«Печальніших історій не знайдете», ніж історії пограбування російськими окупантами херсонських музеїв. Запобігти такому глобальному мародерству українська влада не змогла. Хоча директорка Херсонського обласного краєзнавчого музею вважає: якби не зрада попередньої очільниці музею Тетяни Братченко, яка віддала музей на поталу росіянам, можна було б врятувати найцінніші експонати. Але як історик вона добре усвідомлює істину: історія не знає умовного способу – сталося те, що сталося.
І зараз пані Ользі та її невеличкій, але згуртованій команді доводиться відроджувати музей. Вона розповіла Медіаплатформі «Вгору» не тільки про нинішню роботу музейників, а й про пограбування, про свої враження від побаченого, коли вперше після деокупації переступила музейний поріг – поріг рідного Херсонського краєзнавчого, одного з найкращих і найстаріших музеїв України, яким вона завжди дуже пишалася…
«Зайти в музей можна було тільки з її дозволу, – розповідає Ольга Гончарова. – Наприклад, я хотіла взяти з кабінету фронтові листи, які науково опрацьовувала, робила електронний каталог. Вона мені сказала: «Вам, Ольго Серафимівно, категорично заборонено входити в музей». Все. Дозвіл отримали лише деякі люди, які обслуговували колекцію».
Віддані музею співробітники, не звертаючи увагу на те, що директорка стала колаборанткою, під час окупації приходили й доглядали колекції. Робили те, що й робили до війни. Декому довелося звільнитися. Дехто, як і пані Ольга, призупинив трудові відносини та виїхав.
Але були ті, хто свідомо перейшов на бік росіян. Ольга Гончарова вважає, що з переїздом колаборантів на лівобережжя вслід за окупаційною адміністрацією наше місто очистилося, однак вона не згодна з думкою, що музейний колектив «стрункими рядами й колонами» побіг співпрацювати з росіянами. Зрада – то справа колишньої директорки-колаборантки та частини наближених до неї працівників.
«Я не можу сказати, що для мене було несподіванкою, коли Братченко перейшла на бік Російської Федерації. Мені здається, вона могла б прилаштуватися до будь-якої влади та ситуації. І до цієї влади вона теж пристосувалася».
Однак Братченко вже не є директоркою «російської версії» краєзнавчого музею. Зараз на цій посаді Тетяна Шандра, яка свого часу була вченим секретарем, а потім завідувачкою відділу новітньої історії та мала репутацію «людини Братченко».
«У той день я вперше побачила, що таке вандалізм у сфері культури. Окупанти пограбували експозицію і частину фондосховища. Хапали все найдорожче, найцінніше – експонати з дорогоцінних металів, предмети нумізматики, зброю, археологічні знахідки. І зруйнували всі експозиційні вітрини. Там, де скло не знімалося, його вибивали. І коли ми ходили по музею, під ногами хрумтіло це скло...»
Інформації про причетність до цього мародерства кримських музейників Ольга Гончарова не має, але підозрює, що це пограбування відбулось не без їхньої участі. Лапідарій, сховище каміння античного мистецтва, вивезли частково, але той факт, що зникли музейні предмети часів Боспорської держави, свідчить про руку кримчан. Все пов’язане з Боспорським царством, осередок якого був у Керчі, завжди цікавило колег з Криму.
З експозицією окупанти взагалі не церемонились, безжально зривали експонати з кріплень. З найболючіших втрат – скляний кубок з готського поселення з виставки «Степова Еллада», який окупанти, намагаючись вилучити, розбили вщент.
«Це був дуже цінний, важливий експонат, – розповідає Ольга Гончарова. – Знахідки з поховань остготів, які мешкали на території Херсонщини, дуже рідкісні, тому знайти щось – це велика удача. Побачити, що цей предмет знищений, було дуже болісно. Але ми зібрали всі уламочки, ретельно їх зберігаємо і не втрачаємо надії повернути цей експонат до життя».
Цей скляний кубок дуже тонкої роботи знайшов у Чорнобаївці мешканець села, Пораючись на подвір'ї, він наштовхнувся на готське поховання молодої дівчини. Крихке, тонке скло з таких давніх часів рідко зберігається непошкодженим. І цей дивовижний рідкісний експонат розбили вщент.
