Хабарництво, звʼязки із бойовиками «ЛДНР» і спроби рейдерства – це шлейф, що тягнеться за людьми, призначеними росіянами у так званий «уряд» Херсонської області. Серед них як зрадники України з Херсонщини, так і росіяни, які проміняли карʼєру у власній країні на посади в неіснуючих міністерствах на захопленій території.
Nikcenter розкриває їхні імена та біографії, адже більшість цих «урядовців» досі залишалися непублічними.
Чиновник з Краснодарського краю Андрій Олексієнко став головою окупаційного «уряду» Херсонської області в листопаді 2022 року, замінивши іншого росіянина Сергія Єлісєєва, який повернувся додому в Калінінград.
Якщо аналізувати офіційну біографію Олексієнка, складається враження про успішну людину, яка у відносно молодому віці (зараз «голові уряду» 45 років – Ред.) зробила непогану кар’єру. Після завершення вишу та роботи у приватному секторі Олексієнко в 2007 році очолив відділ координації, економічного розвитку та зовнішніх зв’язків мерії Краснодара.
Через три роки – вже став заступником голови Туапсинського району, а через п’ять – очолив Єйський район РФ. У 2017 році Олексієнка призначили першим заступником глави Краснодарського краю, а за 4 роки, у жовтні 2021-го, – обрали мером Краснодара.
Та не минуло й року, як 18 серпня 2022-го він подав у відставку і залишив посаду мера Краснодара за власним бажанням. А вже наступного дня Олексієнка призначили першим заступником голови російської окупаційної «військово-цивільної адміністрації» Харківської області – головою «ради міністрів» окупованої Росією Харківщини.
На початку вересня 2022 року Олексієнко разом з іншими окупантами і зрадниками втік із Харківщини через блискавичний контрнаступ українського війська. Вже 25 листопада він став головою окупаційного «уряду» Херсонської області.
Краснодарські медійники помітили, що за час перебування в окупаційній владі Херсонщини Андрій Олексієнко помітно постарішав порівняно з тим, як він виглядав, перебуваючи в кріслі мера Краснодару, і набув нездорового вигляду.
Як пише російське видання «Медуза», відставка Олексієнка з посади мера Краснодара була спричинена корупцією. За місяць після обрання на посаду мера він став фігурантом кримінальної справи через хабар в особливо великому розмірі, отриманий ще у 2018 році. За версією слідства, Олексієнко підписав висновок про відповідність новобудови нормам, за що отримав від забудовника подарункову спортивну двоствольну рушницю вартістю 1,6 млн рублів. Сам підозрюваний переконував, що зброя – це подарунок на день народження. Згодом справу передали в центральний апарат Слідчого комітету Росії, і з того часу про її просування нічого не відомо. Незабаром відео, де мер давав свідчення у справі, видалили із сайту СК, а Олексієнко повернувся на робоче місце.
Та корупційні оборудки виявилися не єдиним порушенням закону з боку Андрія Олексієнка. Як пишуть пропагандистські медіа, протягом 1999 і 2000 років він, будучи військовим-контрактником, перебував у дисциплінарному батальйоні через вимагання у солдат-строковиків грошей та побиття незгодних. Такі дії російський суд розцінив як вимагання. Вирок був винесений за пунктами «а» і «б» ч. 2, ст. 163 КК РФ.
На думку експерта ГО «Причорноморський центр політичних і соціальних досліджень» Володимира Молчанова, теперішній очільник окупаційного «уряду» Херсонської області – типовий російський «штрафник», який перебуває на Херсонщині «у засланні».
Бархатнова – донецька колаборантка. Влітку 2022 року вона опинилася на Херсонщині разом з іншою дончанкою – Катериною Губарєвою, яка стала заступницею голови окупаційного «уряду» Херсонської області.
Бархатнова і Губарєва в 2017 році входили до «ТОП-14 найкрасивіших жінок-політиків ДНР», а потрапивши на окуповану Херсонщину, утворили в «уряді» так зване «ДНРівське лобі». Вони навіть мало не загинули разом, коли у вересні 2022 року по захопленій окупантами будівлі Херсонського апеляційного суду ЗСУ завдали удару з HIMARS.
Алла Бархатнова (праворуч) з подругою і соратницею Катериною Губарєваю.
