«Ґвалтували по черзі на вогневих позиціях»: сексуальні злочини в російській окупації. Кого і як карають

За даними прокуратури, російський військовий заселився до будинку місцевої жительки, погрожуючи розправою їй та її малолітньому синові. Проживаючи у помешканні потерпілої без її згоди, окупант неодноразово вчиняв дії сексуального характеру стосовно жінки. Внаслідок насильства на сексуальному ґрунті над матір’ю дитина отримала вторинну психологічну травму, зазначили в обласній прокуратурі. Російського військового визнали винним у порушенні законів та звичаїв війни та винесли заочний вирок.

Проєкт Радіо Свобода «Новини Приазовʼя» дізнався, скільки фактів насильства на сексуальному ґрунті зафіксовано у Херсонській і Запорізькій областях за період повномасштабного вторгення РФ? Що розповідають потерпілі про дії російських військових під час окупації? Чи понесуть відповідальність окупанти, що вчиняли сексуальне насильство, і як цього досягти?

Найбільше злочинів – на Херсонщині

За даними українського омбудсмена Дмитра Лубінця, найбільше злочинів сексуального характеру окупанти вчинили у Херсонській, Донецькій, Київській і Харківській областях. Російських військових не зупиняє ні вік, ні стать, зауважив Лубінець.Дмитро ЛубінецьОчільниця спеціалізованого управління з переслідування злочинів насильства на сексуальному ґрунті, пов'язаного з конфліктом, Офісу Генерального прокурора України Анна Сосонська розповіла «Новинам Приазов’я», що всього з початку повномасштабного вторгнення на території України зафіксовано 296 фактів такого злочину.

«Стосовно чоловіків – 107 фактів сексуального насильства, стосовно жінок – 179 фактів сексуального насильства. Також нами зафіксовано 15 фактів сексуального насильства, стосовно неповнолітніх дітей. 14 фактів – стосовно дівчаток, і один –стосовно хлопчика. Серед наведених фактів сексуального насильства, пов'язаного з конфліктом, є такі види сексуального насильства: зґвалтування, каліцтво або насильство над статевими органами, примусове оголення, погрози спробою зґвалтування, і примус дивитися на сексуальну наругу над близькими особами. Найбільша кількість фактів сексуального насильства, пов'язаного з конфліктом, наразі зафіксована у Херсонській області – 89 фактів, у Донецькій області – 75 фактів, у Київській області – 57 фактів. Відповідно у Харківській області зафіксовано – 33 факти, у Запорізькій області – 19, у Чернігівській області – 8, в Луганській області – 3, у Миколаївській області – 10, у Сумській області – 2», – повідомила вона.

Залучать Інтерпол

Представниця Офісу Генпрокурора зазначила, що наразі повідомлено про підозру 44 військовослужбовцям Росії. До суду скерували 19 обвинувальних актів стосовно 28 осіб, 5 військових засудили до покарання у вигляді позбавлення волі на різні терміни. Усі кримінальні провадження перебувають у суді згідно з процедурою заочного засудження, тобто без фізичної присутності обвинуваченого у суді, зазначила Сосонська.

«Ми намагаємося взаємодіяти з «Інтерполом», будемо скеровувати відповідні ухвали, які набрали законної сили для організації розшуку шляхом системи «Інтерпол», тому важелі на них у нас є. Мені вже ставили запитання доцільності засудження російських військовослужбовців за процедурою «in absentia» (спеціальна процедура кримінального провадження – досудового розслідування та судового розгляду за відсутності обвинуваченого – ред.), тому що, мовляв, у вас фізично немає правопорушників. То на цей час немає. Декілька років – і вони захочуть подорожувати, вони ж не захочуть весь час залишатися в Росії чи подорожувати десь там Сирією чи Білоруссю. І для них, я дуже сподіваюся, буде великою несподіванкою, коли вони перетнуть державний кордон десь в Іспанії, Італії, Франції і отримають сповіщення від Інтерполу про те, що вони перебувають у розшуку за вчинення воєнного злочину на території України», – сказала співрозмовниця.

«Тягали за волосся і били»

Зараз постраждалі звертаються до правоохоронних органів частіше, ніж це було рік чи два тому, каже очільниця спецуправління. Вона розповіла про один із фактів сексуального насильства, до якого причетні російські військові, що перебували на окупованій частині Запорізької області.Анна Сосонська
«Вони діяли за попередньою змовою між собою, зайшли на територію домоволодіння в одному із районів Запорізької області, на даний час це окупований район. Там проживали лише цивільні особи, подружжя з двома малолітніми дітьми. І там російські окупанти зрозуміли, що цивільні особи не можуть їм чинити опір через страх бути страченими чи через страх, що діти їхні зазнають якогось насильства з боку ЗС РФ. Вони змусили жінку залишитися у будинку. Її чоловікові з дітьми наказали поїхати до магазину, щоб вони не були присутні при цьому. Далі один з військовослужбовців, погрожуючи вбивством і застосуванням вогнепальної зброї, приставив до рота цієї жінки автомат. Інший схопив її за волосся, почав бити по різних частинах тіла. Потім її затягнули в безлюдне місце – у лісосмугу, де знаходилися вогневі позиції їхньої артилерії і там зґвалтували по черзі. Наразі триває судовий розгляд. По цьому кримінальному провадженню ми працюємо з постраждалою та з членами її родини», – каже Сосонська.