«Ця війна розвінчала декілька міфів, – підсумовує пані директорка. – Зруйновано міф про другу армію світу. Коли побачила, що трапилося в музеї під час окупації, подумала, що зруйнований ще один міф – про особливу культуру Росії. Я побачила справжній вандалізм: музейні вітрини розтрощені, експонати вкрадені. Культурна нація не могла такого зробити. Я не могла уявити, що можна так грубо, жорстоко, безжально винищувати експонати, які є культурною спадщиною України й мають значення для всього світу».
Тож думка про те, що росіяни воліють стерти, знищити історію України, народилася не на порожнім місці. Загарбники вважали Херсонщину своєю «ісконною» територією, бо в їхній ментальності до указу Катерини II про заснування Херсона на наших землях життя взагалі не було. Вони немов відсікали минуле і показували лише цей період. Але ж вперті факти свідчать про зворотне, і в краєзнавчому музеї була представлена історія величезної кількості народів і націй, які населяли наші південні території.
«Коли я виходила на мітинги спротиву і бачила, як люди кричали «геть!», показували, що тут росіян ніхто не чекає, я раптом зрозуміла: в Херсоні дуже потужна молодь і освічені люди. Їм неможливо було навіяти, що існує тільки історія Катерини. Люди знали свою історію – і добу козацтва, і часи скіфів, сарматів, таврів, кіммерійців, готів і греків», – розповідає Ольга Гончарова.
Пограбування музею стало свідченням того, що росіяни намагалися якнайшвидше переписати нашу історію.
Залишилася вагома кількість. Тому Ольга Серафимівна впевнена, що після Перемоги музей буде відроджений. Каже, вони вже зараз живуть думками про майбутнє і складають концепцію по кожній з трьох музейних будівель.
«Це буде новий музей і зовсім інший показ з урахуванням викликів війни, – ділиться планами Ольга Гончарова. – Нам треба очищати історію від наративів, які існували до цього часу. Хоча при Незалежній Україні багато було виправлено, досліджено багато білих плям, але все ще викривлення історії залишились».
Окупанти пограбували не тільки музейні експонати, але й завдали значної шкоди матеріально-технічній базі музею.
Надія на те, що камери відеонагляду зафіксували пограбування, не справдились – росіяни забрали всі жорсткі диски. З розповідей охоронців з'ясувалося, що під час вивезення експонатів у музеї працювало десь 70 сторонніх людей у супроводі озброєних військових.
Охороні наказали сидіти тихо і нікуди не відходити. Фури з заклеєними номерами заїжджали на музейне подвір’я, і в них швидко вантажили цінні експонати. Є припущення, що награбоване вивезли в Крим, у район Херсонесу.
Можливо, частина експонатів опинилась у Генічеську, принаймні, там «засвітилася» колекція херсонця Ширяєва, присвячена Суворову. Але серед зібраних колекціонером речей практично не було оригіналів, – наголошує Ольга Гончарова. Вона бачила ці окупантські репортажі та впізнала експонати з музейного залу Суворова.
Охоронці розповіли, що на джипах приїжджали ще якісь сумнівні люди в цивільному, загортали деякі види старовинної, раритетної зброї у вишиті рушники з музейної колекції, кидали в машини та від'їжджали. Вірогідно, ця частина мала інших адресатів – приватні колекції. І це викликає особливе занепокоєння.
Як величезне досягнення Ольга Серафимівна згадує відновлення роботи бухгалтерії. Після втечі колаборантів-бухгалтерів на Лівий берег, зникли й жорсткі диски з бухгалтерії. Оскільки після перереєстрації установи по російському законодавству музей був відрізаний від України, музейники, які не перейшли на бік ворога, залишалися без зарплати.
«Це була дуже велика і складна історія, – згадує директорка. – Я з бухгалтером їздила в Миколаїв, за свої кошти придбала всі бухгалтерські інструменти, щоб запустити роботу бухгалтерії та допомогти людям отримати зарплату. І буквально, за годину-півтори до настання нового 2023 року, вдалося нам все це поновити та виплатили людям гроші».
Віддані своїй справі музейники з головою поринули в роботу, відродили всі форми музейної справи. Вони вже другий рік поспіль працюють в місті, яке перебуває під цілодобовими обстрілами ворога.
Науково-дослідна робота могла б і загальмувати, адже немає змоги працювати в архівах. Тож замість щорічних «Наукових записок Херсонського обласного краєзнавчого музею» вийшли «Ненаукові записки», в яких зібрані, опрацьовані спогади музейних працівників.