На Херсонщину Бархатнова приїхала у компанії не лише подруги, а й чоловіка, Євгена Орлова, який влаштувався у Каховці і намагався налагодити там роботу підприємств, відібраних в українських власників.
До 2014 року Алла Бархатнова була приватним підприємцем, а також працювала на керівних посадах в різних компаніях. Займалася вона бізнесом і після окупації Донецької області, мала реєстрацію як російський індивідуальний підприємець.
Серед інших херсонських «міністрів» Бархатнова відрізняється найбільш радикальними антиукраїнськими поглядами.
Олексій Галченков – єдиний з росіян у створеному загарбниками «уряді», хто відвідував Україну до того, як прибути в статусі окупанта. До повномасштабного вторгнення Галченков щонайменше двічі бував у Херсонській області.
В російських джерелах можна знайти інформацію про те, що в жовтні 2011 року Галченков брав участь в семінарі «Традиції та інновації в становленні сучасної школи: досвід слов’янського освітнього простору», який проводився у Херсоні. У січні 2012 року він знову приїздив до південного регіону України, але вже у Нову Каховку, для «творчих зустрічей» з вчителями.
Усі ці заходи проходили під патронатом громадських організацій «Русская школа» і «Русская национальная община «Русичъ», які реалізовували в Україні, і зокрема на Херсонщині, програми російського фонду «Русский мир».
Скріншот повідомлення про участь Олексія Галченкова і Тетяни Кузьміч в заходах на Херсонщині.
Громадську організацію «Русская национальная община «Русичъ» очолювала Тетяна Кузьміч – відома херсонська проросійська діячка. В серпні 2020 року їй оголосили підозру у державній зраді та заарештували. Згодом зрадницю відпустили під заставу в 530 тис. грн. В медіа писали, що гроші за неї могли внести через російську структуру «Россотрудничество».
Тетяна Кузьміч почала активно співпрацювати з росіянами невдовзі після окупації Херсонщини. В березні 2022 року вона взяла участь в організованому симпатиками Росії «мітингу» з нагоди річниці визволення Херсонщини від фашистських загарбників. А в березні – засвітилася серед учасників засідання фейкового «комітету порятунку Херсонщини». Після формування окупаційної влади Кузьмін відповідала там за освітній блок.
У грудні 2022 року Тетяна Кузьміч була призначена «заступницею губернатора з роботи з евакуйованими мешканцями». Зрадниця з росіянином Галченковом спілкувалися багато років, судячи з того, що в мережі можна знайти їхні спільні статті, а на сторінці Галченкова у Facebook розміщені скріншоти з онлайн-заходів, в яких вони разом брали участь.
Окупаційний “міністр” навіть має спільні з російською агенткою Тетяною Кузьміч публікації, які видавалися в Україні.
Ветеран серед них – Артиш Сат – «в.о. міністра» охорони здоров’я Херсонської області. За тривалістю перебування на Херсонщині він серед теперішніх «міністрів» поступається лише Олексію Галченкову.
З грудня 2019 по квітень 2021 року Артиш Сат працював міністром охорони здоров’я Республіки Тива РФ – малої батьківщини міністра оборони Росії Сергія Шойгу. У Херсоні Сат з’явився під час окупації – влітку 2022 року — у якості радника голови «військово-цивільної адміністрації» з питань охорони здоров’я.
Серед росіян, які працюють на міністерських посадах в окупаційному «уряді» Херсонської області, переважають «сірі» клерки, які не мають в активі ані помітних досягнень, ані гучних скандалів. Проте є серед них і примітні особи.
«В.о. міністра» паливно-енергетичного комплексу Херсонської області, краснодарець Павло Савранський має дуже насичену бізнес-історію. Він був засновником і співзасновником 15 компаній у таких сферах як агробізнес, будівництво, транспорт і фінансові послуги.
Інший росіянин Ігор Астранін з’явився в Херсонській області приблизно в грудні 2022 року. Саме тоді в місцевих прокремлівських медіа про нього вперше згадували як про «проректора» фейкового «Херсонського державного університету». А в серпні 2023 року Астранін став «в.о. міністра» молодіжної політики Херсонської області.
