Під час бойових дій, повеней та катастроф разом із людьми страждають і тварини.Кореспонденти видання Мост поспілкувались з власницею херсонського притулку для тварин «4 лапи» Яною, яка працює з покинутими собаками та котами вже 15 років.Яна згадує, що все починалось з кількох тварин, які потребували допомоги, і з часом перетворилось на повноцінний притулок, у якому наразі проживає 600 тварин – кілька сотень котів та кілька сотень собак.
За словами Яни, до повномасштабного вторгнення у притулку було близько 300 тварин, проте, під час окупації Херсона люди почали виїжджати з міста та залишати тварин самих. З того часу працівники притулку почали приймати покинутих домашніх улюбленців, які перебували у тяжкому стані. Переважно це тварини, які були не пристосовані до самотнього життя. Вони не знали, де шукати їжу та потерпали від нападів бродячих собак.Яна розповідає, що під час окупації міста було дуже тяжко знаходити можливості аби прогодувати чотирилапих мешканців притулку.
«Під час окупації ми шукали корм для тварин, які за станом здоров’я не могли їсти нічого іншого. Купували його втридорога. Купували крупу. Майже неможливо було купити м’ясо для тварин, тому що воно було дуже дороге. Якщо до війни ми витрачали 70-80 кілограмів м’яса на добу, то в окупації довелося скоротити норму до 10 кілограмів, аби вистачало хоча б на бульйон», – розповідає власниця притулку.
Після того як російські війська відступили з правобережжя Херсонщини та лишили місто без світла, притулок «4 лапи» також постраждав. Об’єкт, який надавав закладу електроенергію, було пошкоджено.
«Об’єкт не функціонує вже понад пів року, через це ми не можемо користуватися електричним котлом, на якому варили кашу для тварин. Спочатку варили кашу на вогнищі. Це близько 600 літрів каші кожного дня. Зараз, коли в місто завозять гуманітарну допомогу, ми шукаємо та намагаємось замовляти корм у волонтерів. Наразі на добу потрібно близько 100 кілограмів сухого корму, аби нагодувати тварин», – розповідає дівчина.
Після катастрофи на Каховській ГЕС до притулку волонтери почали привозити врятованих тварин, які проживали на затоплених територіях. Також господарі, житло яких було затоплене, привозили сюди тварин на «перетримку», поки шукали нове місце проживання.
Окрім цього, Яна розповідає про обстріли, які безпосередньо впливають на тварин.
«Під час сильних обстрілів навіть найспокійніші собаки від страху розривали сітки у вольєрах, через що отримували криваві травми. У нас є пес-інвалід, який має лише дві здорові лапи. Він завжди тримався на дистанції від людей, але коли почались щоденні обстріли та вибухи Барні (кличка собаки, – ред) став ручним та під час вибухів біжить до співробітників притулку, аби сховатися», – каже Яна.
Пес-інвалід Барні
Коти та собаки, які проживають у притулку, не часто знаходять нових господарів. Під час окупації, лише одна тварина на місяць знаходила нову оселю, зараз з притулку забирають 10-15 улюбленців щомісяця.
Проте Яна розповідає, що дуже відповідально ставиться до вибору господарів.«Кожного розпитуємо, у які умови забирають тварину, чим будуть годувати. У нашому притулку жодна собака не сидить на ланцюгу, я не можу віддати тварину туди, де їй буде гірше, ніж у притулку. Якщо віддавати, то в належні умови, там, де будуть дійсно любити тварину», – зазначає власниця.
Притулок функціонує лише завдяки пожертвам громадян. За словами Яни, ані до війни, ані зараз, підтримки з боку міської влади не було і немає.
Підтримати «4 лапи» можна за реквізитами, які розміщені на сторінках притулку у соціальних мережах Facebook та Instagram.Також притулок приймає допомогу у вигляді корму, консервів, пелюшок, вжитого посуду – мисок та каструль, які використовуються для води та їжі чотирилапим.
Олена Гнітецька
Співавтор матеріалу – Маргарита Доценко