Спогади свідків подій часів російсько-української війни на Херсонщині стануть важливим джерелом вивчення новітньої історії України.
Відроджена експозиційна робота – зібрали цікаві експонати й відкрили виставку «Незламна Херсонщина», в якій відобразили кожний момент стрімкого руху сучасної історії: тероборона, Чорнобаївка, окупація, мітинги спротиву, визволення, Каховська трагедія, життя під обстрілами.
«Само собою в нас виникло гасло: «Незламній Херсонщині – незламний музей. Ми намагаємось працювати як на передовій і бачимо у своїй роботі сенс того, що культура в нашому місті не зникає».
Серед основних завдань – також збереження музейних будівель від остаточного руйнування.
Йде робота над різними проєктами, в тому числі запрацювала нова музейна платформа – «Віртуальний музей». Співробітники впроваджують онлайн-екскурсії, на них можна буде купити електронний квиток і мати змогу в мережі зустрітися з херсонцями, які зараз розкидані по всьому світу, відповісти на їхні питання, впровадити інтерактивне спілкування. Херсонці скучили за музеєм, а музейники – за відвідувачами, і онлайн-зустрічі єднають їх.
Розпочались онлайн-заняття зі школярами, їх відкрив Михайло Підгайний, який розповів про стародавніх тварин нашого краю. Продовжила Марина Аскурава, розповіддю про етнографічні традиції Херсонщини та їх особливості. Діти були в захваті. Тепер вже цілий список таких занять складений: про найбільший експонат музею, про загадковий світ самураїв та їх зброю, про екзотичні рослини, які можна зустріти в Херсоні, про листівки та марки, які відображають цю війну, про роль іграшки в житті людини.
А ще Ольга Гончарова згадує, як влітку співробітники музею виїздили до сіл із майстер-класами «Лялька Мотанка. Сакральний український оберіг».
«Я дітям показувала фото на ноутбуці старовинних ляльок, розказувала про традиції виготовлення мотанки, разом з дітьми та їх батьками виготовляли їх, продовжуючи традиції музейної педагогіки. Це було важливо, бо я побачила, що діти скучили за школою, за спілкуванням, і нас так радо приймали. Замість того, щоб працювати годину, ми не обмежували час спілкування. Бо відчули, наскільки зараз наша праця потрібна людям на деокупованих територіях».
На фото зверху: Ця промовиста світлина, де Ольга Гончарова показує порожні вітрини Херсонського краєзнавчого музею, облетіла світові ЗМІ. 22 грудня 2022 р. Фото: Dimitar Dilkoff / Getty Images
Директорка Херсонського обласного краєзнавчого музею Ольга Гончарова. Фото:Херсонський обласний краєзнавчий музей / Facebook
«Вам, Ольга Серафимівно, категорично заборонено входити в музей»
Перші дні вторгнення Ольга Гончарова зустріла в Херсоні, виходила на мітинги спротиву, але її терпіння дивитися на російські «зетки» надовго не вистачило. Та й до роботи її не допустили. Колишня директорка – колаборантка Братченко, яка відкрила росіянам музейні двері та свої обійми, суворо контролювала кожного підлеглого, особливо тих, хто був у конфронтації з нею.«Зайти в музей можна було тільки з її дозволу, – розповідає Ольга Гончарова. – Наприклад, я хотіла взяти з кабінету фронтові листи, які науково опрацьовувала, робила електронний каталог. Вона мені сказала: «Вам, Ольго Серафимівно, категорично заборонено входити в музей». Все. Дозвіл отримали лише деякі люди, які обслуговували колекцію».
Віддані музею співробітники, не звертаючи увагу на те, що директорка стала колаборанткою, під час окупації приходили й доглядали колекції. Робили те, що й робили до війни. Декому довелося звільнитися. Дехто, як і пані Ольга, призупинив трудові відносини та виїхав.
Але були ті, хто свідомо перейшов на бік росіян. Ольга Гончарова вважає, що з переїздом колаборантів на лівобережжя вслід за окупаційною адміністрацією наше місто очистилося, однак вона не згодна з думкою, що музейний колектив «стрункими рядами й колонами» побіг співпрацювати з росіянами. Зрада – то справа колишньої директорки-колаборантки та частини наближених до неї працівників.