Для 33-річного Семена (в інших джерелах – Салаха – Ред.) Машкауцана теперішню посаду, яку він обійняв 17 серпня 2023 року, можна вважати суттєвим пониженням. На окупованій росіянами Херсонщині йому дісталося крісло «заступника голови уряду» – «міністра» промисловості Херсонської області. Хоча з 2015 року Машкауцан займав керівні посади у федеральних органах виконавчої влади РФ. Понад шість років працював у Мінпромторгу РФ, був помічником віце-прем’єра уряду РФ, очолював департамент металургії та матеріалів Мінпромторгу РФ.
Та попри впливову родину, непогану карʼєру в рідній для нього Росії та достатньо молодий вік, Машкауцан став окупантом у міністерському кріслі на Херсонщині.
Йдеться, зокрема, про «в.о. міністра» культури Олександра Кузьменка – колишнього директора Херсонської музичної школи №4, депутата Суворовської районної ради Херсона від забороненої нині політичної партії «Блок Володимира Сальдо».
Бриков не єдиний колаборант в своїй родині. Його мати Тетяна Брикова працює в окупаційній “виборчій комісії Херсонської області”, а сестра Тетяна Чугаєнко – кореспондентка російського прокремлівського медіа “Украина.ру”.
Євген Бриков дає інтерв’ю своїй сестрі, розповідаючи, як добре жити на тимчасово окупованій росіянами частині Херсонщини
За словами експерта ГО «Причорноморський центр політичних і соціальних досліджень» Володимира Молчанова, після визволення в листопаді 2022 року Херсона і правобережної частини області цінність місцевих колаборантів для російських окупантів відчутно знизилася.
Одним із небагатьох відомих і поки неліквідованих колаборантів залишається колись законно обраний мер Херсона, який у 2022-му став зрадником України.
На думку експерта, частина відомих херсонських колаборантів після визволення Херсона і правобережжя виїхала в РФ, усвідомлюючи небезпеку роботи на окупованій території, а ті, що залишилися, просто не потрібні росіянам. Згадати лише Олексія Ковальова та Кирила Стрємоусова, які вже були ліквідовані. Адже зрадників, як відомо, не люблять ніде, навіть у Росії. А в Україні вони, наряду із самими окупантами, є ціллю номер один для Сил оборони.
Автор: Ірина Паршина. За участі В’ячеслав Гусакова
Злочинець на чолі «уряду»
Підконтрольна росіянам «влада» на окупованій частині Херсонської області сформована за таким же принципом, як і місцева влада в регіонах РФ, де за кожну галузь відповідають міністри. На Херсонщині це – виконуючі обовʼязки міністрів, оскільки у регіоні ще не проведене навіть перше засідання нещодавно сформованої на псевдовиборах «обласної думи», яка за російським законодавством затверджує керівників міністерств. Так званих в.о. міністрів на Херсонщині представляють або місцеві зрадники, або гастролери з Росії.Чиновник з Краснодарського краю Андрій Олексієнко став головою окупаційного «уряду» Херсонської області в листопаді 2022 року, замінивши іншого росіянина Сергія Єлісєєва, який повернувся додому в Калінінград.
Якщо аналізувати офіційну біографію Олексієнка, складається враження про успішну людину, яка у відносно молодому віці (зараз «голові уряду» 45 років – Ред.) зробила непогану кар’єру. Після завершення вишу та роботи у приватному секторі Олексієнко в 2007 році очолив відділ координації, економічного розвитку та зовнішніх зв’язків мерії Краснодара.
Через три роки – вже став заступником голови Туапсинського району, а через п’ять – очолив Єйський район РФ. У 2017 році Олексієнка призначили першим заступником глави Краснодарського краю, а за 4 роки, у жовтні 2021-го, – обрали мером Краснодара.
Та не минуло й року, як 18 серпня 2022-го він подав у відставку і залишив посаду мера Краснодара за власним бажанням. А вже наступного дня Олексієнка призначили першим заступником голови російської окупаційної «військово-цивільної адміністрації» Харківської області – головою «ради міністрів» окупованої Росією Харківщини.
На початку вересня 2022 року Олексієнко разом з іншими окупантами і зрадниками втік із Харківщини через блискавичний контрнаступ українського війська. Вже 25 листопада він став головою окупаційного «уряду» Херсонської області.