«Навів зброю і пригрозив застрелити»

Також українським правоохоронцям відомо про вчинення сексуального насильства на початку окупації Маріуполя, додала Сосонська.
Так, прокурорами 13 лютого 2024 року скеровано до суду обвинувальний акт відносно 51-річного учасника незаконного збройного формування «ДНР». Наприкінці березня – початку квітня 2022 року чоловік відкрито демонстрував вогнепальну зброю, увійшов до підвального приміщення житлового будинку Маріуполя, де на той час перебували громадяни України, в тому числі цивільна потерпіла, розповіла представниця прокуратури.Розбомблений Маріуполь у 2022 році
«Він, почувши позицію потерпілої про небажання евакуюватися на територію РФ, навів на неї вогнепальну зброю і висловив погрозу пострілу. Потім він наказав потерпілій надати йому паспорт і слідувати з ним у житловий будинок одного із районів Маріуполя. Там він, маючи на меті вчинити насильницькі дії сексуального характеру, наказав їй повністю роздягатися. А було надзвичайно холодно, в місті вже місяць не було опалення, у квартирі були відсутні вікна. Потерпіла при цьому протягом 5-10 хвилин перебувала оголеною в цій квартирі, це все одно що голою на вулиці стояти. І потім він вчинив насильницькі дії сексуального характеру, зґвалтувавши цю постраждалу», – каже Сосонська.

З огляду на бойові дії й окупацію Росією частини південних територій України, редакція не може отримати офіційного підтвердження про деякі озвучені свідчення чи незалежно їх перевірити.

«Кинув на диван і почав душити»

«Новини Приазовʼя» поспілкувалися з жителькою Херсонської області, яка також пережила сексуальне насильство. Вона розповіла про події, які сталися влітку 2022 року під час окупації її населеного пункту. Втім через сильну психологічну травму, яку жінка досі переживає, вона просить не називати її імʼя та прізвище і погодилась розповісти свою історію лише на умовах анонімності.«Я відкрила двері й одразу отримала удар в обличчя. Я вмилася кров'ю, посипалися зуби. Він схопив мене за волосся і почав тягнути. Він бив мене прикладом автомата і тягав по кухні. В кухні було темно. А потім натрапив на диван, бо посеред кухні у нас стіл стояв довгий, сім'я у нас велика. Кинув на диван і почав душити. Почав душити з такою силою, що я вже прощалася з дітьми, з онуками, з правнуками. Я ніколи не думала, що я залишуся жива. Потім став мене роздягати. Він два рази чиканув мене – два порізи живота мені зробив. Чим він різав, я не знаю, не можу сказати. Але я була в такому страху, що цей біль відчула тільки після того, як він пішов. І до цього часу в мене в животі в одному місці шрам залишився, бо глибоко він прорізав», – поділилась українка.

Чоловік катував її і допитував про односельчан. Це тривало годину, а потім почав ґвалтувати, розповіла жителька Херсонщини.

«Він пішов, коли на вулиці вже світало. У дворі стояв велосипед, він сів на той велосипед, відкрив ворота, хоч хвіртка була замкнена, і поїхав. Перед цим загубив у кімнаті картуза свого. Я знайшла той картуз, кинула йому його. Він крикнув: «Не виходити з кімнати. І нікому ні писку, нікому не розповідати». Потім кинув мені патрон. і сказав: «Цим патроном я тебе вб'ю». До цього часу у мене той патрон і лежить», – каже потерпіла.Херсонська область, російська військова техніка, 25 лютого 2022 року
За кілька тижнів після цього жінці вдалося виїхати на підконтрольну владі України територію. Вона каже, що спочатку не хотіла розповідати про те, що з нею сталося. Але зараз переконана, що розголос про злочини російських військових дуже важливий.

«Коли я приїхала в Кривий Ріг, то болі в печінці так і продовжувалися. А як виявилося потім, у мене перебито чотири ребра. Це він так бив, і ті ребра торкалися до печінки, і через це були страшні болі. Коли я приїхала у Кривий Ріг і мене донька везла у поліцію, я була проти. Я не хотіла це розголошувати. Мені просто було соромно за це. Але вона сказала ні, треба. Треба, щоб знали, щоб люди бачили, як вони знущаються, попри те, що ти людина похилого віку. Тоді я вже погодилася. Я спілкувалася з дівчатками, які перебували в полоні. Вони розповідали, як з них знущалися, як їх катували, як до них підключали електричний струм. Звичайно, це було боляче і важко, важко це все пережити, все це перенести», – підкреслила співрозмовниця.