«Я не можу сказати, що для мене було несподіванкою, коли Братченко перейшла на бік Російської Федерації. Мені здається, вона могла б прилаштуватися до будь-якої влади та ситуації. І до цієї влади вона теж пристосувалася».
Однак Братченко вже не є директоркою «російської версії» краєзнавчого музею. Зараз на цій посаді Тетяна Шандра, яка свого часу була вченим секретарем, а потім завідувачкою відділу новітньої історії та мала репутацію «людини Братченко».
Під ногами хрумтіло розбите скло
Виїхала Ольга Гончарова з Херсона до сестри на захід України 8 квітня 2022 року, а повернулася 17 листопада. Згадує, як сльози щастя лилися градом, коли почула по телебаченню, що Херсон звільнено. Плакала і в стінах рідного музею – але вже від розпачу, коли зайшла в музей разом із працівниками СБУ та прокуратури:«У той день я вперше побачила, що таке вандалізм у сфері культури. Окупанти пограбували експозицію і частину фондосховища. Хапали все найдорожче, найцінніше – експонати з дорогоцінних металів, предмети нумізматики, зброю, археологічні знахідки. І зруйнували всі експозиційні вітрини. Там, де скло не знімалося, його вибивали. І коли ми ходили по музею, під ногами хрумтіло це скло...»
Понівечені музейні експонати після пограбування. Фото Олександра Корнякова
Інформації про причетність до цього мародерства кримських музейників Ольга Гончарова не має, але підозрює, що це пограбування відбулось не без їхньої участі. Лапідарій, сховище каміння античного мистецтва, вивезли частково, але той факт, що зникли музейні предмети часів Боспорської держави, свідчить про руку кримчан. Все пов’язане з Боспорським царством, осередок якого був у Керчі, завжди цікавило колег з Криму.
З експозицією окупанти взагалі не церемонились, безжально зривали експонати з кріплень. З найболючіших втрат – скляний кубок з готського поселення з виставки «Степова Еллада», який окупанти, намагаючись вилучити, розбили вщент.
«Це був дуже цінний, важливий експонат, – розповідає Ольга Гончарова. – Знахідки з поховань остготів, які мешкали на території Херсонщини, дуже рідкісні, тому знайти щось – це велика удача. Побачити, що цей предмет знищений, було дуже болісно. Але ми зібрали всі уламочки, ретельно їх зберігаємо і не втрачаємо надії повернути цей експонат до життя».
Цей скляний кубок дуже тонкої роботи знайшов у Чорнобаївці мешканець села, Пораючись на подвір'ї, він наштовхнувся на готське поховання молодої дівчини. Крихке, тонке скло з таких давніх часів рідко зберігається непошкодженим. І цей дивовижний рідкісний експонат розбили вщент.
«Ця війна розвінчала декілька міфів, – підсумовує пані директорка. – Зруйновано міф про другу армію світу. Коли побачила, що трапилося в музеї під час окупації, подумала, що зруйнований ще один міф – про особливу культуру Росії. Я побачила справжній вандалізм: музейні вітрини розтрощені, експонати вкрадені. Культурна нація не могла такого зробити. Я не могла уявити, що можна так грубо, жорстоко, безжально винищувати експонати, які є культурною спадщиною України й мають значення для всього світу».
Все, що залишилось від виставки «Степова Еллада». Фото Олександра Корнякова
Тож думка про те, що росіяни воліють стерти, знищити історію України, народилася не на порожнім місці. Загарбники вважали Херсонщину своєю «ісконною» територією, бо в їхній ментальності до указу Катерини II про заснування Херсона на наших землях життя взагалі не було. Вони немов відсікали минуле і показували лише цей період. Але ж вперті факти свідчать про зворотне, і в краєзнавчому музеї була представлена історія величезної кількості народів і націй, які населяли наші південні території.
«Коли я виходила на мітинги спротиву і бачила, як люди кричали «геть!», показували, що тут росіян ніхто не чекає, я раптом зрозуміла: в Херсоні дуже потужна молодь і освічені люди. Їм неможливо було навіяти, що існує тільки історія Катерини. Люди знали свою історію – і добу козацтва, і часи скіфів, сарматів, таврів, кіммерійців, готів і греків», – розповідає Ольга Гончарова.