Краснодарські медійники помітили, що за час перебування в окупаційній владі Херсонщини Андрій Олексієнко помітно постарішав порівняно з тим, як він виглядав, перебуваючи в кріслі мера Краснодару, і набув нездорового вигляду.Як пише російське видання «Медуза», відставка Олексієнка з посади мера Краснодара була спричинена корупцією. За місяць після обрання на посаду мера він став фігурантом кримінальної справи через хабар в особливо великому розмірі, отриманий ще у 2018 році. За версією слідства, Олексієнко підписав висновок про відповідність новобудови нормам, за що отримав від забудовника подарункову спортивну двоствольну рушницю вартістю 1,6 млн рублів. Сам підозрюваний переконував, що зброя – це подарунок на день народження. Згодом справу передали в центральний апарат Слідчого комітету Росії, і з того часу про її просування нічого не відомо. Незабаром відео, де мер давав свідчення у справі, видалили із сайту СК, а Олексієнко повернувся на робоче місце.
Та корупційні оборудки виявилися не єдиним порушенням закону з боку Андрія Олексієнка. Як пишуть пропагандистські медіа, протягом 1999 і 2000 років він, будучи військовим-контрактником, перебував у дисциплінарному батальйоні через вимагання у солдат-строковиків грошей та побиття незгодних. Такі дії російський суд розцінив як вимагання. Вирок був винесений за пунктами «а» і «б» ч. 2, ст. 163 КК РФ.
На думку експерта ГО «Причорноморський центр політичних і соціальних досліджень» Володимира Молчанова, теперішній очільник окупаційного «уряду» Херсонської області – типовий російський «штрафник», який перебуває на Херсонщині «у засланні».
«Нинішній окупаційний «уряд» Херсонської області і його «очільник» докорінно відрізняються від своїх попередників, – каже Володимир Молчанов. – На початку окупації Херсонщини у росіян було протистояння між армією і ФСБ. Остання «відвоювала» собі право формувати «уряд», де з весни 2022 року з’явилося чимало колишніх і діючих представників російських спецслужб, включаючи і тодішнього «голову уряду» Сергія Єлісєєва. Але, починаючи з осені 2022 року, ситуація змінювалася. І зрештою, Єлісєєва та інших ставлеників ФСБ замінили на підконтрольних «штрафників» з «підмоченими» біографіями, на кшталт Андрія Олексієнка, або на людей, для яких робота на окупованій території – кар’єрний зростання, якого вони не матимуть в Росії», – говорить експерт.
«ДНРівське лобі» в міністерських кріслах
Так звана в. о. міністра соціальної політики Херсонської області Алла Бархатнова – одна з небагатьох чиновників першого складу окупаційного «уряду», яка до сьогодні зберегла і посаду, і вплив.Бархатнова – донецька колаборантка. Влітку 2022 року вона опинилася на Херсонщині разом з іншою дончанкою – Катериною Губарєвою, яка стала заступницею голови окупаційного «уряду» Херсонської області.
Бархатнова і Губарєва в 2017 році входили до «ТОП-14 найкрасивіших жінок-політиків ДНР», а потрапивши на окуповану Херсонщину, утворили в «уряді» так зване «ДНРівське лобі». Вони навіть мало не загинули разом, коли у вересні 2022 року по захопленій окупантами будівлі Херсонського апеляційного суду ЗСУ завдали удару з HIMARS.
Алла Бархатнова (праворуч) з подругою і соратницею Катериною Губарєваю.На Херсонщину Бархатнова приїхала у компанії не лише подруги, а й чоловіка, Євгена Орлова, який влаштувався у Каховці і намагався налагодити там роботу підприємств, відібраних в українських власників.
До 2014 року Алла Бархатнова була приватним підприємцем, а також працювала на керівних посадах в різних компаніях. Займалася вона бізнесом і після окупації Донецької області, мала реєстрацію як російський індивідуальний підприємець.
Серед інших херсонських «міністрів» Бархатнова відрізняється найбільш радикальними антиукраїнськими поглядами.
«Вона, – розповів на умовах анонімності мешканець окупованої частини Херсонщини, – навіть серед своїх має репутацію, як кажуть в народі, «упоротої». Людей, які приходять до Бархатнової на особистий прийом, вона часто питає, коли вони отримали російський паспорт, і найбільш прихильно ставиться до тих, хто це зробив на початку окупації. А тих, хто досі не отримав паспорт РФ, до неї на прийом взагалі не записують, бо це обернеться скандалом».
