Еколог та зоолог Української Природоохоронної Групи (UNCG) Олексій Василюк розповів «UAnimals» про наслідки пожежі для заповідника та його мешканців.Основні тези з його розповіді:Через окупацію вже майже півтора року жоден український біолог чи еколог не мав доступу до інформації щодо ситуації на острові. Тому ми можемо оцінювати наслідки пожежі лише приблизно.Внаслідок пожежі вигоріла практично вся суха частина острова, що зайнята степами.
Це відносно невелика степова територія. І дуже довгий час ця малолюдна територія була для багатьох тварин безпечним притулком.Найбільше могли постраждати невеликі наземні тварини, в тому числі червонокнижні. Наприклад, деякі комахи, гадюка степова. Птахи можуть відлетіти, копитні — втекти та перестояти пожежу десь на мокрих ділянках. Але дрібні наземні тварини втекти не можуть. Наприклад, постраждати могла унікальна комаха емпуза смугаста — південноєвропейський вид богомолів. Цей богомол приваблює своїх жертв, удаючи, що він краплина води. В емпузи на голові є виступ, який нагадує ріг, і дуже виблискує на сонці. 
- Джарилгач — це рівнинна територія буквально посеред моря. Там завжди сильні вітри й вогонь рухається також зі швидкістю вітру. Жодна комаха чи дрібна тварина врятуватись не може.
- Інша проблема — відновлення заповідника після пожежі. Загалом, пожежа є відносно нормальним явищем для степу. Степ має механізми відновлення: з сусідніх ділянок доволі швидко можуть поновлюватися тварини та рослини. Але Джарилгач — це острів посеред моря. Там немає сусідніх ділянок. Більше шансів зберегтися у рослин, бо вони можуть доволі глибоко в землі мати коріння та цибулини. Це гіпотези, але з великою ймовірністю значна частина рослин збережеться.
- З хороших новин: найбільша кількість рідкісних видів тварин Джарилгача не на суходолі, а в акваторії. Наприклад, краби, риби тощо — пожежа на них не вплине.
- Копитні можуть втекти, але й вони постраждають. Всі копитні — чужорідні для національного парку. Їх заселили туди, коли Джарилгач ще не був національним парком, а був мисливським господарством. Потім полювання на тварин в парку заборонили. Певною мірою це була проблема, адже тварин було забагато для острова. Тепер рослини, якими вони харчувались, — повністю згоріла. Навряд тварини вимруть, але це дуже ускладнює їхнє життя.
- Така пожежа — екстраординарна подія для острова. Раніше пожежі траплялись, але адміністрація національного парку вчасно на це реагувала. Пожежу таких масштабів допустили російські окупанти. Це провина росії.
- Розмінування на Джарилгачі триватиме десятиліття. Але коли ми туди все ж таки потрапимо і зможемо пройти хоча би стежками, то побачимо його значно біднішим, ніж він був до повномасштабного вторгнення росії.