Пограбування музею стало свідченням того, що росіяни намагалися якнайшвидше переписати нашу історію.
Порожні музейні стенди. Фото Олександра Корнякова
Втрачене та врятоване
Ольга Гончарова наголошує, що поки йде досудове розслідування, вона не може розповісти про всі подробиці цього пограбування, однак деякими цифрами та фактами поділилася. Після спілкування з охоронцями директорка зрозуміла, що російські шпигуни ще під час окупації приїздили в музей, вони все оглядали, ймовірно, навіть розробляли якийсь план. Грабували музей фахівці-музейники, бо спочатку вивезли документацію: всі книги надходжень. Музейний фонд до окупації складав приблизно 180 тисяч експонатів, викрали більше ніж 23 тисячі.
Результати «хазяйнування» окупантів в музеї. Фото Олександра Корнякова
Залишилася вагома кількість. Тому Ольга Серафимівна впевнена, що після Перемоги музей буде відроджений. Каже, вони вже зараз живуть думками про майбутнє і складають концепцію по кожній з трьох музейних будівель.
«Це буде новий музей і зовсім інший показ з урахуванням викликів війни, – ділиться планами Ольга Гончарова. – Нам треба очищати історію від наративів, які існували до цього часу. Хоча при Незалежній Україні багато було виправлено, досліджено багато білих плям, але все ще викривлення історії залишились».
Окупанти пограбували не тільки музейні експонати, але й завдали значної шкоди матеріально-технічній базі музею.
Порожні музейні стенди. Фото Олександра Корнякова
Надія на те, що камери відеонагляду зафіксували пограбування, не справдились – росіяни забрали всі жорсткі диски. З розповідей охоронців з'ясувалося, що під час вивезення експонатів у музеї працювало десь 70 сторонніх людей у супроводі озброєних військових.
Охороні наказали сидіти тихо і нікуди не відходити. Фури з заклеєними номерами заїжджали на музейне подвір’я, і в них швидко вантажили цінні експонати. Є припущення, що награбоване вивезли в Крим, у район Херсонесу.
Можливо, частина експонатів опинилась у Генічеську, принаймні, там «засвітилася» колекція херсонця Ширяєва, присвячена Суворову. Але серед зібраних колекціонером речей практично не було оригіналів, – наголошує Ольга Гончарова. Вона бачила ці окупантські репортажі та впізнала експонати з музейного залу Суворова.
Кадр з пропагандистського ролика, на якому зафіксована Юлія Ржевська, заступниця директорки-колаборантки краєзнавчого музею Тетяни Братченко, яка демонструє школярам в окупованому Генічеську викрадені музейні експонати, пов’язані з Суворовим.
Охоронці розповіли, що на джипах приїжджали ще якісь сумнівні люди в цивільному, загортали деякі види старовинної, раритетної зброї у вишиті рушники з музейної колекції, кидали в машини та від'їжджали. Вірогідно, ця частина мала інших адресатів – приватні колекції. І це викликає особливе занепокоєння.
Другий рік під обстрілами
«Наразі ми працюємо в маленькому колективчику, – розповідає Ольга Гончарова. – Але він дуже потужний. Це люди особливого музейного ґатунку і херсонського незламного духу».Як величезне досягнення Ольга Серафимівна згадує відновлення роботи бухгалтерії. Після втечі колаборантів-бухгалтерів на Лівий берег, зникли й жорсткі диски з бухгалтерії. Оскільки після перереєстрації установи по російському законодавству музей був відрізаний від України, музейники, які не перейшли на бік ворога, залишалися без зарплати.
«Це була дуже велика і складна історія, – згадує директорка. – Я з бухгалтером їздила в Миколаїв, за свої кошти придбала всі бухгалтерські інструменти, щоб запустити роботу бухгалтерії та допомогти людям отримати зарплату. І буквально, за годину-півтори до настання нового 2023 року, вдалося нам все це поновити та виплатили людям гроші».
Віддані своїй справі музейники з головою поринули в роботу, відродили всі форми музейної справи. Вони вже другий рік поспіль працюють в місті, яке перебуває під цілодобовими обстрілами ворога.
Науково-дослідна робота могла б і загальмувати, адже немає змоги працювати в архівах. Тож замість щорічних «Наукових записок Херсонського обласного краєзнавчого музею» вийшли «Ненаукові записки», в яких зібрані, опрацьовані спогади музейних працівників.