Росіянин з херсонським минулим
Окупаційний «в.о. міністра» освіти Херсонської області Олексій Галченков – один з перших росіян, який прибув на Херсонщину для роботи в окупаційній «адміністрації». У лютому 2022 року, одразу після повномасштабного вторгнення, він став начальником «відділу освіти військово-цивільної адміністрації Генічеського району».
Олексій Галченков – єдиний з росіян у створеному загарбниками «уряді», хто відвідував Україну до того, як прибути в статусі окупанта. До повномасштабного вторгнення Галченков щонайменше двічі бував у Херсонській області.
В російських джерелах можна знайти інформацію про те, що в жовтні 2011 року Галченков брав участь в семінарі «Традиції та інновації в становленні сучасної школи: досвід слов’янського освітнього простору», який проводився у Херсоні. У січні 2012 року він знову приїздив до південного регіону України, але вже у Нову Каховку, для «творчих зустрічей» з вчителями.
Усі ці заходи проходили під патронатом громадських організацій «Русская школа» і «Русская национальная община «Русичъ», які реалізовували в Україні, і зокрема на Херсонщині, програми російського фонду «Русский мир».
Скріншот повідомлення про участь Олексія Галченкова і Тетяни Кузьміч в заходах на Херсонщині.Громадську організацію «Русская национальная община «Русичъ» очолювала Тетяна Кузьміч – відома херсонська проросійська діячка. В серпні 2020 року їй оголосили підозру у державній зраді та заарештували. Згодом зрадницю відпустили під заставу в 530 тис. грн. В медіа писали, що гроші за неї могли внести через російську структуру «Россотрудничество».
Тетяна Кузьміч почала активно співпрацювати з росіянами невдовзі після окупації Херсонщини. В березні 2022 року вона взяла участь в організованому симпатиками Росії «мітингу» з нагоди річниці визволення Херсонщини від фашистських загарбників. А в березні – засвітилася серед учасників засідання фейкового «комітету порятунку Херсонщини». Після формування окупаційної влади Кузьмін відповідала там за освітній блок.
У грудні 2022 року Тетяна Кузьміч була призначена «заступницею губернатора з роботи з евакуйованими мешканцями». Зрадниця з росіянином Галченковом спілкувалися багато років, судячи з того, що в мережі можна знайти їхні спільні статті, а на сторінці Галченкова у Facebook розміщені скріншоти з онлайн-заходів, в яких вони разом брали участь.
Окупаційний “міністр” навіть має спільні з російською агенткою Тетяною Кузьміч публікації, які видавалися в Україні. 
Відтак, можна припустити, що Галченков опинився на Херсонщині саме за протекцією Кузьміч.
Людина Шойгу та інші росіяни
Громадяни РФ, які зараз обіймають на окупованій частині Херсонщини «міністерські» посади, – здебільшого люди, які за інших обставин навряд чи зробили б такий кар’єрний «стрибок».Ветеран серед них – Артиш Сат – «в.о. міністра» охорони здоров’я Херсонської області. За тривалістю перебування на Херсонщині він серед теперішніх «міністрів» поступається лише Олексію Галченкову.
З грудня 2019 по квітень 2021 року Артиш Сат працював міністром охорони здоров’я Республіки Тива РФ – малої батьківщини міністра оборони Росії Сергія Шойгу. У Херсоні Сат з’явився під час окупації – влітку 2022 року — у якості радника голови «військово-цивільної адміністрації» з питань охорони здоров’я.
«Артиш Сат, – цивільний «смотрящій» від Шойгу, його направили сюди на додачу до військового коменданта, який в перші місяці окупації фактично був господарем регіону. Потім управління все ж перейшло до цивільних чиновників, але військові частково зберегли свій вплив. І саме тому Артиш Сат, який знайомий з Шойгу і, можна сказати, є його людиною, так довго перебував на Херсонщині в незрозумілому статусі «радника». А коли попереднього «міністра» охорони здоров’я Вадима Ільмієва спіймали на розкраданні грошей, Сат, мабуть, не без допомоги Шойгу сів у міністерське крісло», – говорить експерт Володимир Молчанов.
