення інтелігенції: учителів, митців, людей, які є носіями української культури та виховують інших у ній;
- запровадження в освітніх закладах на окупованих територіях системи навчання та виховання, націленої на зміну ідентичності дітей;
- депортація дітей без батьків до Росії з метою зміни їхньої ідентичності;
- вилучення та знищення із бібліотек українських книг, пограбування музеїв та цілеспрямоване викрадення артефактів, що вказують на давню історію українців.
Країни-учасниці Конвенції, а їх на сьогодні 149, мають запобігати актам геноциду і карати за них під час війни та в мирний час.
Конвенція визначає геноцид як дії, що здійснюються із наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову, релігійну, етнічну групу як таку.
Ознаки геноциду: вбивство членів групи або заподіяння їм серйозних тілесних ушкоджень; навмисне створення життєвих умов, розрахованих на знищення групи; запобігання дітонародженню та насильницька передача дітей з однієї групи до іншої; публічне підбурювання до вчинення таких дій.
Олександр Янковський, Олена Бадюк