Спогади свідків подій часів російсько-української війни на Херсонщині стануть важливим джерелом вивчення новітньої історії України.
Збірка спогадів співробітників Херсонського обласного краєзнавчого музею «Ненаукові записки». Її видання було присвячено першій річниці визволення Херсона від російських окупантів. Фото: Херсонський обласний краєзнавчий музей / Facebook
Відроджена експозиційна робота – зібрали цікаві експонати й відкрили виставку «Незламна Херсонщина», в якій відобразили кожний момент стрімкого руху сучасної історії: тероборона, Чорнобаївка, окупація, мітинги спротиву, визволення, Каховська трагедія, життя під обстрілами.
«Само собою в нас виникло гасло: «Незламній Херсонщині – незламний музей. Ми намагаємось працювати як на передовій і бачимо у своїй роботі сенс того, що культура в нашому місті не зникає».
Відкриття виставки «Херсонщина незламна» 18 травня 2023 року. Фото: Херсонський обласний краєзнавчий музей / Facebook
Серед основних завдань – також збереження музейних будівель від остаточного руйнування.
Йде робота над різними проєктами, в тому числі запрацювала нова музейна платформа – «Віртуальний музей». Співробітники впроваджують онлайн-екскурсії, на них можна буде купити електронний квиток і мати змогу в мережі зустрітися з херсонцями, які зараз розкидані по всьому світу, відповісти на їхні питання, впровадити інтерактивне спілкування. Херсонці скучили за музеєм, а музейники – за відвідувачами, і онлайн-зустрічі єднають їх.
Завідувач науково-природничого відділу музею Михайло Підгайний веде онлайн-заняття для школярів. Фото: Херсонський обласний краєзнавчий музей / Facebook
Розпочались онлайн-заняття зі школярами, їх відкрив Михайло Підгайний, який розповів про стародавніх тварин нашого краю. Продовжила Марина Аскурава, розповіддю про етнографічні традиції Херсонщини та їх особливості. Діти були в захваті. Тепер вже цілий список таких занять складений: про найбільший експонат музею, про загадковий світ самураїв та їх зброю, про екзотичні рослини, які можна зустріти в Херсоні, про листівки та марки, які відображають цю війну, про роль іграшки в житті людини.
Ольга Гончарова знайомить малечу села Благодатного з історією створення ляльки-мотанки. Фото: Херсонський обласний краєзнавчий музей / Facebook
А ще Ольга Гончарова згадує, як влітку співробітники музею виїздили до сіл із майстер-класами «Лялька Мотанка. Сакральний український оберіг».
«Я дітям показувала фото на ноутбуці старовинних ляльок, розказувала про традиції виготовлення мотанки, разом з дітьми та їх батьками виготовляли їх, продовжуючи традиції музейної педагогіки. Це було важливо, бо я побачила, що діти скучили за школою, за спілкуванням, і нас так радо приймали. Замість того, щоб працювати годину, ми не обмежували час спілкування. Бо відчули, наскільки зараз наша праця потрібна людям на деокупованих територіях».
Співробітники музею та професор ХДУ Олександр Черемісін. Фото: Херсонський обласний краєзнавчий музей / Facebook
- Інформація про пограбування російськими окупантами музеїв на Херсонщині стала поширюватися в середині жовтня 2022 року, перед їхньою втечею з Херсона.
- Директорка Херсонського краєзнавчого музею одразу стала співпрацювати з окупантами та вже в середині жовтня 2022 року отримала підозру в колабораціонізмі.
- Цінності з Херсонського краєзнавчого музею окупанти вивезли 70 вантажівками.
- Перші світлини пограбованого Херсонського краєзнавчого музею шокували світову спільноту.
- У лютому 2023 року частина вкрадених експонатів Херсонського краєзнавчого музею «випливла» в окупованому Генічеську.
- На думку директора Херсонської обласної інспекції з охорони пам'яток історії та культури Івана Солоницького, сума збитків Херсонщини в культурній сфері вже «перевалила» за сотні мільйонів гривень.
На фото зверху: Ця промовиста світлина, де Ольга Гончарова показує порожні вітрини Херсонського краєзнавчого музею, облетіла світові ЗМІ. 22 грудня 2022 р. Фото: Dimitar Dilkoff / Getty Images