Серед росіян, які працюють на міністерських посадах в окупаційному «уряді» Херсонської області, переважають «сірі» клерки, які не мають в активі ані помітних досягнень, ані гучних скандалів. Проте є серед них і примітні особи.
«В.о. міністра» паливно-енергетичного комплексу Херсонської області, краснодарець Павло Савранський має дуже насичену бізнес-історію. Він був засновником і співзасновником 15 компаній у таких сферах як агробізнес, будівництво, транспорт і фінансові послуги.
Інший росіянин Ігор Астранін з’явився в Херсонській області приблизно в грудні 2022 року. Саме тоді в місцевих прокремлівських медіа про нього вперше згадували як про «проректора» фейкового «Херсонського державного університету». А в серпні 2023 року Астранін став «в.о. міністра» молодіжної політики Херсонської області.
Для 33-річного Семена (в інших джерелах – Салаха – Ред.) Машкауцана теперішню посаду, яку він обійняв 17 серпня 2023 року, можна вважати суттєвим пониженням. На окупованій росіянами Херсонщині йому дісталося крісло «заступника голови уряду» – «міністра» промисловості Херсонської області. Хоча з 2015 року Машкауцан займав керівні посади у федеральних органах виконавчої влади РФ. Понад шість років працював у Мінпромторгу РФ, був помічником віце-прем’єра уряду РФ, очолював департамент металургії та матеріалів Мінпромторгу РФ.
Та попри впливову родину, непогану карʼєру в рідній для нього Росії та достатньо молодий вік, Машкауцан став окупантом у міністерському кріслі на Херсонщині.
Зрадники з Херсона: невідомі і непотрібні
В окупаційному уряді Херсонської області двадцять людей мають статус «в.о. міністра». Але з них народилися або жили на Херсонщині лише шість. Найпримітніші серед них раніше мали відношення до херсонського зрадника Сальдо.Йдеться, зокрема, про «в.о. міністра» культури Олександра Кузьменка – колишнього директора Херсонської музичної школи №4, депутата Суворовської районної ради Херсона від забороненої нині політичної партії «Блок Володимира Сальдо».
Бриков не єдиний колаборант в своїй родині. Його мати Тетяна Брикова працює в окупаційній “виборчій комісії Херсонської області”, а сестра Тетяна Чугаєнко – кореспондентка російського прокремлівського медіа “Украина.ру”.
Євген Бриков дає інтерв’ю своїй сестрі, розповідаючи, як добре жити на тимчасово окупованій росіянами частині ХерсонщиниЗа словами експерта ГО «Причорноморський центр політичних і соціальних досліджень» Володимира Молчанова, після визволення в листопаді 2022 року Херсона і правобережної частини області цінність місцевих колаборантів для російських окупантів відчутно знизилася.
«Якщо ми подивимося, хто з херсонців має «міністерські» посади в окупаційній владі, то побачимо, що серед них немає відомих колаборантів, які і до окупації не приховували «ватних» поглядів. Теперішні «міністри»-херсонці – безамбітні «ноунейми», яких тримають, так би мовити, для асортименту. А більшість відомих херсонських колаборантів кудись зникли», – говорить експерт.
Одним із небагатьох відомих і поки неліквідованих колаборантів залишається колись законно обраний мер Херсона, який у 2022-му став зрадником України.
«З відомих залишилися хіба що Володимир Сальдо, який очолює окупаційну владу, і колишній перший заступник голови Херсонської облради Віталій Булюк, який став його заступником і тримається в окупаційній владі лише завдяки своєму впливу в розташованому на окупованій території Скадовському районі, де зосереджений бізнес його родини», – додає Молчанов.
На думку експерта, частина відомих херсонських колаборантів після визволення Херсона і правобережжя виїхала в РФ, усвідомлюючи небезпеку роботи на окупованій території, а ті, що залишилися, просто не потрібні росіянам. Згадати лише Олексія Ковальова та Кирила Стрємоусова, які вже були ліквідовані. Адже зрадників, як відомо, не люблять ніде, навіть у Росії. А в Україні вони, наряду із самими окупантами, є ціллю номер один для Сил оборони.
Автор: Ірина Паршина. За участі В’ячеслав Гусакова