Ознаки сексуального насильства

Юрій Білоус – адвокат, який представляє потерпілих від воєнних злочинів в судах. Він розповів, які саме дії належать до сексуального насильства, пов'язаного з російсько-українською війною.Юрій Білоус
«Дуже важливо сказати, що це не тільки зґвалтування. Воно стосується різних видів сексуального насильства, наприклад, примусове роздягання, застосування тортур з використанням електроструму до геніталій чоловіка чи жінки – це також сексуальне насильство. Але, по-перше, не всі люди, які постраждали, знають, що вони є жертвами саме сексуального насильства, пов'язаного з конфліктом. Не всі слідчі також це можуть знати, це може впливати на те, що людина повідомляє у правоохоронні органи. І, по-друге – це те, як правоохоронні органи фіксують те, що повідомила людина», – зазначив він.

Важливо, щоб російських військових за такі злочини судили саме в Україні, вважає адвокат. Оскільки Міжнародний кримінальний суд може притягнути до відповідальності найвище керівництво – політичне, військове.

«Велику частину, найбільшу частину – 98%, ми повинні судити тут, в Україні, в наших українських судах. І ми це робимо. Окрім фіксації воєнних злочинів є і вироки, і судові процеси йдуть не тільки заочні, але й очні. Так, заочних більше, але й очні вироки є. Коли є докази, коли є потерпілі, потерпілі мають право на доступ до правосуддя, мають право на те, щоб правосуддя здійснилося, і ми не повинні чекати чи відкладати в якийсь довгий ящик – на 50 років вперед це. Якщо можна це робити сьогодні, то це треба робити сьогодні. Якщо російський військовий потрапить в полон, то він опиниться тут і буде нести своє покарання», – наголосив Білоус.

«Воєнний злочин проти громадян України»

«СЕМА Україна» – громадська організація, що об'єднує жінок, які постраждали через сексуальне та гендерно-обумовлене насильство внаслідок збройної агресії Росії проти України. Директорка з комунікацій цієї організації Людмила Гусейнова наголошує, що російські військові скоювали такі злочини ще від початку війни 2014 року.

«Серед членкинь «СЕМА Україна» багато жінок постраждали, саме починаючи з 2014 року. А цифру точну, я думаю, що ми дізнаємося дуже нескоро. Навіть, коли вже будуть деокуповані всі наші території, я не впевнена, що постраждалі люди будуть готові говорити про це відразу», – вважає співрозмовниця.Людмила Гусейнова
Через примусові роздягання проходять майже 90% полонених, як цивільних, так і військових, каже правозахисниця. Також окупанти часто застосовують до них катування електричним струмом чи побиттям статевих органів. Крім того, сексуального насильства зазнали багато з тих людей, які перетинали російські блокпости.

«Жінок роздягали виключно чоловіки – військові зі зброєю в руках. І також є багато свідчень і історій, коли жінок просто вивозили кудись в сторонку. Або це робили майже на очах рідних, або жінок це примушували робити для того, щоб убезпечити дітей. І ці страшні історії не завжди готові згадувати жінки, чоловіки, але я впевнена, прийде час і розуміння того, що це не просто поодиноке таке сексуальне насильство, що це воєнний злочин проти громадян України, і ми вимагаємо і хочемо, щоб це СНПК (сексуальне насильство повʼязане с конфліктом – ред.) було визнано як воєнний злочин», – зауважила вона.

Сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом (СНПК), є «зброєю» війни Росії проти України. Це частина російської стратегії для контролю і залякування цивільного населення, що заохочується вищим керівництвом РФ. Попри те, що основна частина СНПК вчиняється щодо жінок, зафіксовані випадки також щодо чоловіків, літніх людей і навіть дітей.

Для людей, які пережили такий досвід, дуже важливим є встановлення справедливості і покарання винних, додала Гусейнова.

«Так само, як наше суспільство бореться з пропагандою, з воєнними злочинами, ми маємо розуміти, що це наш вклад у досягнення справедливості і наш вклад у те, щоб не продовжувалося це страждання людей в окупації й не продовжувалися ці знущання з наших полонених. Тому що, коли ми висвітлюємо ці історії, коли ми говоримо про те, що будемо домагатися покарання винних, я дуже, можливо, наївно, але сподіваюсь, що ці злочинці, котрі намагаються це робити, трохи призупиняться», – висловила сподівання представниця організації.

Женевські конвенції про захист жертв війни є міжнародними багатосторонніми угодами у сфері законів і звичаїв війни. Вони спрямовані на захист жертв збройних конфліктів.

Конвенції були підписані 12 серпня 1949 року на Дипломатичній конференції ООН у Женеві. Вони набрали чинності 21 жовтня 1950 року.
До підпису долучилося понад 190 держав, тобто майже всі країни світу.

Конвенція про захист цивільного населення під час війни передбачає гуманне ставлення до цивільного населення, що перебуває на окупованій території, і захищає його права.

Президент РФ Владімір Путін підписав закон, згідно з яким Росія фактично вийшла з Женевської конвенції про захист цивільного населення під час міжнародних збройних конфліктів і стала непідсудною ООН.

Олександр Янковський, Олена Бадюк