На фоні стрімких децентралізаційних процесів, котрі відбуваються в Україні, інколи виникають непередбачувані моменти, які неможливо ефективно врегулювати в діючому правовому полі. Виникають так звані правові «люфти», коли законодавство нібито і не забороняє вчиняти певні дії, а от самі дії призводять до грубого потурання прав одних за рахунок інших.
М’яко кажучи, на таку несправедливість часто нарікають голови новоутворених об’єднаних територіальних громад, котрі першими на старті реформи взяли на себе відповідальність і перебороли всі ризики, а нині мусять пожинати наслідки несправедливих правових колізій.
Бонуси для «саботажників»
Донедавна всіх обурювало те, що суб’єкти підприємництва, котрі працюють на їхніх територіях, сплачують податки за місцем своєї реєстрації. Приміром працює магазин, банківське чи поштове відділення в селі, а податки суб’єкт підприємництва, якому вони підпорядковуються чи належать, сплачує в місто. Причому це може бути навіть не найближчий районний чи обласний центр. Нерідко податки витікають й за межі Херсонщини.
– Такою ж колізією на сьогодні є й ситуація, коли деякі районні ради приймають рішення про перереєстрацію юридичних осіб із центрів ОТГ (учорашніх районних центрів) в сільські ради, які до цього часу не виявили бажання добровільного об’єднання, – коментує регіональний консультант з юридичних питань Асоціації міст України в Херсонській області Анатолій Негра. – У деяких районах Херсонщини поза об’єднанням залишилося всього по 1–3 сільради, решта вже створили ОТГ. На тлі цього вище згаданими рішеннями деякі районні ради ще раз демонструють своє небажання підтримувати процес децентралізації та заздалегідь планомірно виводять крупних платників податків, які проживають на території селищних ОТГ та користуються всіма можливими благами в селищних об’єднаних територіальних громадах, однак при цьому сплачуючи ПДФО за місцем реєстрації. Тобто на іншій території, до якої вони де факто не мають жодного стосунку.
Така ситуація спіткала, зокрема, Чаплинську селищну ОТГ, звідки районну лікарню за рішенням райради перереєстрували… в Хлібодарівській сільраді. Єдиній, яка опинилася поза об’єднанням у районі. Такий собі «бонус» за впертий опір децентралізації. Ні, лікарня територіально залишилася на місці, і працюють у ній жителі тієї ж Чаплинки, які користуються в селищі всіма благами, от тільки податки з їхньої зарплати пішли раптом у Хлібодарівку… Чи усвідомлювали депутати райради, які піднімали руку за таке рішення, що вони роблять?
Відтак дехто відверто та публічно називає таке маніпулювання відкритим саботажем реформ з боку деяких районних рад та адміністрацій, котрі з поділом районів на ОТГ, втрачають владні важелі впливу. Про це, зокрема, наголошувалося у виступах під час останнього засідання регіональної платформи, присвяченому обговоренню перспектив бюджету-2019. Вона була організована регіональним відділенням Асоціації міст України. Відтак бажання таким дивним чином хоч якось зміцнити свої позиції у владі, яка вислизає з рук, викликає закономірний спротив з боку ОТГ, у яких відбирають кошти.
Конфлікт інтересів та дублювання повноважень
– Це викликає справедливо негативну реакцію з боку об’єднаних територіальних громад, у яких необґрунтовано забрали вагому частину бюджету, – пояснює Анатолій Негра. – Усе це свідчить про недосконалість законодавства, яке має узгоджувати всі ці позиції і не допускати конфлікту інтересів. Зрозуміло, що в даному випадку необхідно вносити зміни або доповнення в деякі законодавчі акти України, про що неодноразово Асоціація міст України піднімала питання на різних рівнях щодо прийняття рішень, які б мали можливість регулювати відносини між новоствореними ОТГ, районними радами та райдержадміністраціями.
На сьогодні в Україні все більше здійснюється покриття об’єднаними територіальними громадами території районів: 70% населення проживає в спроможних громадах та містах обласного значення. Зрозуміло, що ОТГ отримують більшість повноважень райрад і РДА через прямі міжбюджетні відносини та ресурси. У районах, на 100% покритих ОТГ, а таких налічується 18 в Україні, які взяли на себе виконання всіх повноважень, та 143 райони, де більше половини покриті ОТГ, райради та РДА залишаються без основних повноважень та ресурсів. Але при цьому кількість працюючих залишаються на тому ж рівні, що і до об’єднання громад. А в деяких районах штатна чисельність працюючих, як не дивно, навіть збільшується, зазначає Анатолій Негра.
«Підтримання штанців» апаратників
При цьому середні витрати на утримання працівників однієї райради складають 2 млн. гривень, однієї райдержадміністрації – 8 млн. гривень. Не важко підрахувати, які серйозні витрати несе бюджет на утримання в цілому по державі на вже не потрібні владні структури на місцях. У зв’язку із децентралізацією РДА не координують діяльність територіальних органів центральних органів виконавчої влади (ДФС, поліцію, пенсійний фонд, держгеокадастр, різні інспекції), розміщення юрисдикції яких винесено за межі районів. Крім того, в 2020 році вторинна ланка медицини (районні лікарні) фінансуватимуться з державного бюджету через Національну службу здоров’я України. Таким чином, райони втрачають одну з основних своїх територіальних функцій. У зв’язку з цим виникає необхідність створення нових спроможних районів з ефективною владою з метою передачі повноважень і послуг з районного рівня в ОТГ, що дасть можливість максимально наблизити їх до жителів.
У районах, їх наразі 490 в Україні, а після реалізації реформи стане 100, органи місцевого самоврядування та виконавчої влади зможуть більш ефективно виконувати державні функції та координувати територіальні органи, що забезпечить якісне надання послуг населенню. І головна теза з вищезазначеного – без реформування районного рівня неможливо якісно реалізувати процес децентралізації, формувати спроможні громади. Відтак, чим скоріше це буде зроблено, тим швидше та ефективніше пройде процес об’єднання територіальних громад, переконаний регіональний консультант АМУ.
Олена НЕЧИПУРЕНКО.